Глосарій

ЦЕФАЛОТОРАКОПАГ – зрощені в ділянці голови і грудей близнюки.

ЦЕФАЛОСПОРІОЗ – мікоз, збудником якого є різні види (біля 70) грибків роду Cephalosporium. Ц. проявляється везикуло-пустульозними висипами, екземоподібними вогнищами, запальними плямами, виразково-флегмонозними процесами на різних ділянках гладкої шкіри, а також кератитом, блефаритом, міцетомою ступ ні. При ураженнях внутрішніх органів процес…

ЦЕФАЛОСПОРИНИ – група природних антибіотиків, а також напівсинтетичних препаратів, отриманих при хімічній трансформації 7-аміноцефалоспоринової кислоти або 7-амінодезацетоксицефалоспоринової кислоти; Ц. – антибіотики широкого спектра дії, мають стійкість до різних типів β-лактамаз (крім цефало спориназ, які гідролізують певні Ц.), виражений бактерицидний ефект,…

ЦЕФАЛОМЕТРІЯ – визначення роз мірів голівки плода на рентгенограмі.

ЦЕФАЛО- – див.: Цефал-.

-ЦЕФАЛІЯ – див.: Цефал-.

ЦЕФАЛГІЯ ГІСТАМІНОВА – див.: Хортона синдром.

ЦЕФАЛГІЯ – див.: Головний біль.

ЦЕФАЛ- (цефало-, кефал-, кефало-, -цефалія; грец. kephalē – голова) – частина складних слів, яка означає належність до голови.

ЦЕСТОДОЗИ – гельмінтози, що спричи нюються цестодами (стрічковими черв’я ками). Збудники Ц. належать до класу Cestoda Gegenbauer, 1859. Медичне значення мають представники двох рядів цестод – ціп’яки (теніїди, солітери, Cyc lophyllidea) і стьожківці (Pseudo phy lli dea). Найпоширенішими Ц. людини…

ЦЕРУЛОПЛАЗМІН – альфа-глобулін плазми крові, що містить мідь і має влас тивості окислювального ферменту.

ЦЕРКОПІТЕКОВА ГЕМОРАГІЧНА ГАРЯЧКА – інфекційна хвороба з тяжким перебігом, високою температурою, сильними головними болями, діареєю і вираженим геморагічним синдромом. Збудник Ц. г. г. – вірус Марбург, що належить до роду Filovirus, родини Filoviridae. Джерелом збудника є мавпи Cercopithecus aethiops і…

ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНИЙ – такий, що стосується головного і спинного мозку.

ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНА РІДИНА – рідке біологічне середовище організму, що циркулює в шлуночках головного мозку, лікворопровідних шляхах, субарахноїдальному просторі головного і спинного мозку; Ц. р. в основному міс титься в бокових, третьому і четвертому шлуночках головного мозку, сіль вієвому водопроводі, цистернах головного…

ЦЕРЕБРОПАТІЯ – див.: Енцефалопатія.

ЦЕРЕБРООКУЛОРЕНАЛЬНИЙ СИНДРОМ – див.: Мак-Кензі синдром.

ЦЕРЕБРОКОСТОМАНДИБУЛЯРНИЙ СИНДРОМ – див.: Сміта – Тейлера – Шахенмана синдром.

ЦЕРЕБРОГЕПАТОРЕНАЛЬНИЙ СИНДРОМ – успадковується за аутосомно-рецесивним типом; характеризується черепно-лицевими вадами, гіпотонією, гепатомегалією, полікістозними нирками, жовтяницею; смерть наступає в ранньому грудному віці внаслідок відсутності пероксисом у печінці та нирках.

ЦЕРЕБРОЗИДИ – органічні речовини з групи ліпоїдів. У нервовій тканині Ц. містяться як у вільному стані, так і в складі речовин, що містять фосфор – протагону та білої речовини мозку.

ЦЕРЕБРОЗА – див.: Галактоза.