Глосарій

ПІНТИДИ – еритематосквамозні плями, які спостерігаються на шкірі при пінті; П. мають схильність до гіперпігментації з наступною депігментацією.

ПІНТА – різновид тропічного трепонематозу, який спричинюється Treponema carateum; поширений серед індіанців Мексики, Центральної та Південної Америки; захворювання передається контакт ним шляхом, а також через укуси мошок і клопів; інкубаційний…

ПІНСЬКОГО (L. PINSKY) СИНДРОМ – комплекс спадкових окуло-церебральних аномалій: мікрофтальм, різного ступеня помутніння рогівки, аномалії структури райдужної оболонки, дистопія кришталика; ністагм, косоокість, гіперметропія, гіпертелоризм; «антимонголоїд не» розміщення очних щілин; мікроцефалія…

ПІНСА (E. PINS) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який спостерігається при випітному перикардиті: перкуторне притуплення, ослаблення голосового тремтіння і везикулярного дихання в задньо-нижніх відділах грудної клітки зліва; всі симптоми зникають, коли хворий…

ПІНСА (E. PINS) СИМПТОМ (1) – якщо хворий нахиляється вперед до стикання колін з грудьми, то, як правило, зникають перкуторні симптоми, які можуть симулювати плевральний випіт; ознака ексудативного перикардиту. (2)…

ПІНСА (E. PINS) ЗОНА – ділянка поверхні спини, в якій спостерігається перкуторна тупість при ексудативному плевриті; П. з. обмежена зверху горизонтальною лінією на рівні остистого відростка ІІ грудного хребця, знизу…

ПІНОЦИТОЗ – процес активного поглинання клітиною рідин або колоїдних розчинів різних речовин.

ПІНОУТВОРЮВАЧІ – речовини, що додаються до рідини для утворення пі ни; до П. належать низькомолекулярні поверхневоактивні речовини (спирти, карбонові кислоти, аміни, сульфокислоти та ін.).

ПІНОГАСНИКИ – речовини, що руйнують піну; П. мають високу поверхневу активність і дуже малу піноутворюючу здатність, витісняють піноутворювачі з поверхні комірок піни і унеможливлюють утворення піни.

ПІНКУСА (H. PINKUS) МУЦИНОЗНА АЛОПЕЦІЯ – див.: Мікседема шкіри фолікулярна.

ПІНЕОЦИТОМА – пухлина шишкоподібної залози; складається з пінеальних клітин; характеризується експансивно-інфільтративним ростом у вигляді нечітко обмеженого вузла сірого або сіро-рожевого кольору; часто вростає в задні відділи третього шлуночка мозку або…

ПІНЕОБЛАСТОМА – злоякісна пухлина шишкоподібної залози; складається із щільно розміщених дрібних клітин; характеризується інфільтративним ростом; спостерігаються метастази по субарахноїдальних просторах.

ПІНЕЛЯ (PH. PINEL) СИМПТОМ – при незначному натискуванні пальцями на шию в ділянці проходження блукаючого нерва спостерігається різкий біль у грудній клітці та верхній половині черева; ознака активного туберкульозу легень.

ПІНЕАЛЬНИЙ – шишкоподібний; такий, що стосується шишкоподібної залози (епіфіза).

ПІНЕАЛЬНА ЗАЛОЗА (CORPUS PINEALE) – див.: Шишкоподібне тіло.

ПІНЕАЛОЦИТОМА – див.: Пінеоцитома.

ПІНЕАЛОЦИТИ – клітини епіфіза з довгими відростками; як правило, розмі щені групами.

ПІНЕАЛОМА – див.: Пінеоцитома.

ПІНЕАЛОБЛАСТОМА – див.: Пінео бластома.

ПІНЕАЛ- (пінеало-, пінео-; лат. pinea – соснова шишка; анат. glandula pinealis, corpus pineale – шишкоподібна залоза, шишкоподібне тіло) – частина складних слів, яка означає належність до шишкоподібної залози (шишкоподібного тіла).