Клиноподібна, скронева кістка. Канали скроневої кістки

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) розміщена в центрі основи черепа, бере участь в утворенні бічних стінок склепіння, а також порожнин ямок мозкового і лицевого черепа. Клиноподібна кістка складається з тіла, від якого відходять 3 пари відростків: великі крила, малі крила і крилоподібні відростки.

Тіло (corpus) клиноподібної кістки має неправильну кубоподібну форму, всередині його є порожнина – клиноподібна пазуха (sinus  sphenoidalis). На тілі розрізняють 6 поверхонь: верхню, або мозкову; задню, зрощену в дорослих людей з основною частиною потиличної кістки; передню, яка без різких границь переходить у нижню; і дві бічні.

На верхній поверхні тіла помітне заглиблення – турецьке сідло (sella turcica). У центрі турецького сідла виражена гіпофізна ямка (fossa hypophysialis), у якій міститься залоза внутрішньої секреції – гіпофіз. Попереду від цієї ямки помітний поперечно розташований горбок сідла (tuberculum sellae), позаду – висока спинка сідла (dorsum sellae). Бічні частини спинки сідла дещо виступають і нахилені вперед – це задні нахилені відростки (processus clinoidei posteriores). Спереду сідла розташована передперехресна борозна (sulcus prechiasmaticus), що веде до зорових каналів. Праворуч і ліворуч від основи спинки сідла помітна борозна для внутрішньої сонної артерії – сонна борозна (sulcus caroticus). Ззовні і дещо позаду від сонної борозни є клиноподібний язичок (lingula sphenoidalis), що перетворює сонну борозну в глибоку  жолобинку. Ця жолобинка разом з верхівкою кам’янистої частини скроневої кістки обмежує внутрішній отвір сонного каналу, через який в порожнину черепа входить внутрішня сонна артерія.

На передній поверхні тіла клиноподібної кістки помітний невеликий клиноподібний гребінь (crista sphenoidalis), який продовжується на нижню поверхню тіла і закінчується гострим клиноподібним дзьобом (rostrum sphenoidale). Клиноподібний гребінь переднім краєм з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. З боків гребеня розташовані неправильної форми дві кісткові пластинки – клиноподібні раковини (conchae sphenoidales), які обмежують два отвори клиноподібної пазухи (aperturae sinus sphenoidalis), що ведуть у клиноподібну пазуху (sinus sphenoidalis), найчастіше розділену перегородкою клиноподібних пазух  (septum  sinuum  sphenoidalium) на дві частини. Бічні поверхні тіла клиноподібної кістки продовжуються в малі і великі крила.

Мале крило (ala minor) – це парна горизонтальна тонка трикутна пластинка, що відходить з кожного боку від тіла клиноподібної кістки двома  коренями. Між ними є зоровий канал (canalis opticus), через який проходить зоровий нерв і очна артерія. Верхня поверхня малого крила обернена в порожнину черепа, а нижня бере участь в утворенні верхньої стінки орбіти. Передні краї малих крил зазубрені, вони з’єднуються з очноямковою частиною лобової кістки і дірчастою пластинкою решітчастої кістки. Задній край малих крил гладкий, обернений у порожнину черепа. Присередньо на кожному малому крилі виступає передній нахилений відросток (processus clinoideus anterior). До передніх і задніх нахилених відростків приростає тверда оболона головного мозку.

Велике крило (ala major) клиноподібної кістки парне, починається широкою основою від бічної поверхні тіла клиноподібної кістки. В основі кожного крила є три отвори. Найвище й попереду розміщений круглий отвір (foramen rotundum), через який проходить друга гілка трійчастого нерва. Посередині основи великого крила видно овальний отвір (foramen ovale) для третьої гілки трійчастого нерва. Невеликий остистий отвір (foramen spinosum) розташований в ділянці заднього кута великого крила, через нього проходить середня оболонна артерія.

