Глосарій

ОППЕНГЕЙМА – УРБАХА (M. OP PENHEIM – E. URBACH) СИНДРОМ – генералізований атрофічний дерматоз з ліподистрофією у хворих діабетом: з’являються окремі або множинні папули, які поступово перетворюються в різко обмежені…

ОППЕНГЕЙМА (H. OPPENHEIM) ХВОРОБА – спадкові порушення розвитку рухових клітин передніх рогів спинного мозку з м’язовою слабкістю; хвороба часто починається внутрішньо утробно; спостерігається симетрична атонія або гіпотонія м’язів тулуба і…

ОППЕНГЕЙМА (H. OPPENHEIM) СИНДРОМ – див.: Псевдотабес гіпофізарний.

ОППЕНГЕЙМА (H. OPPENHEIM) МІАТОНІЯ – див.: Оппенгейма хвороба.

ОППЕНГЕЙМА (M. OPPENHEIM) ЛІПОЇДНИЙ АТРОФІЧНИЙ ДЕРМАТИТ – див.: Оппенгейма – Урбаха синдром.

ОППЕНГЕЙМА (H. OPPENHEIM) СИМПТОМ (1) – в’ялість рефлексу з ахіллового сухожилка на боці ураження; можлива ознака запалення сідничого нерва. (2)– при проведенні подушечкою І пальця або другою фалангою зігнутого ІІ…

ОППЕЛЯ (В. А. ОППЕЛЬ) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який спо стерігається при відсутності кровотоку в магістральній артерії та при стійкому спазмі колатеральних судин кінцівок; характеризується відсутністю артеріального пульсу на кінцівці, що…

ОППЕЛЯ (В. А. ОППЕЛЬ) СИМПТОМ – у позиції лежачи при підйомі ступні на 40–50 см вище рівня ліжка спостерігається її збліднення, при наступному опусканні на підлогу розвивається плямистий ціаноз; ознака…

ОПОТЕРАПІЯ – див.: Органотерапія.

ОПОРКІНА (А. А. ОПОРКИН) СИМПТОМ – при стискуванні тазу поштовхоподібними рухами прослуховується за допомогою фонендоскопа хрус кіт у ділянці лобкового зчленування; ознака симфізиту.

ОПОРИ РЕАКЦІЯ – патологічний рефлекс, що виникає при ураженні мозочка, лобної або скроневої частки великого мозку, а також їхніх провідникових шляхів; спостерігається згинання (негативна О. р.) або розгинання (позитивна О.…

ОПОНЕНТ – 1) супротивник у диспуті, дискусії; 2) особа, яка заперечує чи спростовує думки доповідача або оцінює працю дисертанта при захисті дисертації на здобуття наукового ступеня.

ОПОЗИЦІЇ ПАТОЛОГІЧНА РЕАКЦІЯ – виникнення в дітей та підлітків відхилень у поведінці, що мають характер протипоставляння поведінці оточуючих осіб.

ОПІТЦА – ФРІАСА (J. M. OPITZ – J. L. FRIAS) СИНДРОМ – див.: Опітца синдром.

ОПІТЦА (J. M. OPITZ) СИНДРОМ – успадкування за аутосомно-домінантним типом; комплекс вроджених аномалій: гіпертелоризм, та грижа, у чоловіків – гіпоспадія, крипторхізм та розщеплена калитка; можуть також спостерігатися вади серця, ларинготрахеальні…

ОПІСТОТОНУС – тонічна судома розгиначів хребта, шиї та голови, а інколи і нижніх кінцівок; тіло вигинається при цьому дугоподібно; при максимально вираженому О. лежачий хворий опира ється тільки на потилицю…

ОПІСТОРХОЗ – гельмінтоз печінки, жовчного міхура, збудником якого є два види трематод – Opisthorchis felineus i Opisthorchis viverrini; джерелами інвазії є людина та тварини, заражені О.; про міжні стадії збудника…

ОПІСТОРХІЗ (OPISTHORCHIS) – рід трематод родини Opisthorchidae, ряду Fasciolidae, які паразитують у жовчних протоках та протоках підшлункової залози ссавців; деякі види О. (O. felineus i O. viverrini) є збудниками опісторхозу…

ОПІСТОКРАНІОН – найвіддаленіша від глабели точка потиличної кістки в ме діанній площині; краніометрична точка.

ОПІСТОГЕНІЯ – аномалія прикусу, яка характеризується заднім розташуванням нижньої щелепи.