Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Лімфоносні судини. Лімфатичні вузли голови та шиї
ЛІМФОНОСНІ СУДИНИ
За класичними уявленнями, лімфатична система (systema lymphoideum) в організмі людини представлена розгалуженими в органах і тканинах лімфоносними судинами: численними лімфатичними капілярами, лімфокапілярними сітками, лімфатичними судинами, лімфатичними стовбурами і лімфатичними протоками, які впадають у венозну систему шиї в ділянках правого і лівого венозних кутів. На цих шляхах поетапно розташовані групи лімфатичних вузлів – біологічних “фільтрів”, через які протікає лімфа.
Отже, функцією лімфатичної системи є фільтрування міжклітинної рідини, видалення з неї чужорідних речовин у вигляді залишків загиблих клітин та інших тканинних елементів, клітин-мутантів, мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, часточок різноманітного пилу тощо.
Лімфатичні капіляри
Лімфатичні капіляри (vasa lymphocapillaria) є початковою ланкою лімфатичної системи – її коренями. Вони наявні у всіх органах та тканинах, окрім головного і спинного мозку і їхніх оболон, епітеліальної пластинки шкіри і слизових оболонок, стулок клапанів серця, внутрішнього вуха, хрящів, рогівки і кришталика очного яблука, паренхіми селезінки, кісткового мозку та інших лімфоїдних органів імунної систем, плаценти і пуповини. Орієнтація лімфатичних капілярів визначається напрямком сполучнотканинних пучків, у яких вони розташовані, а також положенням структурних елементів органів. У внутрішніх органах вони розміщуються між структурно-функціональними елементами органа (між пучками м’язових волокон, групами залозистих клітин, нирковими тільцями, печінковими часточками, вздовж ворсинок тонкої кишки тощо). У плоских утворах (фасції, серозні оболонки, шкіра, стінки порожнистих органів і великих кровоносних судин) лімфатичні капіляри розташовані у площині цих структур.
Лімфатичні капіляри мають особливу будову і відрізняються від кровоносних капілярів такими ознаками:
– починаються “сліпо”, переважно булавоподібно, тому лімфа, що утворилась із міжклітинної рідини, тече тільки в одному напрямку – до лімфатичних судин; капіляри в органах утворюють лімфокапілярні сітки, що анастомозують між собою;
Червоними стрілками показано шлях проникнення міжклітинної рідини та інших речовин у просвіт лімфатичного капіляра між ендотеліоцитами – через своєрідний міжендотеліальний клапан, а також напрямок руху лімфи із капіляра
– діаметр лімфатичних капілярів значно більший за діаметр кровоносних капілярів – до 200 мкм; їх просвіт нерівномірний: розширення до 100–200 мкм чергуються із звуженнями до 8–10 мкм; капіляри мають бічні сліпі випинання – закутки у вигляді “лакун” та “озер” у місцях їхнього злиття;
– стінка лімфатичних капілярів побудована тільки з одного шару ендотеліоцитів, базальна мембрана і перицити відсутні; між ендотеліоцитами немає спеціальних міжклітинних контактів, вільні краї периферійної зони сусідніх ендотеліоцитів черепицеподібно накладаються один на одного, утворюючи своєрідний клапан для міжендотеліального проникнення в просвіт капіляра міжклітинної рідини та інших речовин; ендотелій капіляра оточений тонким серпанком колагенових і ретикулярних волокон; така конструкція забезпечує тісний контакт лімфатичного капіляра з міжклітинною речовиною і полегшує проникнення рідини та різноманітних часток між ендотеліальними клітинами в просвіт капіляра; обернена в просвіт капілярна поверхня ендотеліоцита (люменальна поверхня) гладенька і майже не містить мікроворсинок; ядро ендотеліоцитів видовжене і сплощене, у цитоплазмі міститься чимало мітохондрій, рибосом, елементів гранулярної ендоплазматичної сітки і тонких пучків філаментів, комплекс Гольджі розвинений слабо, є відносно небагато піноцитозних пухирців;
– лімфатичні капіляри прикріплені до суміжних колагенових волокон за допомогою пучків якірних (стропних) філаментів, які сприяють утворенню міжендотеліальних просторів і розширенню просвіту капіляра, особливо при набряках тканин, забезпечуючи відтік міжклітинної рідини у лімфатичну систему.