Велике крило має 5 поверхонь: мозкову, очноямкову, верхньощелепну, скроневу і підскроневу. На увігнутій мозковій поверхні (facies cerebralis) добре виражені пальцеподібні втиснення, мозкові випини й артеріальні борозни. Очноямкова поверхня (facies orbitalis) – чотирикутна гладка пластинка, вона входить до складу бічної стінки орбіти. Верхньощелепна поверхня (facies maxillaris) займає ділянку трикутної форми між очноямковою поверхнею вгорі і основою крилоподібного відростка знизу. На цій поверхні в крило-піднебінну ямку відкривається  круглий  отвір.  Скронева  поверхня  (facies temporalis) найбільша і майже вертикальна, вона входить до складу стінки скроневої ямки. Нижче підскроневого гребеня (crista infratemporalis) на великому крилі розташована майже горизонтально підскронева поверхня (facies infratemporalis), яка утворює верхню стінку підскроневої ямки. Велике крило має краї, які з’єднуються з відповідними кістками: виличний край (margo zygomaticus), лобовий край (margo  frontalis),  тім’яний   край   (margo  parietalis) і лусковий край (margo squamosus).

Між малим і великим крилами є верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior). Через цю щілину з порожнини черепа в орбіту проходять окоруховий, блоковий, відвідний нерви (відповідно III, IV, VI черепні нерви) і очний нерв – перша гілка трійчастого нерва (V черепний нерв).

Крилоподібний відросток (processus pterygoideus) парний, відходить вниз від тіла клиноподібної кістки поблизу початку великого крила. Він складається з двох пластинок – присередньої пластинки (lamina medialis) і бічної пластинки (lamina lateralis), що зрощені передніми краями. Донизу обидві пластинки розділені крилоподібною вирізкою (incisura pterygoidea), а зверху між пластинками помітна крилоподібна ямка (fossa pterygoidea), у якій бере початок присередній крилоподібний м’яз. Присередня пластинка донизу переходить у крилоподібний гачок (hamulus pterygoideus).

Присередня поверхня крилоподібного відростка обернена у бік кісткової носової порожнини, утворюючи задню частину її бічної стінки. Бічна пластинка служить присередньою стінкою підскроневої ямки. Основу відростка пронизує спереду назад крилоподібний канал (canalis pterygoideus), через який проходить в крило-піднебінну ямку великий кам’янистий нерв (гілка лицевого нерва, VІІ черепний нерв) і симпатичні нерви (від внутрішнього сонного сплетення). З підскроневої ямки через цей канал проходить артерія крилоподібного  каналу до верхньої частини глотки. Передній отвір крилоподібного каналу відкривається в крило-піднебінну ямку, задній – на зовнішній основі черепа поблизу ості клиноподібної кістки в ділянці рваного отвору.

Скронева кістка (os temporale). Це парна кістка, що входить до складу основи і бічної стінки мозкового черепа, розташовується між клиноподібною, тім’яною і потиличною кістками. Усередині скроневої кістки є барабанна порожнина і кістковий лабіринт внутрішнього вуха, де розміщені органи слуху і рівноваги (див. “Органи чуття”). У каналах скроневої кістки проходять кровоносні судини і нерви. Скронева кістка утворює суглоб з нижньою щелепою, а разом з виличною кісткою – виличну дугу (arcus zygomaticus). Скронева кістка складається з трьох частин: кам’янистої, барабанної і лускової .

Кам’яниста частина (pars petrosa) має форму трибічної піраміди, що розташована у черепі майже горизонтально. Її основа, повернена назад і вбік, переходить у соскоподібний відросток. Верхівка кам’янистої частини  (apex  partis  petrosae)  спрямована   вперед і досереднини. Кам’яниста частина має 3 поверхні: передню, задню і нижню. Передня і задня поверхні обернені в порожнину черепа, а нижню добре видно з боку зовнішньої основи черепа. Поверхні розмежовані трьома краями: верхнім, переднім і заднім.

