Глосарій

ОКСИГЕМОГРАМА – крива, яка відбиває зміни ступеня насичення крові киснем.

ОКСИГЕМОГЛОБІН – форма гемоглобіну, в якій він з’єднаний з киснем; забезпечує перенесення кисню кров’ю від легень до тканин.

ОКСИБРОНХОСПІРОГРАФ – прилад для вимірювання параметрів зовніш нього дихання.

ОКСИБЕНЗОЛИ – див.: Феноли.

ОКСИБАРОТЕРАПІЯ – див.: Гіпербарична оксигенація.

ОКСИ- (оксигено-; грец. oxys – гострий, кислий) – частина складних слів, яка означає належність до кисню.

ОКСАЛУРОВА КИСЛОТА – моноуреїд щавлевої кислоти, що належить до уронових кислот; є проміжним продуктом окислення в організмі піримідинових основ.

ОКСАЛУРІЯ – збільшене виділення оксалатів з сечею; О. може бути первинною і вторинною (набутою).

ОКСАЛОЗ – спадкове (успадкування за аутосомнорецесивним типом) захворювання, зумовлене порушенням обміну гліцину і гліоксилової кислоти; основною причиною О. є первинна гіпероксалурія; відомі два типи первинної гіпероксалурії; гіпероксалурія І типу зумовлена…

ОКСАЛАТУРІЯ – див.: Оксалурія.

ОКСАЛАТИ – кислі та середні солі щавлевої кислоти.

ОКОСЕРЦЕВИЙ РЕФЛЕКС – уповільнення пульсу і зниження артеріального тиску, що наступають при натискуванні на одне або обидва очні яблука; позитивний О. р. свідчить про підвищення збудливості парасимпатичної частини ц. н.…

ОКОРУХОВОГО НЕРВА СИНДРОМ – симптомокомплекс, що спостері гається при ураженні окорухового нерва; характеризується поєднанням однобіч ного птозу, відсутності рухів очного яблука вгору, вниз і до середини, косо окості, мідріазу, відсутності…

О’КОННОРА (O’CONNOR) СИНДРОМ – спонтанний асептичний некроз епіфіза ліктьового відростка.

ОКОМІР – здатність визначати та порівнювати просторові величини без спе ціальних вимірювальних приладів, на око.

ОКОЗУБОПАЛЬЦЕВИЙ СИНДРОМ – див.: Мейєр-Швікерата-Вейєрса синдром.

ОКОДИХАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС – див.: Зіничний дихальний рефлекс.

ОКОВІСЦЕРАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС – див.: Окосерцевий рефлекс.

О. ЦИКЛОПІЧНЕ – відсутність функ ціонального переважання одного із очей при бінокулярному зорі.

О. ФІКСУЮЧЕ – спостерігається в осіб, які страждають косоокістю; оптична вісь О. ф. спрямована на об’єкт, що розглядається, в той час як оптична вісь іншого ока відхилена вбік.