Глосарій

Ц. ЗАГАЛЬНА – розділ Ц., що вивчає загальні для більшості типів клітин структури, їх функції, метаболізм, реакції на пошкодження, патологічні зміни, репаративні процеси та пристосування до умов середовища.

ЦИТОЛОГІЯ – наука, яка вивчає будову, функціонування і еволюцію клітин.

ЦИТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – дослідження, яке грунтується на вивченні за допомогою мікроскопа особливостей будови клітин, клітинного складу органів, рідин організму в нормі і при патологічних станах.

ЦИТОЛІЗИНИ – 1) речовини, що спричинюють цитоліз; 2) антитіла до антигенів клітинної оболонки, які в присутності комплементу спричинюють цитоліз.

ЦИТОЛІЗ – повне або часткове розчинення структурних компонентів клітин під дією гідролітичних ферментів.

ЦИТОКІНИ – поліпептиди, які секретуються моноцитами та лімфоцитами при їх взаємодії зі специфічними і неспецифічними антигенами, а також з іншими неспецифічними стимуляторами (напр., з ендотоксином або іншими цитокінами); Ц. взаємодіють зі специфічними рецепторами на поверхні клітин і можуть діяти як…

ЦИТОКІНЕЗ – процес поділу материнської клітини з утворенням двох до чірніх клітин.

ЦИТОЗИН – С4Н5N30; гетероциклічна азотовмісна сполука з групи піримідинових основ. Ц. входить до складу мононуклеотидів і нуклеїнових кислот, міститься в тканинах всіх організмів.

ЦИТОЗ – підвищений вміст клітинних елементів у досліджуваному об’єкті.

ЦИТОЕТОЛОГІЯ – наука про поведінку клітини та її окремих структур.

ЦИТОЕКОЛОГІЯ – розділ цитології, що вивчає пристосувальні реакції організмів на клітинному рівні.

ЦИТОДІАГНОСТИКА – метод розпізнавання хворобливих процесів в організмі шляхом мікроскопічного дослідження клітинних елементів або вивчення будови окремих клітин відповідних тканин.

ЦИТОГЕНЕТИКА – розділ генетики, що розглядає явища спадковості на цитологічному (клітинному) рівні.

ЦИТОБЛАСТОМА – пухлина, яка складається з клітин неясного генезу.

ЦИТОАРХІТЕКТОНІКА – розділ архі тектоніки кори головного мозку (як нау ки), що вивчає будову і просторові спів відношення її нервових клітин.

ЦИТО- (-цит; грец. kytos – порожнина, судина, місткість; гіст. cytus – клітина) – частина складних слів, яка означає належність до клітини.

ЦИТИДИН – нуклеозид, який складається із цитозину і рибози; входить до складу нуклеїнових кислот і нуклеотидів.

ЦИТАФЕРЕЗ – метод видалення з крові клітинних елементів.

ЦИСТРОН – складне функціональне поєднання кількох генів, що беруть участь у передаванні спадкової інформації про будову певної білкової молекули.

ЦИСТОЦЕЛЕ – випинання і зміщення вниз стінки сечового міхура переважно в ділянці його шийки і сечоміхурового трикутника, що виникає внаслідок опущення передньої стінки піхви.