Глосарій

«ЦІПОК ЧАБАНА» – різко виражена деформація проксимального відділу стегнової кістки за типом coxa vara, при якій великий вертлюг значно виступає вгору; спостерігається при остеодис трофії та фіброзній дисплазії.

ЦІНСЕРА – ЕНГМАНА – КОУЛА (F. ZINSSER – M. F. ENGMAN – H. N. COLE) СИНДРОМ – спадкова (успадкування за рецесивним, зчепленим з Х-хромосомою типом) поліморф на дистрофія шкіри та слизових обо лонок; звичайно, проявляється після 10-річного віку, переважно в…

ЦІЛЯ – НЕЛЬСЕНА (F. ZIEHL – F. K. A. NEELSEN) МЕТОД – спосіб забарвлення кислотостійких мікроорганізмів.

ЦІЄНА – ОППЕНГЕЙМА (G.T. ZIEHEN – H. OPPENHEIM) СИНДРОМ – див.: Дистонія торсійна.

ЦІЄНА (G. T. ZIEHEN) ТОРСІЙНИЙ НЕВРОЗ – див.: Дистонія торсійна.

ЦІВЕ (L. ZIEVE) СИНДРОМ – симптомокомплекс гепатозу з гіперліпемічною гемолітичною анемією в хронічних алкоголіків: жовтяниця, збільшення печінки, анорексія, нудота, блювання, гемолітична анемія, гіперліпемія.

ЦІАНУРІЯ – синє або фіолетове за барвлення сечі; спостерігається після хромоцистоскопії з індигокарміном.

ЦІАНОТИЧНИЙ – такий, що характеризується ціанозом; синюшний.

ЦІАНОТИЧНА МАСКА – різкий ціаноз шкірних покривів з дифузною підпухлістю та множинними екхімозами, які можуть спостерігатися на голові, шиї і верхній частині грудної клітки при її стискуванні.

ЦІАНОСПЕРМІЯ – фіолетове забарвлення сперми, яке може спостерігатися після хромоцистоскопії з індигокарміном.

ЦІАНОКОБАЛАМІН – вітамін В12; кобальтвмісна комплексна сполука, яка належить до речовин, що містять коринове ядро, – кориноїдів. Ц. має антиперніціозну дію, впливає на гемопоез, бере участь у переносі метильних груп. При недостатності Ц. екзогенного (аліментарного) або ендогенного характеру розвивається анемія…

ЦІАНОЗ ЦЕНТРАЛЬНИЙ – Ц., який спричинюється артеріальною гіпоксемією і поширюється як на слизові оболонки, так і на шкіру.

Ц. ПЕРИФЕРІЙНИЙ – Ц., який виникає в результаті стазу, коли відновлення оксигемоглобіну перевищує норму внаслідок повільного проходження крові по капілярах.

ЦІАНОЗ – синювате забарвлення шкіри і слизових оболонок внаслідок високого вмісту в крові відновленого гемоглобіну; Ц., звичайно, продовжується до того моменту, коли насичення артеріальної крові киснем не впаде нижче 85 %.

ЦІАНОДЕРМІЯ – ціаноз шкіри.

ЦІАНО- (-ціан; грец. kyanos – темно-синій) – частина складних слів, яка означає «такий, що має темно-синє забарвлення; синюшний».

ЦІАНІДИ – див.: Нітрили.

ЦІАНИСТО-ВОДНЕВА КИСЛОТА – див.: Синильна кислота.

ЦІАНИСТІ СПОЛУКИ – хімічні сполуки, у молекулі яких міститься одна або кілька ціаногруп (С≡N); Ц. с., як правило, високотоксичні.

-ЦІАН – див.: Ціано-.