Руху лімфи з капілярів у лімфатичні судини сприяє тиск міжклітинної рідини і скорочення скелетних м’язів.
Лімфокапілярні сітки
Лімфатичні капіляри, з’єднуючись між собою, формують замкнену лімфокапілярну сітку (rete lymphocapillare), яка має характерну будову у кожному органі і тканині.
За архітектонікою, орієнтацією лімфатичних капілярів та їх щільністю лімфокапілярні сітки у різних органах відрізняються. У скелетних м’язах, легенях, нирках, печінці капіляри утворюють тривимірні сітки, які залягають у сполучнотканинних прошарках, а в плоских структурах (шкіра, фасції, серозні оболонки, стінки порожнистих органів, окістя) лімфокапілярні сітки розташовані в одній площині. Конструкція лімфокапілярних сіток залежить від структури сполучнотканинного каркаса того чи іншого органа.
Наприклад, у шкірі є дві плоскі лімфокапілярні сітки, які містяться тільки в її сполучнотканинній основі – дермі. Одна з них розташована поверхнево в сосочковому шарі дерми, а друга, більш розвинена, залягає глибше в її сітчастому шарі. З поверхневої лімфокапілярної сітки лімфа відтікає через численні дрібні лімфатичні судини у другу, глибшу лімфокапілярну сітку. З останньої сітки лімфа від шкіри відтікає у тривимірну лімфокапілярну сітку підшкірного прошарку (підшкір’я). В цю сітку збирається лімфа не тільки від жирової та пухкої сполучної тканин підшкір’я, але й з лімфокапілярних сіток поверхневих фасцій та окістя кісток, що безпосередньо прилягають до шкіри. У підшкірному прошарку формуються поверхневі лімфатичні судини кінцівок та інших ділянок тіла, які прямують до ділянкових лімфатичних вузлів між шкірою і поверхневими фасціями переважно вздовж поверхневих (підшкірних) вен.
У слизових оболонках носової та ротової порожнин, внутрішніх трубчастих органів плоскі лімфокапілярні сітки містяться в її власній пластинці. У підслизовому прошарку стінок внутрішніх трубчастих органів також є плоскі лімфокапілярні сітки. У серозних оболонках (очеревина, плевра, осердя) плоскі лімфокапілярні сітки розташовані в їх підсерозних прошарках. До складу лімфокапілярних сіток входять також лімфатичні посткапіляри, які за будовою відрізняються від лімфатичних капілярів тільки наявністю клапанів.
Лімфатичні судини
По лімфатичних судинах (vasa lymphatica) відтікає лімфа від лімфокапілярних сіток. В їхніх стінках, окрім ендотеліального шару, наявна сполучнотканинна оболонка (безм’язові судини). Такі судини малого калібру мають діаметр 30–40 мкм. Поступово, при збільшенні діаметра лімфатичних судин, у їх стінці вже наявні гладкі міоцити, що формують середню м’язову оболонку, яка відповідно потовщується. Лімфатичні судини середнього і великого калібрів мають добре розвинені три оболонки: внутрішню (tunica intima), яка вистелена ендотелієм; середню оболонку (tunica media), яка складається із спіралеподібно орієнтованих пучків гладких міоцитів і еластичних волокон; зовнішню оболонку, або адвентиційну оболонку (tunica externa; tunica adventitia).
Характерною ознакою лімфатичних судин є наявність в них клапанів – лімфатичних заслінок (valvulae lymphaticae). Кожний клапан складається з двох симетрично розташованих заслінок. Лімфатична заслінка є складкою внутрішньої ендотеліальної оболонки, всередині якої міститься тонкий шар ретикулярних і колагенових волокон. Ділянка судини між клапанами називається лімфангіоном. У внутрішньоорганних лімфатичних судинах їхня довжина становить 2–3 мм, а в позаорганних великих судинах – до 12–15 мм. У тому місці, де розташовані клапани, судина звужена, тому лімфатичні судини мають характерний чоткоподібний вигляд. Завдяки ритмічному скороченню м’язової оболонки і наявності клапанів, лімфа проштовхується доцентрово. Внутрішньоорганні лімфатичні судини анастомозують між собою, утворюючи лімфатичне сплетення (plexus lymphaticus). У кожному органі лімфатичні сплетення мають характерні особливості.
