Глосарій

ПЛАЗМОЗАМІННИКИ – засоби, що застосовуються з лікувальною метою як замінники або коректори плазми.

ПЛАЗМОДІОТРОФОБЛАСТ – див.: Синцитіотрофобласт.

ПЛАЗМОДІЙ – 1) рід найпростіших (Plasmodium) ряду гемоспоридій (Hae mos poridia), класу споровиків (Sporozoa); паразити еритроцитів людини і тварин, передаються кровососними комарами; 2) вегетативне тіло слизових грибів-слизовиків.

ПЛАЗМОДЕСМИ – цитоплазматичні тяжі, що з’єднують протопласти сусідніх клітин у рослин.

ПЛАЗМОГЕНИ – спадкові фактори, локалізовані в цитоплазмі.

ПЛАЗМОГАМІЯ – злиття цитоплазми чоловічої і жіночої статевих клітин при заплідненні.

ПЛАЗМОБЛАСТ – клітина, яка утворюється при диференціюванні В-лім фо цитів; перетворюється в проплазмоцит; характеризується великим ядром, інтенсивною базофільною цитоплазмою із зоною перинуклеарного просвітлення.

ПЛАЗМІН – див.: Фібринолізин.

ПЛАЗМІДИ – позахромосомні структури бактерій, що являють собою молекули ДНК, здатні автономно копіюватися (реплікуватися й існувати в цитоплазмі клітини).

ПЛАЗМАФЕРЕЗ – метод видалення плазми із крові.

ПЛАЗМАТИЧНІ КЛІТИНИ – клітинні елементи кровотворної тканини, функцією яких є продукція імуноглобулінів.

ПЛАЗМАТИЧНЕ ПРОСОЧУВАННЯ – див.: Плазморагія.

ПЛАЗМАТИЧНА МЕМБРАНА – див.: Оболонка клітини.

ПЛАЗМАТИЗАЦІЯ – поява в крові значної кількості плазматичних клітин.

ПЛАЗМАЛОГЕНИ – група фосфоліпідів, близьких за будовою до лецитинів і кефалінів; особливістю П. є наявність вінільного угрупування при одній із ОН-груп гліцерину.

ПЛАЗМА КРОВІ – рідка частина крові, яка складається з розчинених у воді солей, вуглеводів, білків і біологічно активних сполук.

ПЛАЗМА ІМУННА – див.: Імунна плазма.

ПЛАЗМ- (плазмо-; грец. plasma – щось сформоване) – частина складних слів, яка означає належність до протоплазми, плазми крові.

ПЛАГІОЦЕФАЛІЯ – косоголовість; коса голова, асиметричність якої зумовлена більшим розвитком однієї половини черепа; виникає внаслідок передчасного закостеніння частини вінцевого шва.