Кістки лицевого черепа

Лицевий череп розташований під мозковим. Значну частину лицевого черепа займає скелет жувального апарату – права і ліва щелепи, а також нижня щелепа, що рухливо з’єднана з черепом. Інші кістки лицевого черепа мають невеликі розміри, входять до складу стінок очних ямок, носової і ротової порожнин, визначають конфігурацію обличчя. Частина кісток черепа має заповнені повітрям порожнини, які сполучаються з порожниною носа. Такі повітроносні кістки (верхня щелепа, лобова і клиноподібна кістки) зменшують масу черепа при збереженні його міцності. Порожнини є також звуковими резонаторами. Особливе місце займає під’язикова кістка, яка розташована в передній ділянці шиї і з’єднана з кістками черепа зв’язками і м’язами.

Верхня щелепа (maxilla) – парна кістка. Вона має тіло і 4 відростки: лобовий, виличний, комірковий і піднебінний .

Тіло верхньої щелепи (corpus maxillae) містить верхньощелепну пазуху (sinus maxillaris), що сполучається через великий верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris) з носовою порожниною. Цю порожнину ще називають пазухою Гаймора. Тіло має неправильну кубоподібну форму, на ньому є 4 поверхні: передня, очноямкова, підскронева і носова.

Передня поверхня (facies anterior) увігнута. Від очноямкової поверхні її відокремлює підочноямковий край (margo infraorbitalis). Нижче цього краю помітний підочноямковий отвір (foramen infraorbitale), через який виходить на поверхню кістки підочноямковий нерв (гілка трійчастого нерва, V пара). Під цим отвором помітна заглибина – іклова ямка (fossa canina). На присередньому гострому краї передньої поверхні тіла верхньої щелепи добре виражена носова вирізка (incisura nasalis), яка бере участь в утворенні грушоподібного отвору. Нижній край носової вирізки виступає вперед і утворює передню носову ость (spina nasalis anterior).

Очноямкова поверхня (facies orbitalis) утворює нижню стінку орбіти. Вона має трикутну форму, гладка і дещо увігнута. Її присередній край з’єднується зі сльозовою кісткою, з очноямковою пластинкою решітчастої кістки і очноямковим відростком піднебінної кістки. Задній край очноямкової поверхні на цілому черепі обмежує нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior). Тут починається підочноямкова борозна (sulcus infraorbitalis), вона прямує вперед і продовжується в підочноямковий канал (canalis infraorbitalis), що відкривається на передній поверхні тіла верхньої щелепи підочноямковим отвором. У підочноямковій борозні і каналі є коміркові отвори, через які проходять нерви і судини до верхніх зубів.

Підскронева поверхня (facies infratemporalis) бере участь в утворенні підскроневої і крило-піднебінної ямок. Від передньої поверхні вона відділена основою виличного відростка. На підскроневій поверхні помітний горб верхньої  щелепи  (tuber  maxillae). На ньому відкриваються коміркові отвори (foramina alveolaria), що ведуть в коміркові канали (canales alveolares), через які  проходять  нерви  і  судини до верхніх кутніх зубів. На межі з носовою поверхнею вертикально розташована велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major), що бере участь в утворенні великого піднебінного каналу.

Носова поверхня (facies nasalis) має складний рельєф, бере участь в утворенні бічної стінки кісткової порожнини носа разом з піднебінною кісткою і нижньою носовою раковиною. Донизу носова поверхня переходить у верхню поверхню піднебінного відростка верхньої щелепи. На носовій поверхні видно верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris), що веде у верхньощелепну пазуху (sinus  maxillaris).  Спереду від розтвору вертикально розташована сльозова борозна (sulcus lacrimalis). Остання разом зі сльозовою кісткою і нижньою носовою раковиною утворюють носо-сльозовий канал (canalis nasolacrimalis).  Позаду цієї борозни горизонтально розташований раковинний гребінь (crista conchalis), до якого прикріплюється нижня носова раковина.

Лобовий відросток (processus frontalis) відходить від тіла верхньої щелепи догори і своїм зазубреним кінцем досягає носової частини лобової кістки. На бічній поверхні відростка йде прямовисно передній сльозовий гребінь (crista lacrimalis anterior), який продовжується донизу в підочноямковий  край  (margo  infraorbitalis),  що  разом  з  лобовим відростком обмежує попереду сльозову борозну (sulcus lacrimalis). На присередній поверхні лобового відростка помітний решітчастий гребінь (crista ethmoidalis), з яким зростається передня частина середньої носової раковини решітчастої кістки.

Виличний відросток (processus zygomaticus) відходить від верхньобічної частини тіла верхньої щелепи і своїм зазубреним кінцем з’єднується з виличною кісткою.