Передня поверхня  кам’янистої  частини  (facies anterior partis petrosae) обернена вперед і догори. Збоку вона переходить у мозкову поверхню лускової частини. По середині передньої поверхні видно невелике дугове підвищення (eminentia arcuata), в товщі якого залягає передній півколовий канал кісткового лабіринту внутрішнього вуха. Між дуговим підвищенням і лусковою частиною розташована покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani). Біля верхівки кам’янистої частини на передній поверхні помітна ямочка – трійчасте втиснення (impressio trigeminalis),   де   розміщується   трійчастий   вузол V черепного нерва. Збоку від трійчастого втиснення є два маленьких отвори: розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris), від якого присередньо відходить борозна великого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris); дещо попереду і нижче відкривається розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris), що продовжується в борозну малого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris).

Верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae) відокремлює передню поверхню від задньої. По цьому краю проходить борозна верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris).

Задня поверхня кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) обернена назад і присередньо. Приблизно на середині задньої поверхні міститься внутрішній слуховий отвір (porus  acusticus  internus), що переходить у короткий широкий канал – внутрішній слуховий хід (meatus acusticus internus). На його дні є кілька отворів для лицевого і присінково-завиткового нервів (відповідно VII і VIII черепні нерви), а також для артерії і вен присінково-завиткового органа. Вище і збоку від внутрішнього слухового отвору є піддугова ямка (fossa subarcuata), у яку заходить відросток твердої мозкової оболони головного мозку. Нижче і збоку від цієї ямки є невелика щілина – отвір канальця присінка (apertura canaliculi vestibuli).

Задній край кам’янистої частини (margo posterior partis petrosae) відокремлює її задню поверхню від нижньої. По ньому проходить борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). Приблизно на середині заднього краю, поруч з яремною вирізкою, розміщена ямочка, на дні якої розташований отвір канальця завитки (apertura canaliculi cochleae).

Нижня поверхня кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae) помітна з боку зовнішньої основи черепа і має складний рельєф. Ближче до основи кам’янистої частини є досить глибока яремна ямка (fossa jugularis), на передній стінці якої помітна борозенка, що закінчується отвором соскоподібного канальця (canaliculus mastoideus), у якому проходить вушна гілка блукаючого нерва (Х черепний нерв). Задній край яремної ямки обмежує яремну вирізку (incisura jugularis), утворюючи разом з однойменною вирізкою потиличної кістки на цілому черепі яремний отвір (foramen jugulare). Через цей отвір проходять внутрішня яремна вена і три черепних нерви: язико-глотковий (IX), блукаючий (X) і додатковий (XI). Попереду від яремної ямки розташований зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici), який веде в сонний канал (canalis caroticus).

Внутрішній отвір сонного каналу (apertura interna canalis carotici) відкривається на верхівці кам’янистої частини. У стінці сонного каналу, поблизу його зовнішнього отвору, є два маленькі отвори, що продовжуються в тонкі сонно-барабанні канальці (canaliculi caroticotympanici), у яких проходять у барабанну порожнину сонно-барабанні артерії. У гребінці, що відокремлює зовнішній отвір сонного каналу від яремної ямки, є ледь помітна кам’яниста ямочка (fossula petrosa). На дні ямочки відкривається барабанний каналець (canaliculus tympanicus), у якому проходять нижня барабанна артерія (гілка висхідної глоткової артерії) і барабанний нерв – гілка язико-глоткового нерва (ІХ черепний нерв). Збоку від яремної ямки поблизу соскоподібного відростка виступає тонкий і довгий шилоподібний відросток (processus styloideus).

Між шилоподібним і соскоподібним відростками добре помітний шило-соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum). Через цей отвір з каналу лицевого нерва виходить лицевий нерв (VII черепний нерв) і шило-соскоподібна вена, а входить шило-соскоподібна артерія – гілка задньої вушної артерії.

