Глосарій

ЦЕНТРОМЕРА – ділянка хромосоми, до якої під час мітозу або мейозу прикріплюються нитки веретена.

ЦЕНТРОДЕСМА – перемичка між центриолями, яка утворюється в профазі і складається із цитоплазматичних ниток.

ЦЕНТРИФУГУВАННЯ – метод розділення суміші частинок, що грунтується на різниці в швидкості їх осідання під дією відцентрової сили.

ЦЕНТРИФУГА – апарат, який під впливом відцентрової сили розділяє суміші на складові частини різної щільності.

ЦЕНТРИПЕТАЛЬНИЙ – такий, що спрямований від периферії до центру; доцентровий.

ЦЕНТРИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ – сукупності нейронів, функціонально пов’язані і розміщені в одній або кількох структурах нервової системи; забезпечують виконання цілісної реакції організму або регуляцію тієї або іншої функції; за локалізацією розрізняють кіркові, підкіркові і спинномозкові центри; у головному мозку виділяють…

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КАНАЛ (CANALIS CENTRALIS) – поздовжній канал, що проходить у сірій речовині спинного мозку; внизу утворює розширення – кінцевий шлуночок, вгорі сполучається з ІV шлуночком головного мозку.

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА – частина нервової системи людини, що включає головний і спинний мозок.

ЦЕНТРАЛЬНА ЯМКА СІТКІВКИ (FOVEA CENTRALIS) – заглиблення в центрі жовтої плями, яке характеризується найбільшою концентрацією і поверхневим розміщенням фоторецепторів.

ЦЕНТР – 1) середня частина чогось; 2) (геометричний) точка, рівновіддалена від усіх точок кола (поверхні кулі).

-ЦЕНТЕЗ (грец. kentēsis – укол, прокол) – частина складних слів, яка означає «прокол».

-ЦЕНОЗ – (грец. koinos – загальний) – частина складних слів, яка означає «спільність умов розвитку, розповсюдженість будь-якого явища, процесу».

ЦЕНОЗ – див.: Біоценоз.

ЦЕНОГЕНЕЗИ – ознаки пристосування зародка або личинки до специфічних умов існування, що не властиві дорослим стадіям; Ценогенези не зберігаються в дорослого організму.

ЦЕНКЕРІВСЬКИЙ (F. A. ZENKER) ДИВЕРТИКУЛ – див.: Ценкера дивертикул.

ЦЕНКЕРА (F. A. ZENKER) ДИВЕРТИКУЛ – дивертикул глоткового кінця стравоходу, що утворюється спочатку на задній стінці, а потім поширюється і на бокову стінку.

ЦЕМЕНТУЮЧА ФІБРОМА – гістологічний варіант цементоми; утворена пучками клітинно-волокнистої тканини, що переплітаються; між ними розміщені численні інтенсивно обвапновані округлі або часточкові маси (цементиклі).

ЦЕМЕНТОЦИДИ – зрілі клітини цементу зуба, що за своєю будовою нагадують остеоцити.

ЦЕМЕНТОМА СПРАВЖНЯ – див.: Цементобластома доброякісна.

ЦЕМЕНТОМА ГІГАНТОФОРМНА – форма дисплазії або аномалії розвитку, що характеризується утворенням у різних ділянках щелеп мас інтенсивно обвапнованої, майже безклітинної цементоподібної речовини; маси можуть досягати великих розмірів.