Глосарій

МЕРОМІКСИС – процес перетворення гаплоїдної бактеріальної клітини в частково диплоїдну, внаслідок трансформації, трансдукції або кон’югації.

МЕРОЛОГІЯ – наука, яка вивчає варіації окремих частин організму; порівняльно-анатомічні дослідження, які входять в М., присвячені виявленню схожості та відмінності кожного органа тіла і кожної системи органів людини в порівнянні…

МЕРОКРИНОВІ ЗАЛОЗИ – залози, в яких при виділенні секрету не гинуть клітини або їх частини.

МЕРОКРИНОВИЙ – такий, що виділяє частки.

МЕРОЗИГОТА – бактеріальна клітина-реципієнт, частково диплоїдна за ділянкою генетичного матеріалу, включеного додатково із генетичного матеріалу клітини-донора в процесі трансформації, трансдукції або кон’югації.

МЕРО- (грец. meros – частина, частка) – частина склад них слів, яка означає належність до частини будьчого.

МЕРКУРІАЛІЗМ ШКІРИ – дерматози, що виникають при хронічному отруєнні ртуттю та її сполуками.

МЕРКУРІАЛІЗМ – хронічне отруєння ртуттю та її сполуками; характеризується порушеннями діяльності нервової системи та травного тракту, дерматозами та ін.

МЕРКЕ (F. MERKE) СИМПТОМ – диференційнодіагностична ознака пошкодження медіального і латерального менісків колінного суглоба: хворий, що стоїть, злегка згинає ногу в колінному суглобі і повертає тулуб почергово то в один,…

МЕРКАПТО-ГРУПИ – див.: Сульф гідрильні групи.

МЕРИЦИЗМ – регургітація, здебільшого, мимовільна, невеликої кількості їжі із шлунка (частіше всього через 15–30 хви лин після їжі), пережовування її і – у більшості випадків – повторне проковтування; М. часто…

МЕРИСТОМА – див.: Цитобластома.

МЕРИДІАНИ ОКА – умовні лінії на поверхні очного яблука, які з’єднують передній і задній полюси.

МЕРЗЕБУРГСЬКА ТРІАДА – див.: Базедова синдром.

МЕРЕХТЛИВА АРИТМІЯ – див.: Фібриляція передсердь.

МЕРЕХТІННЯ ШЛУНОЧКІВ СЕРЦЯ – див.: Фіб риляція шлуночків серця.

МЕРЕХТІННЯ ПЕРЕДСЕРДЬ – див.: Фібриляція передсердь.

МЕРЕРГАЗІЯ – парціальні розлади поведінки.

МЕНЬЄРА (P. MÉNIÉRE) ХВОРОБА – захворювання, яке характеризується слуховестибулярними розладами, зумовлене ураженням внутрішнього вуха; клінічно М. х. проявляється порушенням слуху, шумом у вухах і нападоподібним запамороченням, що супроводжується розладом рівноваги,…

МЕНЬЄРА (P. MÉNIÉRE) СИНДРОМ – загальне визначення лабіринтогенних порушень: нападоподібне запаморочення голови, горизонтальний спонтанний ністагм; незворотні порушення слуху внаслідок ураження внутрішнього вуха; вегетативні прояви.