Комірковий відросток  (processus alveolaris)  представлений товстою вигнутою вперед пластинкою, що відходить від тіла верхньої щелепи вниз. Нижній вільний край відростка – коміркова дуга (arcus alveolaris) має ямочки – зубні комірки  (alveoli  dentales) для 8 верхніх зубів. Комірки розмежовані між собою міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria). На зовнішній поверхні коміркового відростка помітні коміркові випини (juga alveolaria).

Піднебінний відросток (processus palatinus) – це горизонтальна пластинка, що відходить від носової поверхні тіла верхньої щелепи. Гладка верхня поверхня піднебінного відростка бере участь в утворенні нижньої стінки кісткової носової порожнини, тобто більшої частини кісткового піднебіння. Присередній край відростка піднятий догори і називається носовим гребенем (crista nasalis) і разом з протилежним гребенем утворює підвищення, до якого приєднується кісткова носова перегородка. Нижня поверхня піднебінного відростка шорстка. Присередні краї протилежних піднебінних відростків з’єднуються серединним  піднебінним  швом,  на  початку  якого є різцевий отвір (foramen incisivum), що веде в різцевий канал (canalis incisivus). Через цей канал з порожнини носа проходить носо-піднебінний нерв. Задній край піднебінного відростка з’єднується поперечним піднебінним швом з горизонтальною пластинкою піднебінної кістки.

Піднебінна кістка (os palatinum) парна, бере участь в утворенні стінок кісткової носової порожнини, порожнини рота, очної ямки і крило-піднебінної ямки. Складається з тонких горизонтальної і перпендикулярної пластинок.

Горизонтальна пластинка  (lamina  horizontalis) має чотирикутну форму. Переднім краєм вона з’єднується з заднім краєм піднебінного відростка верхньої щелепи, а присередній край зростається серединним піднебінним швом з таким же краєм протилежної пластинки. Задній край гладкий, вільний, до нього прикріплюється м’яке піднебіння. Отже, піднебінні відростки верхніх щелеп і горизонтальні пластинки піднебінних кісток утворюють кісткове піднебіння (palatum osseum). Нижня піднебінна поверхня (facies palatina) горизонтальної пластинки шорстка, а верхня носова поверхня (facies nasalis) гладка. Уздовж присереднього краю горизонтальної пластинки, як і на піднебінному відростку верхньої щелепи, розташований носовий гребінь (crista nasalis), який закінчується задньою носовою остю (spina nasalis posterior).

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) входить до складу бічної стінки кісткової носової порожнини. На бічній верхньощелепній поверхні (facies maxillaris) перпендикулярної пластинки вертикально проходить велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major). Ця борозна разом з однойменними борознами верхньої щелепи і крилоподібного відростка клиноподібної кістки утворюють великий піднебінний канал (canalis palatinus major), що закінчується великим піднебінним отвором (foramen palatinum majus). На присередній – носовій поверхні (facies nasalis) перпендикулярної пластинки виражені два горизонтальні гребені: верхній – решітчастий гребінь (crista ethmoidalis)  для  прикріплення решітчастої кістки і нижній – раковинний гребінь (crista conchalis) для прикріплення нижньої носової раковини.

Піднебінна кістка має 3 відростки: пірамідний, очноямковий і клиноподібний. Пірамідний відросток (processus pyramidalis) відходить від нижньої частини піднебінної кістки назад, вниз і вбік у тому місці, де з’єднуються горизонтальна і перпендикулярна пластинки. Він входить у вирізку між бічною і присередньою пластинками крилоподібного відростка клиноподібної кістки, доповнюючи знизу крилоподібну ямку. Через пірамідний відросток проходять тонкі малі піднебінні канали (canales palatini minores), що відкриваються малими піднебінними отворами (foramina palatina minora) на піднебінній поверхні цього відростка.

Через великий і малі піднебінні  канали  проходять  великі  і  малі  піднебінні артерії і нерви до слизової оболонки піднебіння. Очноямковий і клиноподібний відростки розміщені на верхньому краї перпендикулярної пластинки. Очноямковий відросток (processus orbitalis) відходить вперед і вбік, бере участь в утворенні нижньої стінки орбіти і частково закриває комірки решітчастої кістки. Клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) спрямований  назад  і  присередньо,   приєднується до нижньої поверхні тіла клиноподібної кістки. Ці два відростки обмежують клино-піднебінну вирізку (incisura sphenopalatina), при  сполученні  якої з тілом клиноподібної кістки утворюється клино-піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum). Через цей отвір проходять в носову порожнину однойменні судини і нерви.

Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) – парна кістка. Це тонка, видовжена пластинка. Присередня поверхня опукла, бічна – увігнута. Верхнім краєм нижня носова раковина зростається з раковинними гребенями верхньої щелепи і перпендикулярної пластинки піднебінної кістки. Нижній край вільний і дещо загорнутий вбік. Від верхнього краю тіла нижньої носової раковини відходять три відростки.  Попереду  розташований  сльозовий  відросток (processus  lacrimalis),  що  досягає  сльозової  кістки. Найбільшим є верхньощелепний відросток (processus maxillaris), він відходить збоку раковини і спрямований вниз, частково прикриває верхньощелепний розтвір. Позаду розташований решітчастий відросток (processus ethmoidalis), який направлений догори і з’єднується з гачкуватим відростком решітчастої кістки. Нижня носова раковина розмежовує середній і нижній носові ходи.

Леміш (vomer) – непарна кісткова пластинка трапецієподібної форми. Він розташований у носовій порожнині в стріловій площині і разом з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки утворює кісткову носову перегородку (septum nasi osseum). Верхньозадній стовщений край лемеша роздвоюється й утворює два крила лемеша (alae vomeris) і борозну лемеша (sulcus vomeris), в яку входять клиноподібний гребінь і дзьоб тіла клиноподібної кістки. Задній край лемеша гладкий, утворює хоанний гребінь лемеша (crista choanalis vomeris), який відокремлює дві хоани.

Нижній   край   лемеша   зростається   з   носовим гребенем верхньої щелепи і піднебінної кістки. Передній край лемеша у верхній частині з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки, а в нижній – із хрящовою носовою перегородкою.

Носова кістка (os nasale) – парна тонка чотирикутна пластинка. Вона з’єднується присередніми краями  й  утворює  кісткову  спинку  носа.  Верхній край носової кістки товщий і з’єднується з носовою частиною лобової кістки, бічний край – з переднім краєм лобового відростка верхньої щелепи. Нижній вільний край носової кістки разом з переднім краєм основи лобового відростка верхньої щелепи обмежують зверху грушоподібний отвір (apertura piriformis) носової кісткової порожнини. Передня поверхня носової кістки гладка. Задня поверхня, обернена в носову порожнину, злегка увігнута, на ній є решітчаста борозна (sulcus ethmoidalis) для однойменного нерва.

Сльозова кістка  (os lacrimale) – парна,  дуже  тонка пластинка чотирикутної форми. Вона утворює передню частину присередньої стінки очної ямки. Попереду і знизу сльозова кістка межує з лобовим відростком верхньої щелепи, позаду – з очноямковою пластинкою  решітчастої  кістки,  зверху  з’єднується з  присереднім  краєм  очноямкової  частини   лобової кістки. Присередня поверхня сльозової кістки прикриває передні комірки лабіринту решітчастої кістки. На бічній  поверхні сльозової кістки  є задній сльозовий гребінь (crista lacrimalis posterior), що закінчується донизу сльозовим гачком (hamulus lacrimalis). Попереду від сльозового гребеня розташована сльозова борозна (sulcus lacrimalis), що з такою ж  борозною верхньої щелепи утворює ямку сльозового мішка (fossa  sacci  lacrimalis).

Вилична кістка (os zygomaticum) – парна, з’єднує кістки мозкового і лицевого черепа (лобову, скроневу і верхню щелепу), що значно зміцнює лицевий череп . У виличній кістці розрізняють бічну, скроневу й очноямкову поверхні і два відростки: лобовий і скроневий. Бічна поверхня (facies lateralis) опукла, обернена вбік і вперед. На цій поверхні є вилично-лицевий  отвір   (foramen   zygomaticofaciale) для однойменного нерва. Скронева поверхня (facies temporalis) гладка, утворює передню стінку підскроневої ямки, на ній є вилично-скроневий отвір (foramen zygomaticotemporale) для однойменного нерва. Очноямкова поверхня (facies orbitalis) утворює нижньобічну стінку орбіти і бічну частину підочноямкового краю. На очноямковій поверхні є вилично-очноямковий отвір  (foramen  zygomaticoorbitale), що веде в канал. У товщі кістки цей канал роздвоюється і відкривається назовні двома вже згаданими отворами – вилично-лицевим і вилично-скроневим, через які з очної ямки виходять однойменні нерви.

Лобовий відросток (processus frontalis) відходить від виличної кістки догори, де з’єднується з виличним відростком лобової кістки і з великим крилом клиноподібної кістки у глибині орбіти. Скроневий відросток (processus temporalis) спрямований назад, де разом з виличним відростком скроневої кістки утворює виличну дугу (arcus zygomaticus), що обмежує збоку скроневу ямку. Вилична кістка з’єднується з виличним відростком верхньої щелепи.

Нижня щелепа (mandibula) –  непарна  кістка, яка зі скроневими кістками утворює правий і лівий скронево-нижньощелепний суглоб. Розрізняють тіло нижньої щелепи, що розташоване горизонтально, і дві гілки, спрямовані догори.

Тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae) підковоподібно вигнуте, має зовнішню і внутрішню поверхні. Нижня закруглена частина тіла називається основою нижньої щелепи (basis mandibulae), а його верхня ділянка утворює коміркову частину (pars alveolaris). Зверху коміркова частина представлена комірковою дугою (arcus alveolaris), яка містить у собі зубні комірки (alveoli dentales) для 16 зубів. Комірки відокремлені між собою міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria). На зовнішній поверхні коміркової дуги помітні коміркові випини (juga alveolaria). На передній поверхні основи тіла нижньої щелепи по середній лінії помітний підборідний виступ (protuberantia mentalis), який знизу поступово розширюється і закінчується парним підборідним горбком (tuberculum mentale). Позаду від підборідного горбка з кожного боку є підборідний отвір (foramen mentale), через який виходять однойменні  артерія  і  нерв. За підборідним отвором починається коса  лінія (linea obliqua), що йде назад і догори до основи вінцевого відростка.

По середині внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи виступає верхня підборідна ость (spina mentalis superior) – місце прикріплення підборіднопід’язикового  м’яза.  Праворуч  і  ліворуч  від  неї є видовжена заглибина – двочеревцева ямка (fossa digastrica), де прикріплюються однойменні м’язи.

Біля верхньої підборідної ості, ближче до зубних комірок з двох боків розташовується під’язикова ямка (fovea sublingualis) для однойменної слинної залози. Під кожною під’язиковою ямкою починається, а потім прямує косо догори до заднього кінця тіла нижньої щелепи щелепно-під’язикова лінія  (linea  mylohyoidea) – там починається щелепно-під’язиковий м’яз. Під цією лінією на рівні кутніх зубів помітна піднижньощелепна ямка (fovea submandibularis), де розміщена піднижньощелепна слинна залоза.

Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) парна, відходить від тіла під тупим кутом догори, має передній  і задній краї, зовнішню і внутрішню поверхні. При переході тіла нижньої щелепи в гілку утворюється кут нижньої щелепи (angulus mandibulae). На зовнішній поверхні кута виражена жувальна горбистість (tuberositas masseterica), до якої прикріплюється жувальний м’яз, а на внутрішній поверхні – крилоподібна горбистість (tuberositas pterygoidea), до якої прикріплюється присередній крилоподібний м’яз. Трохи вище цієї горбистості на внутрішній поверхні гілки видно обернений догори отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae).

З присереднього боку він обмежений язичком нижньої щелепи (lingula mandibulae), до якого кріпиться клинонижньощелепна зв’язка. Цей отвір веде в канал нижньої щелепи (canalis mandibulae), який проходить в тілі нижньої щелепи вперед і закінчується на зовнішній поверхні підборідним отвором. У ньому проходять нижні коміркові нерв і артерія. На внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи від язичка спускається косо вниз і вперед щелепно-під’язикова борозна (sulcus mylohyoideus), у якій проходять однойменні нерв і кровоносні судини.

Зверху гілка закінчується двома відростками. Попереду розташований вінцевий відросток (processus coronoideus), до якого прикріплюється скроневий м’яз, а позаду – виростковий відросток (processus condylaris), який за допомогою головки суглоба сполучається з нижньощелепною ямкою скроневої кістки. Між цими двома відростками є вирізка нижньої щелепи (incisura mandibulae). Виростковий відросток закінчується головкою нижньої щелепи (caput mandibulae), нижче головки помітна шийка нижньої щелепи (collum mandibulae), на її передній поверхні є крилоподібна ямка (fovea pterygoidea), до якої прикріплюється бічний крилоподібний м’яз.

Під’язикова кістка (os hyoideum) розташована в ділянці шиї між нижньою щелепою і гортанню, має підковоподібну форму . Вона складається з тіла і двох пар відростків: малих і великих рогів. Від тіла під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei) відходять стовщені на кінцях великі роги (соrnиа majora), вони спрямовані назад і дещо догори. Малі роги (cornua minora) відходять від тіла догори, назад і вбік, вони коротші від великих рогів. Під’язикова кістка за допомогою м’язів і зв’язок “підвішена” до кісток черепа і з’єднана з гортанню. До тіла під’язикової кістки прикріплюються такі м’язи: шило-під’язиковий, підборіднопід’язиковий, груднинно-під’язиковий, лопатковопід’язиковий, під’язиково-язиковий. До великого рога прикріплюються проміжний сухожилок двочеревцевого м’яза і щито-під’язиковий м’яз. Від великого рога під’язикової кістки починається середній м’яззвужувач глотки. Від під’язикової кістки до щитоподібного хряща гортані відходять щито-під’язикова перетинка, яка містить серединну щито-під’язикову зв’язку і бічні щито-під’язикові зв’язки (від великих рогів кістки) і під’язиково-надгортанну зв’язку.