ЗАПИЛЕНІСТЬ

Визначення поняття “запиленість”

Запиленість — це показник забрудненості повітряного середовища, що виражається масою пилу, яка міститься в одиниці об’єму повітря, зазвичай у міліграмах на кубічний метр (мг/м³). Цей показник використовується для оцінки ступеня впливу пилу на здоров’я людини, а також для контролю якості повітря у виробничих, житлових та природних умовах.

Методи визначення запиленості

Існує кілька основних методів визначення запиленості повітря:

• Гравіметричний (ваговий) метод: базується на відборі певного об’єму повітря через фільтр із подальшим зважуванням фільтра до та після експозиції. Різниця маси дозволяє визначити концентрацію пилу в повітрі (мг/м³).
• Лічильний (мікроскопічний) метод: полягає у підрахунку кількості пилових частинок в одиниці об’єму повітря за допомогою мікроскопа.
• Фотометричний метод: використовує вимірювання ступеня поглинання або розсіювання світла пиловими частинками.
• Електроосадження: пилові частинки електризуються і осаджуються на електродах у полі високої напруги.
• Седиментаційний метод: визначає кількість пилу, що осідає на певну поверхню за певний час.
• Радіоізотопний, акустичний, ультразвуковий методи: застосовуються для спеціалізованих вимірювань, наприклад, у виробничих умовах.

Оцінка та норми запиленості

Оцінка запиленості може бути як кількісною (масова концентрація пилу), так і якісною (розмір, форма, хімічний склад частинок). Для гігієнічної оцінки важливим є порівняння отриманих значень із гранично допустимими концентраціями (ГДК) пилу, встановленими законодавством.

Приклади характеристик запиленості (за кількістю часток у 1 см³ повітря):

Висновок

Запиленість — це важливий санітарно-гігієнічний показник, що характеризує рівень забруднення повітря твердими частинками. Вона визначається різними методами, серед яких найбільш поширеним є ваговий (гравіметричний), та виражається у мг/м³.