Лімфатичні судини поділяють на поверхневі та глибокі. Ззовні від поверхневих фасцій у підшкірній клітковині розташовані поверхневі лімфатичні судини (vasa lymphatica superficialia), які приймають лімфу зі шкіри, підшкірного прошарку та поверхневих фасцій, супроводжуючи поверхневі вени. Глибокі лімфатичні судини (vasa lymphatica profunda) приймають лімфу з лімфокапілярних сіток окістя, суглобових капсул, зв’язок, м’язів, глибокиx фасцій і внутрішніх органів, супроводжуючи глибокі кровоносні судини і нерви відповідних ділянок тіла. У рухомих частинах тіла лімфатичні судини галузяться, утворюючи обхідні (колатеральні) шляхи, які забезпечують безперервне протікання лімфи в ділянці суглобів при рухах.
На шляху до венозної системи лімфатичні судини перериваються в лімфатичних вузлах, стосовно яких їх поділяють на приносні лімфатичні судини (vasa lymphatica afferentia) та виносні ліфатичні судини (vasa lymphatica efferentia). В опуклу частину лімфатичного вузла впадають 4–8 (іноді більше) приносних лімфатичних судин, які пронизують капсулу і відкриваються в крайову (підкапсульну) пазуху. З цієї пазухи лімфа протікає через весь вузол по системі проміжних пазух. Із паренхіми вузла в лімфу потрапляють лімфоцити та інші клітини. З воріт лімфатичного вузла виходять 1–2 виносні лімфатичні судини. Ці судини прямують до наступних лімфатичних вузлів, що розташовані на шляху протікання лімфи, або до колекторних лімфатичних судин – лімфатичних стовбурів і проток. Лімфатичні вузли, що утворюють ділянкову групу, з’єднуються між собою лімфатичними судинами. По цих судинах лімфа протікає від одного вузла до наступного, але у напрямку до венозних кутів, що утворюються при злитті внутрішньої яремної і підключичної вен. Таким чином, лімфа від кожного органа проходить через лімфатичний вузол, але, як правило, через каскад із декількох вузлів. Наприклад, від шлунка лімфа проходить через 6–8 вузлів, від нирки – через 6–10 вузлів, а від нижньої кінцівки – через 8–10 лімфатичних вузлів. Лімфатичні судини відсутні в головному і спинному мозку та їхніх оболонах, селезінці, хрящах, очному яблуці, кістковому мозку.
Лімфатичні стовбури
Лімфатичні судини, зливаючись, утворюють лімфатичні стовбури (trunci lymphatici), по яких лімфа відтікає від відповідних ділянок тіла до лімфатичних проток. В організмі людини може бути 8–11 лімфатичних стовбурів. Наявні такі лімфатичні стовбури.
Яремний стовбур – правий і лівий (truncus jugularis dexter et sinister) – утворюється з виносних судин бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів. Він приймає лімфу з відповідної (правої або лівої) половини голови і шиї. Правий яремний стовбур впадає переважно у праву лімфатичну протоку або у правий венозний кут, чи у кінцевий відділ правої внутрішньої яремної вени. Лівий яремний стовбур впадає найчастіше у шийну частину грудної протоки або у лівий венозний кут чи у кінцевий відділ лівої внутрішньої яремної вени.
Підключичний стовбур – правий і лівий (truncus subclavius dexter et sinister) – утворюється з виносних судин пахвових лімфатичних вузлів. Він приймає лімфу з відповідної (правої або лівої) верхньої кінцівки. Правий підключичний стовбур впадає у більшості випадків у праву лімфатичну протоку або у правий венозний кут, чи у кінцевий відділ правої підключичної вени, лівий – у кінцевий відділ грудної протоки або у лівий венозний кут, чи у ліву підключичну вену.
Бронхо-середостінний стовбур – правий і лівий (truncus bronchomediastinalis dexter et sinister) утворюється з виносних судин трахео-бронхових лімфатичних вузлів. Він приймає лімфу з органів і стінок відповідної половини (правої або лівої) порожнини грудної клітки. Правий бронхо-середостінний стовбур впадає переважно у праву лімфатичну протоку або безпосередньо у правий венозний кут, лівий – у кінцевий відділ грудної протоки або у лівий венозний кут.
