Глосарій

НЕЙРОЛЕПТИЧНІ ЗАСОБИ – лі карські засоби, що мають різноманітну, переважно пригнічуючу, дію на вищу нервову діяльність, емоційний стан та поведінку і не порушують при цьому свідомості; виділяють такі основні групи…

НЕЙРОЛЕПТИЧНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, що характеризується поєднанням вегетативних неврологіч них і психічних розладів, які виникають у періоді лікування нейролептичними засобами.

НЕЙРОЛЕПТИКИ – див.: Нейролептичні засоби.

НЕЙРОЛЕПТАНАЛГЕЗІЯ – метод загальної анесте зії, який грунтується на використанні комбінації нейролептичного і центрального аналгетичного засобу; досягається стан нейролепсії та ефективної аналгезії при частково або повністю збереженій свідомості.

НЕЙРОЛЕЙКОЗ – ураження ц. н. с., які спостерігаються при лейкозах.

НЕЙРОЛЕЙКЕМІЯ – див.: Нейролейкоз.

НЕЙРОКУТАННИЙ СИНДРОМ – див.: Енцефалотригемінальний ангіоматоз.

НЕЙРОКСАНТОМА – вогнищева дис трофічна зміна нервової тканини, яка характеризується відкладанням холестерину в гліоцитах.

НЕЙРОКРИНІЯ – продукція гормонів нервовою тканиною.

НЕЙРОКРАНІУМ – мозковий череп.

НЕЙРОКІБЕРНЕТИКА – розділ біологічної кібернетики, що вивчає принципи організації та функціонування нервової системи, механізми здійснення актів поведінки, аналізаторні механізми, механіз ми пам’яті.

НЕЙРОІНФЕКЦІЯ – інфекційні за хворювання, які характеризуються пере важ ною локалізацією збудника інфекції в ц. н. с. та клінічними проявами її ураження.

НЕЙРОЕПІТЕЛІОМА СІТКІВКИ – див.: Ретинобластома.

НЕЙРОЕПІТЕЛІОМА ЗЛОЯКІСНА – див.: Ретино бластома.

НЕЙРОЕПІТЕЛІОМА – див.: Епендімома.

НЕЙРОЕПІТЕЛІЙ – група тканинних структур, що походять із ектодерми і за будовою та функцією наближаються до покривних видів епітелію; Н. утворений шаром або плоских, або низьких чи високих призматичних клітин,…

НЕЙРОЕПІТЕЛІАЛЬНІ ПУХЛИНИ – пухлини, що походять із нейроепітелію; більшість Н. п. є гліомами; до них належать астроцитоми, олігодендрогліоми, епендіоми, гліобластоми; часто гліоми містять суміш різних типів гліальних клітин.

НЕЙРОЕПІТЕЛІАЛЬНА КІСТА – див.: Парафізаль на кіста.

НЕЙРОЕНДОКРИНОЛОГІЯ – наука, що вивчає шляхи та механізми нервово-рефлекторної регуляції функції нейроендокринних центрів і характер впливу на них структур стовбура та лімбічної системи головного мозку здорового і хворого організму.

НЕЙРОЕНДОКРИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ – захворювання, у механізмі розвитку яких основне значення має ураження гіпоталамо-гіпофізарної системи; клінічно проявляються нервовими та гормонально-обмінними порушеннями.