Глосарій

РАДІОІЗОТОПНІ ДІАГНОСТИЧНІ ПРИЛАДИ – пристрої, що реєструють фотонне або корпускулярне випромінювання радіонуклідів і призначені для вимірювання та переробки радіометричної інформації, отриманої при радіодіагностичних дослідженнях органів і систем організму хворого або…

РАДІОІЗОТОПНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – визначення функціонального стану, анатомо-топографічних характеристик або морфологічних змін органів та систем за допомогою радіоактивних сполук; Р. д. грунтується на реєстрації інтенсивності випромінювання радіонукліда, введеного в організм або…

РАДІОІЗОТОПНА ДІАГНОСТИКА – розпізнавання патологічних змін окремих органів та систем за допомогою методів радіоізотопного дослідження; залежно від мети та завдань дослідження виділяють такі основні методи Р. д.: клінічну радіометрію, радіографію,…

РАДІОЗАХИСНІ РЕЧОВИНИ – речовини, що зменшують шкідливий вплив радіоактивних речовин.

РАДІОЗАХИСНІ ЗАСОБИ – див.: Радіопротектори.

РАДІОЕПІТЕЛІЇТ – ураження слизових оболонок, яке виникає внаслідок дії іонізуючого випромінювання; розвиток Р. пов’язаний з пошкодженням клітинних елементів епітелію внаслідок порушення кровообігу та лімфообігу і трансмембранного обміну речовин, приєднанням вторинної…

РАДІОЕПІДЕРМІТ – див.: Радіодерміт.

РАДІОЕКОЛОГІЯ – наука, що вивчає переміщення і концентрування радіоактивних речовин (природних і штучних) внаслідок діяльності організмів, екологічні ланцюги перетворень радіоактивних речовин в окремих організмах та в біосфері в цілому; рослини,…

РАДІОДУКТОГРАФІЯ – дослідження прохідності будь-якої протоки за допомогою радіографії.

РАДІОДЕРМІТ – запалення шкіри, яке викликається рентгенівськими та радіоактивними променями.

РАДІОДЕРМАТИТ – див.: Радіодерміт.

РАДІОГРАФІЯ – динамічна реєстрація накопичення, перерозподілення та виведення із органу радіофармацевтичних препаратів; застосовується для дослідження швидкоплинних фізіологічних процесів.

РАДІОГЕННИЙ – такий, що пов’яза ний за походженням із розпадом радіо активних речовин.

РАДІОБІОЛОГІЯ СТОХАСТИЧНА – концепція імовірної біологічної дії випромінювання, що пояснює причини різної чутливості клітин, тканин і органів до іонізуючого випромінювання.

РАДІОБІОЛОГІЯ МОЛЕКУЛЯРНА – розділ радіобіології, що вивчає на молекулярному рівні процеси, які відбуваються в біологічних об’єктах під впливом іонізуючого випромінювання.

РАДІОБІОЛОГІЯ АВІАКОСМІЧНА – розділ радіобіології, що вивчає відносну біологічну впливовість окремих компонент космічної радіації з акцентом на ізотопи та тяжкі частинки в широкому діапазоні енергій; досліджує комбіновану дію іонізуючого випромінювання…

РАДІОБІОЛОГІЯ – наука, що вивчає механізми впливу іонізуючих випромінювань на біополімери (нуклеїнові кислоти і білки), надмолекулярні структури (хроматин, біологічні мембрани), віруси, бактеріофаги, клітинні органели, клітини, тканини та цілісні організми, а…

РАДІОБІОЛОГІЧНИЙ ЕФЕКТ – функ ціональні та структурні зміни, які розвиваються в організмі внаслідок дії на нього іонізуючого випромінювання.

РАДІОАКТИВНІСТЬ – спонтанне (внаслідок внутрішніх причин) перетворення атомних ядер одних хімічних елементів на ядра інших хімічних елементів; такі перетворення супроводжуються випромінюванням часток ядерного походження (альфа- і бета-часток) та електромагнітних коливань;…

РАДІОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ (біологічна дія) – речовини, до складу яких входять нестійкі атоми ізотопів, що зазнають радіоактивного розпаду; потрапляючи в організм людини, Р. р. спричиняють біологічну дію, пов’язану не лише з…