Поперековий стовбур – правий і лівий (truncus lumbalis dexter et sinister) – утворюється в поперековій ділянці з виносних лімфатичних судин поперекових лімфатичних вузлів, що розташовані навколо черевної аорти і нижньої порожнистої вени. У поперекові стовбури відтікає лімфа з відповідної (правої або лівої) нижньої кінцівки, органів і стінок таза. При злитті правого та лівого поперекових стовбурів утворюється грудна протока.
Кишкові стовбури (trunci intestinales) – це декілька непостійних судин (приблизно у 25 % людей), які утворюються з виносних лімфатичних судин брижових лімфатичних вузлів. Кишкові стовбури впадають у черевну частину грудної протоки або в поперекові стовбури.
Лімфатичні протоки
Лімфатичні протоки (ductus lymphatici) утворюються внаслідок злиття лімфатичних стовбурів. Є дві лімфатичні протоки – права лімфатична протока і грудна протока.
Права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter), або права грудна протока (ductus thoracicus dexter), є непостійною судиною довжиною 10–15 мм. Вона утворюється при злитті правих бронхо-середостінного, яремного і підключичного стовбурів, відкривається у правий венозний кут, який утворюється при з’єднанні правих внутрішньої яремної і підключичної вен. У 75–80 % випадків права лімфатична протока відсутня; тоді стовбури, які мали б її утворювати, самостійно відкриваються в одну із вен, що утворюють правий венозний кут.
Права лімфатична протока приймає лімфу з правої половини голови і шиї, правої верхньої кінцівки, органів і стінок правої половини порожнини грудної клітки.
Грудна протока (ductus thoracicus) – протока Пеке, утворюється в заочеревинній клітковині при злитті правого і лівого поперекових стовбурів на рівні ІІ поперекового – ХІІ грудного хребців. Іноді в її утворенні беруть участь кишкові стовбури. Грудна протока має довжину 30–40 см, складається з черевної, грудної і шийної частин.
Черевна частина (pars abdominalis) починається у 75 % людей розширенням або збирачем лімфи – молочною цистерною (cisterna chyli) – цистерною Пеке. В інших випадках грудна протока починається сіткоподібним сплетенням лімфатичних стовбурів, що її утворюють. Черевна частина протоки розташована позаду і праворуч від аорти. Вона зростається з правою ніжкою діафрагми, рухи якої сприяють протіканню лімфи. Через аортальний розтвір діафрагми грудна протока проникає в нижнє заднє середостіння.
У черевну частину протоки безпосередньо відкриваються виносні лімфатичні судини прилеглих до неї лімфатичних вузлів.
Грудна частина (pars thoracica) грудної протоки розташована попереду від хребта між аортою і непарною веною, позаду стравоходу. У верхньому відділі порожнини грудної клітки протока відхиляється ліворуч і виходить через верхній отвір грудної клітки в ділянку шиї. У грудну частину протоки впадають виносні лімфатичні судини міжребрових лімфатичних вузлів і вузлів заднього відділу середостіння. Шийна частина (pars cervicalis; pars colli) грудної протоки на рівні VII–V шийних хребців відхиляється ліворуч, утворюючи випуклу догори дугу грудної протоки (arcus ductus thoracici), що огинає лівий купол плеври, прямує вниз і впадає в лівий венозний кут, в інших випадках відкривається у кінцеві відділи вен, що утворюють цей кут. У шийну частину грудної протоки впадають ліві яремний, підключичний і бронхо-середостінний стовбури. Нерідко ці стовбури відкриваються у вени самостійно. У гирлі грудної протоки є парний клапан, що запобігає проникненню венозної крові у протоку. Вздовж грудної протоки розташовано 7–9 клапанів. Клапанна система і добре розвинена середня м’язова оболонка у стінці грудної протоки сприяють руху лімфи. У 50 % випадків грудна протока перед впадінням у вену розширюється, часто роздвоюється. Таким чином, грудна протока приймає лімфу від обох нижніх кінцівок, стінок і органів порожнини живота, стінок і органів лівої половини порожнини грудної клітки, лівої половини голови і шиї, лівої верхньої кінцівки.
