ШИСТОСОМАТОЗИ

ШИСТОСОМАТОЗИ – група тропічних гельмінтозів, що належать до трематодозів; характеризуються ураженням переважно сечостатевої системи, органів травлення і схильністю до хронічного перебігу; збудники Ш. належать до типу плоских черв’яків (Plathelminthes), класу Trematoda, родини Schistosomatidae, роду Schistosoma; найбільше медичне значення мають чотири види цього роду: S. haematobium Weinland, 1858 – збудник сечостатевого Ш.; S. mansoni Sambon, 1907 – збудник кишкового Ш.; S. japonicum Katsurada, 1904 – збудник японського Ш. і S. intercalatum Fischer, 1934 – збудник інтеркалатного Ш.; найпоширеніші такі Ш.: сечостатевий, кишковий, японський й інтеркалатний; людина заражається при контакті з вільно плаваючими церкаріями паразита (при купанні); вони проникають через шкіру і мігрують по внутрішньопечінкових портальних судинах, де через 1–3 місяці досягають статевої зрілості; статевозрілі особні живуть у венулах сечового міхура або кишечнику; тривалість життя шистосом в організмі людини досягає 40 років; деякі види шистосом не можуть жити в організмі людини, але здатні викликати дерматит (водний шкірний свербіж); спочатку в тих ділянках тіла, де церкарії проникають у шкіру, виникає папульозний сверблячий дерматит; у випадках збудників водного шкірного свербежу хвороба не прогресує; при інших формах Ш. в печінці розвиваються статевозрілі паразити, спричинюючи гарячку, еозинофілію, кропив’янку, збільшення печінки і селезінки; коли статевозрілі черв’яки мігрують у внутрішні органи, внаслідок реакції організму на їх яйця виникають симптоми з боку уражених органів; як наслідок запальної реакції навколо яєць, які через портальні судини потрапляють назад у печінку, можуть розвиватися фіброз, портальна гіпертензія, збільшення селезінки, асцит і розширення вен стравоходу.