ПЛАЗМОЛЕМИ ПОШКОДЖЕННЯ

ПЛАЗМОЛЕМИ ПОШКОДЖЕННЯ – виділяють (Ю.В Владимиров) 4 основні типи пошкодження плазматичних мембран: перекисне окислення їх компонентів; гідроліз фосфоліпазами; механо-осмотичне розтягнення; адсорбція на мембрані надлишку поліелектролітів; будь-які чинники, які спричинюють формування активних вільних радикалів-окислювачів (запалення, радіація, озон та високі концентрації кисню, отрути-окислювачі) викликають у мембрані перехресне зв’язування сульфгідрильних груп поверхневих білків, зшиття ліпідних молекул і перекисне окислення жирних кислот; внаслідок цього можуть зрізатися або змінювати своє місце розташування в мембрані кінцеві ділянки трансмембранних глюкопротеїдів, у тому числі, клітинних рецепторів, а також звільняються токсичні для клітин продукти розпаду; перекисні зміни можуть аутокаталітично, каскадно наростаючи, розповсюджуватися вздовж мембрани і на внутрішньоклітинні мембранні структури; деякі агенти, які здатні зв’язувати сульфгідрильні групи (іони ртуті, свинцю, срібла та інші тяжкі метали) руйнують іонні канали, підвищуючи проникність мембран одночасно і для катіонів, і для аніонів; пошкодження плазмолеми спричинюють: недостатність натрій-калієвого насосу і функцій іонних каналів; втрату фізіологічних трансмембранних іонних градієнтів; надлишкову вхідну течію натрію і води в клітину; набухання клітини; надлишкову вхідну течію кальцію в клітину; активацію мембранних фосфоліпаз; звільнення і перетворення арахідонової кислоти; порушення локальної мікроциркуляції; появу навколо клітини ліпідних медіаторів запалення.