ТРАНСПЛАНТАЦІЯ НИРОК

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ НИРОК – потенційними реципієнтами ниркових трансплантатів є всі хворі в кінцевій стадії ниркової недостатності; алотрансплантати отримують від живих донорів (родичі реципієнта) або трупів; з числа можливих донорів виключають осіб, які страждають гіпертонією, діабетом або злоякісними новоутворами; при дослідженні потенційних донорів визначають також їх емоційну стійкість, наявність нормальної функції обох нирок, відсутність інших системних захворювань і гістосумісність; більше двох третин ниркових трансплантатів отримують від трупів раніше здорових людей, в яких була константована «смерть мозку», але підтримувалась стабільна функція серцево-судинної системи і нирок; трансплантат, звичайно, поміщають заочеревинно в клубову ямку; судини трансплантата зшивають з клубовими судинами, а сечоводи – з сечоводами реципієнта; біль шість випадків відторгнення та інших ускладнень спостерігається в перші 3–4 тижні після трансплантації; ознаки можливого відторгнення: погіршення ниркової функції, гіпертонія, збільшення ваги тіла, болючість у ділянці трансплантата і його набряк, гарячка, поява в сечі білка, лімфоцитів і клітин канальцевого епітелію; трансплантована нирка видаляється, якщо в результаті відторгнення після відміни імунодепресії спостерігається гематурія, болючість у ділянці трансплантата або гарячка.