ВИСОТА – відстань по вертикалі від рівня моря до будь-якої точки земної поверхні чи в атмосфері; негативний вплив В. на організм в основному спричинюється нестачею кисню в повітрі, яке вдихається, що призводить до зменшення оксигенації крові в легенях і погіршення постачання киснем органів і тканин; у залежності від реакції організму на нестачу кисню умовно виділені кілька зон В.: 1) індиферентна зона: до 1500–2000 м над рівнем моря; зміни функціонування основних систем організму, суб’єктивні відчуття не спостерігаються; працездатність зберігається в повній мірі; 2) зона повної компенсації: від 2000 до 4000 м над рівнем моря; внаслідок збільшення легеневої вентиляції, хвилинного об’єму крові та перерозподілу кровотоку працездатність зберігається упродовж кількох годин; значне фізичне навантаження виконується з певними труднощами; 3) зона неповної компенсації: від 4000 до 5500 м над рівнем моря; спостерігається зниження працездатності, погіршення самопочуття, можлива неадекватна поведінка; при тривалому перебуванні на зазначеній висоті появляється відчуття важкості в голові, головний біль, важкість зосередження уваги, сонливість, загальне зниження працездатності; 4) критична зона: від 5500 до 8000 м над рівнем моря; спостерігається прогресуюче погіршення загального стану, працездатність різко знижена, можливе виникнення висотної непритомності; на висоті 7000 м збереження свідомості у людини можливе упродовж короткого (резервного) часу; 5) непереносима зона: вище 8000 м над рівнем моря; після короткого резервного часу (від 2–3 хв до 10–20 сек) розвивається глибока непритомність; якщо не зупинити дію факторів В. можлива смерть.