Центральна нервова система (ЦНС) – це основна частина нервової системи людини, яка включає головний і спинний мозок. Вона забезпечує інтеграцію, координацію та регуляцію всіх фізіологічних процесів організму, дозволяючи йому адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Структура ЦНС

1. Головний мозок
Складається з кількох основних відділів:

Великі півкулі: поділяються на лобову, тім’яну, потиличну, скроневу, острівцеву та лімбічну частки. Кожна з них відповідає за певні функції – рухову активність, мовлення, мислення, сенсорне сприйняття, пам’ять, слух, зір, емоції та вегетативну регуляцію.
Проміжний мозок: містить таламус і гіпоталамус, які беруть участь у регуляції ендокринної системи, терморегуляції, обміну речовин, емоціях.
Стовбур мозку: включає середній мозок, міст і довгастий мозок – життєво важливі центри дихання, серцевої діяльності, ковтання.
Мозочок: відповідає за координацію рухів, рівновагу, тонус м’язів.

2. Спинний мозок
Розташований у хребетному каналі, складається з сегментів, які іннервують різні частини тіла. Через спинний мозок проходять нервові шляхи, що з’єднують периферію з головним мозком і забезпечують рефлекторну діяльність.

Основна структурна і функціональна одиниця ЦНС

Це нейрон – нервова клітина, яка сприймає, проводить і передає нервові імпульси. Нейрони мають відростки: дендрити (приймають сигнали) і аксони (передають сигнали далі). Нервові волокна поділяються на мієлінові (швидка передача імпульсу) і безмієлінові (повільніша передача).

Функції центральної нервової системи

Об’єднання та регуляція фізіологічних процесів: контроль рухів, відчуттів, мислення, пам’яті, мовлення, емоцій, поведінки.
Забезпечення гомеостазу: регуляція внутрішнього середовища організму, підтримка сталості температури, обміну речовин, водно-сольового балансу.
Рефлекторна діяльність: забезпечення швидких автоматичних відповідей на подразники.
Взаємодія з ендокринною системою: через гіпоталамус та гіпофіз регулює діяльність залоз внутрішньої секреції.
Вища нервова діяльність: навчання, здатність до абстрактного мислення, творчості, соціальної поведінки.

Взаємозв’язок із периферичною та вегетативною нервовою системою

ЦНС тісно пов’язана з периферичною (черепно- і спинномозкові нерви) та вегетативною нервовою системою (регуляція внутрішніх органів, судин, залоз)5. Вегетативна нервова система має центральний відділ у складі головного і спинного мозку та периферичний – у вигляді гангліїв і нервових сплетень.

Значення ЦНС

Центральна нервова система є основою цілісності організму, забезпечує його адаптацію, координацію рухів, складну поведінку, емоції, мислення та взаємодію з навколишнім світом. Порушення в роботі ЦНС призводять до тяжких неврологічних, психічних і соматичних захворювань.

Підсумок:
ЦНС – це складна багаторівнева система, що координує роботу всіх органів і систем, забезпечує гомеостаз, адаптацію, вищу нервову діяльність і соціальну поведінку людини.