Глосарій

РАДІОАКТИВНИЙ – такий, що здатний до радіоактивності.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАРАЖЕННЯ – концентрація штучних радіоактивних речовин у живих організмах, продовольчих і фуражних продуктах та грунті.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ – див.: Радіоактивне зараження.

РАДІО- (лат. radio – випромінювати) – частина складних слів, яка означає належність до випромінювання або радіотехніки.

РАДІЙ – Ra; радіоактивний елемент ІІ групи періодичної системи елементів Менделєєва; порядковий номер 88, атомна вага 226,05; крім основного ізотопу 226Ra, відомі 3 природних ізотопи Р.: продукт розпаду актинію 223Ra,…

РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА – випромінювання електромагнітної і корпускулярної природи, яке виходить із Сонця; основна частина енергії випромінювання припадає на видиму й інфрачервону частину електромагнітного спектра; меншу частину становить випромінювання в рент…

РАДІАЦІЙНО-ХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ – хімічні реакції, які протікають при взаємодії іонізуючого випромінювання з речовиною; внаслідок Р.-х. п. утворюються хімічно активні вільні атоми та радикали, а також збуджені молекули.

РАДІАЦІЙНІ ПОЯСИ ЗЕМЛІ – потоки заряджених частин (протонів і електронів), які захоплені геомагнітним полем і утворюють у навколоземному космічному просторі ділянки підвищеного іоні зуючого випромінювання.

РАДІАЦІЙНИЙ ЕФЕКТ – реакція клітин або організму на дію іонізуючих випромінювань; реєструється як зміна швидкості поділу клітини, мутацій або пошкоджень хромосом, пікноз ядер, порушення тонкої будови ядра, мітохондрій та інших…

РАДІАЦІЙНИЙ – такий, що стосується радіації.

РАДІАЦІЙНА МІКРОБІОЛОГІЯ – див.: Мікробіологія радіаційна.

РАДІАЦІЙНА ІМУНОЛОГІЯ – див.: Імунологія радіаційна.

РАДІАЦІЙНА ЕКОЛОГІЯ – див.: Ра діоекологія.

РАДІАЦІЙНА ГІГІЄНА – див.: Гігієна радіаційна.

РАДІАЦІЙНА ГЕНЕТИКА – див.: Генетика радіаційна.

РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА – комплекс науково обгрунтованих заходів щодо забезпечення захисту від дії іонізуючого випромінювання.

РАДІАЛЬНИЙ – 1) такий, що поширюється у вигляді променів; спрямований по радіусу; 2) такий, що стосується променевої кістки; променевий.

РАДИКУЛЯРНИЙ – такий, що стосується корінця; корінцевий.

РАДИКУЛОНЕВРИТ – поєднане ураження спинномозкових нервів та їх корінців; клінічно проявляється болями та порушеннями чутливості за змішаним корінцевим та невритичним типом, периферійними паралічами або парезами.

РАДИКУЛО- – див.: Радико-.