ПНЕВМОНІЯ ПНЕВМОКОКОВА

П. ПНЕВМОКОКОВА – П., яка спричинюється пневмококами (Streptococcus pneumoniae); захворювання в основному спорадичне, але частіше зустрічається взимку; П. п. часто виникає після гострого респіраторного захворювання; пневмококи потрапляють у легені, як правило, через верхні дихальні шляхи внаслідок інгаляції або аспірації; вони осідають у бронхіолах, проліферують і запускають патологічний процес, який починається в просвіті альвеол з випотівання багатої білком рідини, що є живильним середовищем для мікроорганізмів і засобом для їхнього поширення в альвеоли прилягаючих сегментів; перша стадія П. п. – застійна; вона характеризується масивною ексудацією серозної рідини, кровонаповненням судин і швидким розмноженням бактерій; наступна стадія – стадія червоного спечінкування; повітряні простори ураженої легені заповнюються нейтрофілами, виникає судинний застій, а екстравазація еритроцитів зумовлює червонувате забарвлення, яке спостерігається при макроскопічному дослідженні; наступна стадія – стадія сірого спечінкування, при якій у легеневій тканині спостерігаються скупчення фібрину з лейкоцитами та еритроцитами різного ступеня дезінтеграції, а альвеолярні простори заповнені запальним ексудатом; останньою стадією є завершення, що характеризується розсмоктуванням ексудату; початок П. п. часто раптовий, у вигляді одноразового нападу сильного ознобу (стійкі озноби, як правило, свідчать про інший діагноз); потім, як правило, розвивається гарячка, біль при диханні на боці ураження (плеврит), кашель, задишка та виділення мокроти; при запаленні ниж ньої частки біль може іррадіювати і викликати підозру на гнійний процес у черевній порожнині; температура тіла швидко підвищується до 38–40,5°; частота дихання, звичайно, досягає 20–45/хв, а частота пульсу – 100–140/хв; кашель спочатку буває сухим, але, як правило, швидко розвивається виділення «іржавої» мокроти або гнійної з прожилками крові; дані, які спостерігаються при фізикальному дослідженні, залежать від характеру і стадії захворювання.