ТРАНСПЛАНТАЦІЯ КІСТОК

Т. КІСТОК – застосовують частіше всього при значних резекціях злоякісних пухлин кістки з метою заповнення дефекту шляхом комбінованої імплантації кістки і хряща; донорські клітини (за винятком аутотрансплантатів) в організмі реципієнта не виживають; але міжклітинна речовина (матрикс), що залишається, здатна стимулювати реколонізацію донорської кістки остеобластами реципієн та і утворення на її поверхні нової кісткової тканини; після імплантації імунодепресія не проводиться; незважаючи на те, що в реципієнтів появляються антитіла до HLA, ніяких ознак руйнування хрящових трансплантатів у ранньому періоді не спостерігається.