Глосарій

НЕЙРОЦИТ – див.: Неврон.

НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНА ДИСТОНІЯ – симптомокомплекс функціональних порушень діяльності серцево-судинної системи, зумовлений неадекватністю її регуляції; за клінічними проявами умовно виділяють три основних варіанти Н. д.: кардіальний, гіпертензивний і гіпотензивний.

НЕЙРОХІРУРГІЯ СТЕРЕОТАКСИЧНА – напрям у нейрохірургії, який використовує для отримання лікувального ефекту стереотаксичний метод деструкції або стимуляції привідних шляхів і ядер ц. н. с.; Н. с. грунтується на сукупності прийомів…

НЕЙРОХІРУРГІЯ – розділ хірургії, який розробляє оперативні методи лікування захворювань і травматичних ушкоджень центральної і периферійної нер вової систем та вивчає причини виникнення, розвиток і діагностику цих за хворювань.

НЕЙРОХІРУРГ – лікар-фахівець з нейрохірургії.

НЕЙРОХІМІЯ – розділ біохімії, що вивчає хімічні і молекулярно-клітинні механізми діяльності нервової системи.

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ – розділ фізіології, що вивчає процеси, які відбуваються в нервовій системі, та функції різ них її структур. Разом з нейроморфо логією та фізіологією вищої нервової діяльності Н. є теоретичною…

НЕЙРОФІБРОМАТОЗИ – два самостійних захворювання з аутосомно-домі нантним типом успадкування: нейрофіброматоз типу І (хвороба Реклінгаузена), ген якого розміщений у хромосомі 17, і нейрофіброматоз типу ІІ, для якого характерні двобічні невриноми…

НЕЙРОФІБРОМАТОЗ І ТИПУ – за хворювання пухлинної природи, яке характеризується утворенням множинних нейрофібром і пігментних плям (головним чином, на шкірі та слизових оболонках) і супроводжується неврологічними, психічними, гормональними і кістковими…

НЕЙРОФІБРОМА ЗЛОЯКІСНА – злоякісна пухлина, яка утворюється внаслідок малігнізації нейрофіброми; при цьому пухлина набуває характерних рис фібросаркоми або малодиференційованої “веретеноподібної” саркоми, у структурі яких можна інколи виявити волосопо дібне розміщення…

НЕЙРОФІБРОМА – доброякісна локалізована або дифузна пухлина, яка складається із шванівських клітин і фібро бластів, а також пухко розміщених колагенових волокон і слизової речовини; зустрічається злоякісне переродження Н.

НЕЙРОФАРМАКОЛОГІЯ – розділ фармакології, що вивчає вплив лікарських засобів на нервову систему.

НЕЙРОТРОПНІСТЬ – здатність певного фактора вибірково діяти на нервову тканину.

НЕЙРОТРОПНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ – лікар ські засоби, що переважно діють на нервову систему.

НЕЙРОТРОПНІ ВІРУСИ – віруси, що мають тропізм до нервової тканини.

НЕЙРОТРОПНИЙ – такий, що вибірково діє на будь-які елементи нервової системи.

НЕЙРОТРОПІЗМ – спрямовуючий вплив на ріст нервового волокна різних хімічних та фізичних факторів.

НЕЙРОТРИПСІЯ – оперативне роздавлювання нер ва з метою призупинки його функції на тривалий час.

НЕЙРОТОМІЯ – див.: Невротомія.

НЕЙРОТОКСИЧНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, що спостерігається у дітей раннього віку при деяких інфекційних захворюваннях; характеризується гіпертермією, пригніченням свідомості, судомами, менінгеальними симптомами.