ПОЛІГЛАНДУЛЯРНА НЕДОСТАТ НІСТЬ – одночасне зниження функції кількох ендокринних залоз; ендокринна недостатність може бути наслідком інфекції, інфаркту або руйнування пухлиною всієї залози чи більшої її частини; частіше за все активність ендокринних органів знижується внаслідок ауто імунної реакції, яка супроводжується запаленням, лімфоїдною інфільтрацією та частковою або повною деструкцією залози; при аутоімунному ураженні одного органа часто розвивається патологія інших залоз, що призводить до множинної ендокринної недостатності; відомі такі основні типи цієї недостатності: І тип – патологія, звичайно, проявляється в дитинстві, найчастіше гіпопаратиреозом, а потім недостатністю кори надниркових залоз; часто спостерігається хронічний кандидоз слизових оболонок і шкіри; цукровий діабет спостерігається рідко; ця форма П. н. асоціюється з антигенами HLA – A3 i A28; ІІ тип – недостатність залоз внутрішньої секреції проявляється, як правило, у зрілому віці; завжди уражається кора надниркових залоз і дуже часто – щитоподібна залоза та острівки підшлункової залози, що призводить до розвитку інсулінзалежного цукрового діабету; часто виявляються антитіла до уражених органів; ІІІ тип – проявляється в дорослих хворих, не включає недостатності кори надниркових залоз, але характеризується мінімум двома із таких станів: недостат ність щитоподібної залози, інсулінзалежний цукровий діабет, перніціозна анемія, вітиліго і алопеція.