Отже, лімфа від різних ділянок тіла потрапляє у дві лімфатичні протоки – праву лімфатичну протоку і грудну протоку, які впадають у систему верхньої порожнистої вени.
Практичні зауваження. Знання топографії та варіантів будови грудної протоки вкрай необхідні в клініці. При деяких захворюваннях (перитоніт, опікова хвороба тощо) виникає інтоксикація організму. У таких випадках проводять дренування шийної частини грудної протоки і забирають лімфу для очищення (лімфосорбція). Практикується також введення медикаментів у шийну частину грудної протоки.
ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ І ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ ДІЛЯНОК ТІЛА
Залежно від розташування лімфатичних вузлів і напрямку руху лімфи в лімфатичних судинах виділяють групи ділянкових лімфатичних вузлів (nodi lymphatici regionales), які збирають лімфу від певних ділянок (регіонів) тіла (від латинського слова region – ділянка). Ці групи лімфатичних вузлів отримали назву від ділянок, де вони розташовані (наприклад, потиличні, пахвові, поперекові, пахвинні), чи від великих судин, поблизу яких вони розміщені (черевні, яремні, верхні брижові, зовнішні і внутрішні клубові тощо). Групи лімфатичних вузлів, що розташовані поверхнево над фасціями, називаються поверхневими лімфатичними вузлами (nodi lymphatici superficiales), а ті вузли, що розміщені глибоко під фасціями, називаються глибокими лімфатичними вузлами (nodi lymphatici profundi).
Ділянкові лімфатичні вузли, до яких притікає лімфа від органів опорно-рухового апарату (підколінні, пахвинні, ліктьові, пахвові тощо) чи від стінок тіла (міжреброві, надчеревні тощо), називаються соматичними лімфатичними вузлами (nodi lymphatici somatici). Ця назва походить від грецького слова soma – тіло. Такі вузли ще називають пристінковими лімфатичними вузлами (nodi lymphatici parietalеs), від латинського слова paries – стінка.
Ті вузли, що є ділянковими тільки для внутрішніх органів (наприклад, бронхо-легеневі, шлункові, брижові, печінкові), називаються нутрощевими лімфатичними вузлами (nodi lymphatici viscerales). Вузли, що приймають лімфу як від внутрішніх органів, так і від м’язів, фасцій, суглобів, шкіри (наприклад, глибокі бічні шийні лімфатичні вузли), називаються мішаними лімфатичними вузлами (nodi lymphatici mixti).
Переважно соматичні лімфатичні вузли розміщені у згинальних ділянках поверхонь тіла групами, кожна з яких може нараховувати від кількох до десятків вузлів. Наприклад, у дорослої людини пахвинних лімфатичних вузлів налічується 4–20, пахвових – 12–45, а нутрощевих брижових – 66–410.
Лімфатичні вузли неоднаково розміщені стосовно лімфи, що притікає до них. До одних лімфатичних вузлів лімфа надходить по приносних лімфатичних судинах безпосередньо від органів і тканин, тому їх називають вузлами першого етапу. До інших вузлів, що є лімфатичними вузлами другого етапу, лімфа притікає від органів і тканин, пройшовши через один з попередніх вузлів першого етапу. До вузлів третього етапу лімфа надходить по приносних лімфатичних судинах, що пройшла через лімфатичні вузли першого і другого етапів. Якщо лімфа проходить через більшу кількість лімфатичних вузлів, то серед них виділяють вузли четвертого, п’ятого і наступних етапів, тобто лімфа проходить через своєрідний каскад лімфатичних вузлів.
Наприклад, від шлунка лімфа проходить через 6–8 лімфатичних вузлів, від нирки – через 6–10 вузлів, а від нижньої кінцівки – через 8–10 вузлів. Виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів останнього етапу впадають в крупніші лімфатичні судини або безпосередньо в лімфатичні стовбури, а з них лімфа відтікає через відповідні лімфатичні протоки у систему верхньої порожнистої вени. Лише від середньої частини стравоходу деякі лімфатичні судини безпосередньо впадають у грудну протоку, що проходить поруч.