Нижня поверхня кам’янистої частини відділена від її передньої поверхні переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae), який відмежований від лускової частини кам’янисто-лусковою щілиною (fissura petrosquamosa). Поруч з цією щілиною на передньому короткому краї кам’янистої частини є отвір м’язово-трубного каналу (canalis musculotubarius), що веде в барабанну порожнину. Цей канал поділяється перегородкою м’язово-трубного каналу (septum canalis musculotubarii) на півканал м’яза – натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae), що сполучає у людини барабанну порожнину з носовою частиною глотки.

Соскоподібний відросток (processus mastoideus) розміщений за зовнішнім слуховим ходом. Зверху він відмежований від лускової частини тім’яною вирізкою (incisura parietalis). Зовнішня поверхня відростка опукла, шорстка. До неї прикріплюються груднинноключично-соскоподібний та інші м’язи. Донизу соскоподібний відросток закруглений (промацується через шкіру). З присереднього боку відросток обмежує  глибока  соскоподібна вирізка (incisura mastoidea), а за нею розміщена борозна потиличної артерії (sulcus arteriae occipitalis). В основі соскоподібного відростка, ближче до заднього краю скроневої кістки, інколи є соскоподібний отвір (foramen mastoideum) для соскоподібної випускної вени і соскоподібної гілки потиличної артерії. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка, оберненої в порожнину черепа, видна  широка  борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). У середині відростка розміщені комірки.

Барабанна частина (pars tympanica) скроневої кістки має вигляд невеликого, відкритого догори жолоба. Зростаючись своїми краями з лусковою частиною та з соскоподібним відростком скроневої кістки, вона обмежує спереду, знизу і ззаду зовнішній слуховий отвір (porus acusticus externus). Продовженням цього отвору є зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus), що досягає барабанної перетинки, яка відокремлює зовнішній слуховий хід від барабанної порожнини.

На цій межі розташована дугоподібна барабанна борозна (sulcus tympanicus), до якої прикріплюється барабанна перетинка. Ця борозна  зверху  обмежена двома виступами: спереду – великою барабанною остю (spina tympanica major); ззаду – малою барабанною остю (spina tympanica minor). Між цими остями помітна барабанна вирізка (incisura tympanica). Між барабанною частиною і соскоподібним відростком виражена барабанно-соскоподібна щілина (fissura tympanomastoidea), через яку із соскоподібного канальця (canaliculus mastoideus) виходить на поверхню кістки вушна гілка блукаючого нерва (Х черепний нерв).

Барабанна частина відмежована від лускової частини барабанно-лусковою щілиною (fissura tympanosquamosa), в яку виступає зсередини край покрівлі барабанної порожнини. Тому барабанно-лускова щілина розділена на дві щілини: ближчу до нижньощелепної ямки – кам’янисто-лускову щілину (fissura petrosquamosa) і задню – кам’янисто-барабанну щілину (fissura petrotympanica). Через кам’янистобарабанну щілину з барабанної порожнини виходить гілка лицевого нерва (VII пара) – барабанна струна.

Лускова частина (pars squamosa) має форму опуклої пластинки зі скошеним верхнім краєм. Вона накладається як луска на відповідний край тім’яної кістки і велике крило клиноподібної кістки, донизу лускова частина з’єднується з кам’янистою частиною, соскоподібним відростком  і барабанною  частиною скроневої кістки. Зовнішня гладка скронева поверхня (facies temporalis) лускової частини бере участь в утворенні скроневої ямки. На цій поверхні вертикально проходить борозна середньої скроневої артерії (sulcus arteriae temporalis mediae).

Від лускової частини вперед відходить виличний відросток (processus zygomaticus), який зазубреним кінцем з’єднується зі скроневим відростком виличної кістки і утворює виличну дугу (arcus zygomaticus). На нижній поверхні лускової частини розміщена нижньощелепна ямка (fossa mandibularis) для з’єднання з головкою нижньої щелепи. Спереду  нижньощелепної  ямки  розташований  суглобовий горбок  (tuberculum  articulare),  що  відокремлює її від підскроневої ямки. На мозковій поверхні (facies cerebralis) лускової частини видно пальцеподібні втиснення й артеріальні борозни – сліди від гілок середньої оболонної артерії.

