Глосарій

ПЛЕЧО-М’ЯЗОВИЙ КАНАЛ (CANALIS HUMEROMUSCULARIS) – простір між плечовою кісткою та головками триголового м’яза плеча; у П.-м. к. проходять глибокі артерії та вени плеча і променевий нерв.

ПЛЕЧО-ЛІКТЬОВИЙ КУТ – кут, який утворюється між плечовою і ліктьовою кістками при розігнутому передпліччі.

ПЛЕЧО-ЛІКТЬОВИЙ – такий, що одночасно стосується плеча і ліктя, плечової і ліктьової кісток.

ПЛЕЧО-ЛИЦЕВО-ЯЗИКОВИЙ – такий, що одночасно стосується плеча, лиця і язика.

ПЛЕЧО-КИСТЬОВИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, який частіше спостерігається в старечому віці, часто – після перенесеного інфаркту міокарда; характеризується радикулярним болем у плечі, що іррадіює в руку, і симптомами випа діння функції…

ПЛЕЧО-ГОМІЛКОВИЙ – такий, що одночасно стосується плеча і гомілки.

ПЛЕЧО-ГОЛОВНИЙ СТОВБУР (TRUNCUS BRACHIOCEPHALICUS) – являє собою коротку (приблизно 2,5 см), товсту судину (артерію), яка відходить від дуги аорти; позаду правого груднинно-ключичного суглоба (articulacio sternoclavicularis) поділяється на праву загальну сонну…

ПЛЕЧО-ГОЛОВНИЙ – такий, що одночасно стосується плеча і голови.

ПЛЕЧОВОГО СПЛЕТЕННЯ СИНДРОМ – симптомокомплекс, зумовлений ураженням плечового сплетення; характеризується поєднанням болей у руці, периферійного паралічу (парезу) м’язів плечового пояса і руки з порушенням всіх видів чутливості в цій ділянці.

ПЛЕЧОВОГО СПЛЕТЕННЯ НИЖНЬОЇ ЧАСТИНИ СИНДРОМ – див.: Дежерин-Клюмпке параліч.

ПЛЕЧОВИЙ СИНДРОМ – форма пост інфарктного синдрому, який проявляється болями в лівому плечовому суглобі, трофічними змінами навколосуглобових тканин і остеопорозом кісток плечового суглоба.

ПЛЕЧОВИЙ ПОЯС (CINGULUM MEMBRI SUPERIORIS) – сукупність кісток (ключиці і лопатки), з’єднаних між собою акроміально-ключичним суглобом, з грудною кліткою – груднино-ключичним суглобом. П. п. забезпечує опору і рухи верхньої кінцівки;…

ПЛЕЧОВИЙ – такий, що стосується плеча.

ПЛЕЧОВЕ СПЛЕТЕННЯ (PLEXUS BRACHIALIS) – див.: Сплетення плечове.

ПЛЕЧОВА ТОЧКА – точка, розміщена на середині зовнішнього краю акроміального відростка лопатки; антропометрична точка.

ПЛЕЧОВА ДИСТОЦІЯ – вид аномального тім’яного передлежання плода, при якому переднє плече впирається у лобковий симфіз.

ПЛЕЧЕ (BRACHIUM) – проксимальний сегмент верхньої кінцівки; верхня межа – колова лінія, проведена на рівні нижніх країв великого грудного і широкого спинного м’язів; нижня межа – проходить по коловій лінії…

ПЛЕЧА СИНДРОМ – див.: Плечовий синдром.

ПЛЕТОРА – загальне повнокрів’я, збільшення об’єму крові; розрізняють справжню і гідремічну П.; справжня П. виникає при поліцитемії, гідремічна П. характеризується збільшенням рідкої частини крові.

ПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – метод графічної реєстрації змін об’єму окремих частин організму і органів людини залежно від стану їхнього кровонаповнення; застосовується з метою дослідження кровотоку і функціонального стану судин певної ділянки тіла.