Лімфатичні судини і ділянкові лімфатичні вузли голови та шиї
Від лімфокапілярних сіток м’яких тканин (шкіра, підшкірний прошарок, фасції, м’язи і сухожилки, зв’язки, слизові оболонки), окістя та органів голови і шиї лімфа відтікає по приносних лімфатичних судинах у лімфатичні вузли, які розташовані переважно групами на межі між головою і шиєю. До них належать такі парні групи лімфатичних вузлів: потиличні, соскоподібні, привушні, лицеві, язикові, підпідборідні, піднижньощелепні. Виносні лімфатичні судини від цих вузлів прямують вниз до поверхневих і глибоких лімфатичних вузлів шиї (передніх, бічних, надключичних), в які також впадають лімфатичні судини від органів шиї. Виносні лімфатичні судини від найкрупніших шийних вузлів (бічні глибокі вузли), що у вигляді ланцюжка розташовані вздовж внутрішньої яремної вени, формують правий і лівий яремні лімфатичні стовбури, які впадають у систему відповідного венозного кута шиї.
Лімфатичні вузли голови
Лімфатичні вузли голови (nodi lymphatici capitis) утворюють такі парні ділянкові групи: Потиличні лімфатичні вузли (nodi lymphatici occipitalеs), яких налічується 1–6, містяться на поверхневому листку шийної фасції, позаду від місця прикріплення груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, а також під фасцією поверх ремінного м’яза голови і під ним біля потиличних кровоносних судин. Потиличні вузли приймають приносні лімфатичні судини від шкіри і глибоких тканин потиличної та скроневої ділянок голови. Їхні виносні лімфатичні судини прямують до бічних глибоких вузлів шиї.
Соскоподібні лімфатичні вузли (nodi lymphatici mastoidei), яких є 1–4, лежать підшкірно позаду вушної раковини на соскоподібному відростку скроневої кістки біля місця прикріплення груднинно-ключично-соскоподібного м’яза і приймають приносні лімфатичні судини від вушної раковини, шкіри та інших тканин тім’яної і частково скроневої ділянок голови. Їхні виносні лімфатичні судини прямують до привушних, поверхневих і бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів.
Привушні лімфатичні вузли (nodi lymphatici parotidei) містяться в ділянці однойменної слинної залози і складаються з поверхневих і глибоких вузлів.
Поверхневі привушні лімфатичні вузли (nodi lymphatici parotidei superficiales), яких налічується 1–4, розташовані ззовні від привушної слинної залози. Під капсулою залози та в її товщі між часточками містяться 4–10 глибоких привушних лімфатичних вузлів (nodi lymphatici parotidei profundi), до складу яких входять передвушні вузли (nodi preauriculares), підвушні вузли (nodi infraauriculares), внутрішньозалозові вузли (nodi intraglandulares). Ця група вузлів приймає приносні лімфатичні судини від привушної слинної залози, шкіри і органів лобової і тім’яної ділянок голови, повік, носа, верхньої губи, щоки, вушної раковини, стінок зовнішнього слухового ходу і слухової труби.
Виносні лімфатичні судини цієї групи лімфатичних вузлів прямують до поверхневих (біля зовнішньої яремної вени) і глибоких бічних (по ходу внутрішньої яремної вени) шийних лімфатичних вузлів.
Лицеві лімфатичні вузли (nodi lymphatici faciales), яких є 4–9, розміщені в підшкірній клітковині лиця. Серед них виділяють чотири крупніші вузли:
– щічний вузол (nodus buccinatorius) міститься в однойменній ділянці;
– носо-губний вузол (nodus nasolabialis) розташований в ділянці однойменної борозни;
– великий кутній вузол (nodus mоlaris) залягає в ділянці кута нижньої щелепи;
– нижньощелепний вузол (nodus mandibularis), яких може бути і до трьох, розміщений на зовнішній поверхні тіла нижньої щелепи біля лицевих судин.
Лицеві лімфатичні вузли приймають приносні лімфатичні судини від шкіри та інших тканин лиця, зокрема від повік, носа, щоки, верхньої губи. Виносні лімфатичні судини від лицевих лімфатичних вузлів впадають у піднижньощелепні лімфатичні вузли, а також у бічні поверхневі і глибокі шийні лімфатичні вузли.
