СТРИКТУРА

Стриктура (від лат. strictura — “стискання”) — це патологічне звуження порожнистого органу або каналу, яке обмежує або повністю блокує його прохідність. Термін є синонімом стенозу, хоча в клінічній практиці іноді використовується для позначення звужень, що виникають через рубцювання або фіброз тканин.

Основні аспекти:

1. Етіологія (причини):

• Запальні процеси: хронічний запальний вплив може призводити до рубцювання тканин, наприклад, при рефлюкс-езофагіті або уретриті.
• Травми: механічні ушкодження, наприклад, через катетеризацію, хірургічні втручання, ендоскопічні маніпуляції.
• Інфекції: такі як туберкульоз, гонорея або хламідіоз, що можуть викликати стриктури уретри чи кишечника.
• Вроджені аномалії: можуть призводити до стриктур шлунково-кишкового тракту, судин, дихальних шляхів.
• Онкологічні процеси: пухлини можуть викликати стеноз або стриктуру через тиск на порожнисті органи.
• Радіаційне ураження: після променевої терапії можливий розвиток рубцевого звуження.

2. Патогенез (механізм розвитку):

• Основним механізмом стриктури є заміна нормальної тканини фіброзною (рубцевою), яка менш еластична і може звужувати просвіт органа.
• Внаслідок звуження порушується нормальний рух вмісту (сечі, крові, їжі), що може призводити до застою, розширення ділянок вище звуження та ускладнень.

3. Класифікація:

• За локалізацією:
  • Стриктури стравоходу (після опіків, рефлюксу, хірургії).
  • Стриктури уретри (після інфекцій, травм).
  • Стриктури кишечника (при хворобі Крона, після операцій).
  • Стриктури жовчних протоків (після холецистектомії).
  • Судинні стриктури (артерії, вени).
• За ступенем звуження:
  • Часткові (зберігається обмежена прохідність).
  • Повні (обструкція просвіту).
• За походженням:
  • Рубцеві.
  • Спазматичні.
  • Пухлинні.

4. Клінічні прояви:

• Залежно від локалізації:
  • Стравохід: дисфагія (труднощі при ковтанні), відрижка, втрата ваги.
  • Уретра: слабкий струмінь сечі, затримка сечовипускання, інфекції сечових шляхів.
  • Кишечник: болі в животі, нудота, блювання, ознаки кишкової непрохідності.
  • Жовчні протоки: жовтяниця, біль у правому підребер’ї.
• При прогресуванні можуть виникати вторинні ускладнення, такі як абсцеси, перфорації чи сепсис.

5. Діагностика:

• Візуалізаційні методи:
  • Рентгенологія з контрастом (наприклад, барієва суміш для стравоходу або кишечника).
  • УЗД, МРТ, КТ (зокрема з контрастуванням).
• Ендоскопія:
  • Гастроскопія, колоноскопія, цистоскопія для візуалізації ураження.
• Функціональні дослідження:
  • Уродинамічні тести (для уретри).
• Біопсія:
  • Для виключення злоякісної природи ураження.

6. Лікування:

• Консервативне:
  • Медикаментозна терапія (антибіотики, протизапальні препарати) для лікування інфекційного чи запального процесу.
• Ендоскопічні методи:
  • Бужування (механічне розширення просвіту).
  • Дилатація балоном (розширення за допомогою спеціального катетера).
  • Лазерна терапія (видалення рубцевої тканини).
• Хірургічне лікування:
  • Резекція ураженої ділянки з анастомозом (з’єднанням кінців органа).
  • Установка стентів для відновлення прохідності.
• Реконструктивна хірургія:
  • Наприклад, пластика уретри при значному рубцюванні.

7. Профілактика:

• Своєчасне лікування запальних захворювань.
• Уникнення травм під час діагностичних процедур.
• Контроль післяопераційних ускладнень (шрамів, спайок).

Висновок:

Стриктура/стеноз — це серйозна патологія, яка потребує раннього виявлення та адекватного лікування, щоб уникнути ускладнень і відновити функціональність ураженого органа.