Глосарій

ОПУЩЕНОЇ ГОЛОВИ СИМПТОМ – див.: Зограбяна симптом.

ОПУЩЕННЯ МИГДАЛИКІВ МОЗОЧКА СИНДРОМ – симптомокомплекс, що виникає при опущенні мигдаликів мозочка та їх защемленні у великому потиличному отворі зі стисненням довгастого мозку, переважно при пухлинах задньої черепної ямки; характеризується…

ОПУЩЕННЯ МАТКИ – матка розташована нижче спінальної площини, але не виходить із статевої щілини навіть при натужуванні.

ОПТОХІАЗМАЛЬНИЙ АРАХНОЇДИТ – дифузний, підгострий або хро нічний запальний процес павутинної і судинної оболонок головного мозку та крайніх зон мозкової речовини з най більшими морфологічними змінами в базальних цистернах мозку,…

ОПТОТИПИ – однотипні знаки різної величини, які використовуються для ви значення гостроти зору.

ОПТОМОТОРНИЙ ФУЗІЙНИЙ РЕФЛЕКС – рефлекс, що забезпечує можливість бінокулярного зору; виникає при одночасному подразненні функціонально різних точок сітківки правого і лівого ока; проявляється у вигляді син хронних рухів очних яблук,…

ОПТОМЕТРІЯ – розділ офтальмології, що розробляє методи визначення аномалій рефракції ока та їх корекції за допомогою оптичних засобів.

ОПТОКІНЕТИЧНА ПРОБА – дослідження функції вестибулярного аналізатора, що грунтується на вивченні характеру ністагму, який виникає при фіксації погляду на предметах, що неперервно зміщуються.

ОПТОГРАМА – зображення об’єкта, що світиться, яке спостерігається на сітківці протягом деякого часу після дії цього об’єкта на адаптоване до темноти око.

ОПТО- – див.: Оптико-.

ОПТИЧНІ ПРИЛАДИ – прилади, будова яких грунтується на законах поширення світла або на використанні властивостей світла.

ОПТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ – методи дослідження, які грунтуються на застосуванні законів оптики.

ОПТИЧНА ВІСЬ ОКА – умовна пряма, яка проходить через центри кривизни поверхонь рогівки та кришталика.

ОПТИЧНА ВІСЬ КРИШТАЛИКА – умовна пряма, яка проходить через цент ри кривизни передньої та задньої поверхонь кришталика.

ОПТИЧНИЙ – такий, що стосується ока, зору, оптики; очний, зоровий, світловий.

ОПТИМУМ НОЗОАРЕАЛУ – ділянка нозоареалу, яка характеризується най більш сприятливими умовами існування та відтворення збудника даного інфек ційного чи інвазивного захворювання.

ОПТИМУМ – 1) сукупність найсприятливіших умов для будь-чого; 2) най сприятливіші умови для життєдіяльності організму або перебігу фізіологічного процесу чи біохімічної реакції.

ОПТИМІСТ – людина, налаштована оптимістично, пройнята оптимізмом.

ОПТИМІЗМ – світосприймання, пройняте життєрадісністю, бадьорістю, вірою в краще майбутнє.

ОПТИМІЗАЦІЯ – процес надання будь-чому найвигідніших характеристик, співвідношень.