Канали скроневої кістки. Враховуючи практичну значимість каналів скроневої кістки в клініці, подаємо їхню детальну характеристику.

Сонний канал (canalis caroticus), через який у порожнину черепа проходять внутрішня сонна артерія і внутрішнє сонне (симпатичне) нервове сплетення, починається на нижній поверхні кам’янистої частини зовнішнім отвором сонного каналу (apertura externa canalis carotici). Далі сонний канал піднімається догори, згинається під прямим кутом і прямує вперед та присередньо. Канал відкривається в порожнину черепа внутрішнім отвором сонного каналу (apertura interna canalis carotici).

Сонно-барабанні канальці (canaliculi caroticotympanici) починаються на задній стінці сонного каналу біля зовнішнього його отвору і проникають у барабанну порожнину. По цих канальцях проходять в барабанну порожнину однойменні нерви і артерії.

М’язово-трубний канал (canalis musculotubarius) має спільну стінку із сонним каналом. Починається на передньому краї кам’янистої частини на межі з лусковою частиною скроневої кістки. Він йде назад і вбік, а відкривається на передній стінці барабанної порожнини. М’язово-трубний канал поділяється перегородкою м’язово-трубного каналу (septum canalis musculotubarii) на два півканали. У верхньому – півканалі м’яза-натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) – розташований однойменний м’яз, що натягує барабанну перетинку. Нижній півканал – півканал  слухової труби (semicanalis tubae auditivae), який є кістковою частиною цієї труби, сполучає  у  людини  барабанну порожнину з носовою частиною глотки. Такий “дренаж” забезпечує  урівноваження тиску  повітря по обидва боки від барабанної перетинки.

Канал  лицевого   нерва   (canalis   nervi   facialis), у якому проходять лицевий нерв (VII пара) і кровоносні судини, починається на дні внутрішнього слухового ходу. Потім у товщі кам’янистої частини скроневої кістки лицевий канал йде горизонтально   вперед,   перпендикулярно   до   її   поздовжньої осі. Дійшовши до рівня розтвору каналу великого кам’янистого нерва, канал повертає вбік і назад під прямим кутом, утворюючи колінце  каналу  лицевого нерва (geniculum canalis nervi facialis). Далі канал прямує горизонтально вздовж осі кам’янистої частини до її основи, де повертає вниз, огинаючи барабанну порожнину, і відкривається на нижній поверхні кам’янистої частини шило-соскоподібним отвором (foramen   stylomastoideum).

Каналець барабанної струни  (canaliculus chordae tympani) починається від каналу лицевого нерва трохи вище шило-соскоподібного отвору, прямує вперед і відкривається в барабанну порожнину. У цьому канальці проходить гілка лицевого нерва (VII черепний нерв) – барабанна струна (chorda tympani), що потім виходить з барабанної порожнини через кам’янисто-барабанну щілину.

Барабанний каналець (canaliculus tympanicus) починається нижнім отвором у глибині кам’янистої ямочки на нижній поверхні кам’янистої частини, потім піднімається догори в барабанну  порожнину через її нижню стінку. Далі каналець переходить у борозну мису (sulcus promontorii), що розташований на лабіринтній стінці цієї порожнини – на поверхні мису (promantorium). Потім каналець пронизує верхню стінку барабанної порожнини і закінчується розтвором каналу малого кам’янистого нерва на передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки. У барабанному канальці проходить барабанний нерв – гілка IX черепного нерва, а також нижня барабанна артерія.

Соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus) бере початок у яремній ямці, “пересікає”канал лицевого нерва у його нижній частині і відкривається в барабанно-соскоподібну щілину. У цьому канальці проходить вушна гілка блукаючого нерва (X черепний нерв).