СУДИННИЙ ТОНУС

СУДИННИЙ ТОНУС – постійне напруження стінок кровоносних судин, яке протидіє розтягненню під тиском крові; С. т. зумовлюється різними чинниками, які взаємодіють між собою: 1) базальний (міогенний або периферичний) компонент, який забезпечується автоматичною скоротливою активністю гладеньких міозитів, що виникає внаслідок внутрішньої нестабільності їхніх мембран і розповсюджується від клітини до клітини; міогенна активність підсилюється внаслідок тиску крові; скороченню гладеньких м’язів судинної стінки протидіють судинорозширювальні тканинні метаболіти, а також вміст кисню, іонів Na, Ca, гістамін, простагландини; 2) центральний (нейрогенний) компонент, який забезпечується нейрогенною норадренергічною вазоконстрикторною тонічною імпульсацією від симпатичного вазомоторного центру (ділянка С1 передньо-латеральних відділів верхньої частини довгастого мозку і нижньої частини моста) до скоротливих структур судин; у спокої базальний тонус (за винятком резистивних судин шкіри) переважає нейрогенний компонент; при деяких патологічних станах та адаптивних реакціях певний вплив на судинний тонус мають системні гуморальні впливи – гормони мозкового шару надниркових залоз, ангіотензини та вазопресин; значний вплив на мікроциркуляцію мають паракринні пептиди ендотеліни, які виробляються ендотелієм судин як відповідь на механічну дію, а також тромбін і норадреналін; сильними вазоконстрикторами паракринної дії є лейкотрієни та деякі пептиди дифузної ендокринної системи