ВОЛЬТОЛІНІ СИНДРОМ

Синдром Вольтоліні (R. Voltolini) — це патологічний стан, що характеризується двобічною глухотою у дітей, яка виникає після перенесеної короткочасної гострої інфекції. Ця інфекція може не супроводжуватися явними менінгеальними проявами (ознаками подразнення оболонок головного мозку), що робить її діагностику ускладненою.

Основні характеристики синдрому Вольтоліні:

1. Етіологія (причини):
   • Синдром найчастіше розвивається після гострих інфекційних захворювань, таких як кір, скарлатина, грип, паротит (свинка) чи інші дитячі інфекції.
   • Інфекція може спричинити токсичне або запальне ураження внутрішнього вуха (лабіринту) чи слухового нерва без залучення мозкових оболонок.
2. Патогенез (механізм розвитку):
   • Інфекційний агент або його токсини викликають порушення у структурі слухового апарату, зокрема у внутрішньому вусі чи слуховому нерві.
   • У деяких випадках можливий розвиток судинних порушень у судинній смужці (stria vascularis) равлика, що веде до ураження рецепторів звуку.
   • При відсутності лікування втрата слуху може стати незворотною через загибель нервових клітин.
3. Клінічні прояви:
   • Раптова або поступова двобічна глухота після перенесеної інфекції.
   • Відсутність менінгеальних симптомів, таких як ригідність потиличних м’язів чи позитивні симптоми Керніга та Брудзинського.
   • Може бути помірне підвищення температури, слабкість чи інші симптоми інфекції, які швидко зникають.
4. Діагностика:
   • Анамнез: зв’язок з попередньою гострою інфекцією.
   • Аудіологічне дослідження: визначення ступеня втрати слуху (зазвичай нейросенсорний тип).
   • Інструментальні методи (КТ, МРТ): виключення ураження ЦНС чи структурних змін.
   • Важливим є виключення інших причин глухоти, таких як менінгіт, ототоксичні препарати або генетичні фактори.
5. Лікування:
   • На ранніх стадіях може застосовуватися медикаментозна терапія, спрямована на покращення мікроциркуляції у внутрішньому вусі (судинорозширювальні засоби, кортикостероїди).
   • У випадках незворотної втрати слуху рекомендоване використання слухових апаратів або кохлеарних імплантів.
6. Профілактика:
   • Своєчасне лікування дитячих інфекцій.
   • Вакцинація проти інфекцій, що можуть викликати ускладнення (наприклад, кір, паротит).
   • Уникнення факторів, які можуть погіршити перебіг інфекцій (наприклад, недоліковані вірусні захворювання чи самолікування).

Історична довідка:

Синдром отримав назву на честь Рудольфа Вольтоліні (Rudolf Voltolini), який описав цей стан у 19 столітті. Його спостереження зробили важливий внесок у розуміння зв’язку між інфекційними захворюваннями та ускладненнями у вигляді втрати слуху.

Висновок:

Синдром Вольтоліні нагадує про серйозні ускладнення дитячих інфекцій і підкреслює важливість їх ранньої діагностики та лікування, щоб запобігти втраті слуху.