Язикові лімфатичні вузли (nodi lymphatici linguales), яких налічується 1–3, розміщені в клітковині з боків від кореня язика. Ці вузли приймають приносні лімфатичні судини від язика та прилеглих м’яких тканин. Їхні виносні лімфатичні судини прямують до глибоких шийних вузлів.
Підпідборідні лімфатичні вузли (nodi lymphatici submentales), яких є 1–8, містяться в підшкірній клітковині однойменної ділянки на нижній поверхні підборідно-під’язикового м’яза між передніми черевцями правого і лівого двочеревцевих м’язів. Ці вузли приймають приносні лімфатичні судини від шкіри та інших тканин підборіддя і нижньої губи. Виносні лімфатичні судини підборідних лімфатичних вузлів прямують до бічних поверхневих і глибоких шийних лімфатичних вузлів.
Піднижньощелепні лімфатичні вузли (nodi lymphatici submandibulares), яких налічується 6–8, розташовані в підшкірній клітковині в ділянці піднижньощелепного трикутника попереду і трохи позаду від піднижньощелепної слинної залози. Вони приймають приносні лімфатичні судини від верхньої і нижньої губ, носа, щік, язика, піднебіння, піднебінних мигдаликів, під’язикової і піднижньощелепної слинних залоз. Їхні виносні лімфатичні судини прямують до бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів.
Лімфатичні вузли шиї
Лімфатичні вузли шиї (nodi lymphatici cervicales; nodi lymphatici colli) поділяють на передні і бічні. Кожна з цих груп вузлів складається з поверхневих лімфатичних шийних вузлів, що розташовані ззовні від поверхневої пластинки шийної фасції, та глибоких лімфатичних шийних вузлів, які розміщені глибше поза нею, переважно вздовж крупних кровоносних судин.
Передні шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales anteriores; nodi lymphatici colli anteriores) складаються з поверхневих та глибоких груп вузлів.
Передні поверхневі шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales anteriores superficiales), або передні яремні лімфатичні вузли (nodi lymphatici jugulares anteriores), яких налічується 1–5, розташовані вздовж передньої яремної вени. Вони приймають приносні лімфатичні судини із шкіри і поверхневих м’язів передньої шийної ділянки. Виносні лімфатичні судини цих вузлів прямують до бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів.
До передніх глибоких шийних лімфатичних вузлів (nodi lymphatici cervicales anteriores profundi) належать 4–17 невеликих вузлів, вони розміщені позаду передтрахейної пластинки шийної фасції, утворюючи такі групи:
– підпід’язикові лімфатичні вузли (nodi lymphatici infrahyoidei), яких є 1–3, містяться в бічній ділянці тіла під’язикової кістки;
– передгортанні лімфатичні вузли (nodi lymphatici prelaryngei), яких є 1–2, розміщені попереду гортані;
– щитоподібні лімфатичні вузли (nodi lymphatici thyroidei), яких налічується 1–2, містяться ззовні від пластинки щитоподібного хряща;
– передтрахейні лімфатичні вузли (nodi lymphatici pretracheales), яких є 1–8, розміщені на передньобічній поверхні шийної частини трахеї;
– притрахейні лімфатичні вузли (nodi lymphatici paratracheales), яких є 1–7, містяться з боків від шийної частини трахеї;
– заглоткові лімфатичні вузли (nodi lymphatici retropharyngei), яких є 1–3, розташовані на передхребтовій пластинці шийної фасції з боків від гортанної частини глотки.
У передні глибокі шийні лімфатичні вузли впадають приносні лімфатичні судини від однойменних органів шиї і прилеглих м’яких тканин, а їхні виносні лімфатичні судини прямують до бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів.
Бічні шийні лімфатичні вузли
Бічні шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales laterales; nodi lymphatici colli laterales), яких налічується 11–68, розташовані з боків від органів шиї і вздовж внутрішньої яремної вени. Ці вузли поділяють на поверхневі і глибокі бічні шийні вузли.
Бічні поверхневі шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales laterales superficiales) розташовані переважно вздовж зовнішньої яремної вени, їх є 3–9. Уздовж зовнішньої гілки додаткового нерва (ХІ черепний нерв) у вигляді ланцюжка міститься до восьми лімфатичних вузлів. Вони приймають приносні лімфатичні судини із шкіри та поверхневої пластинки шийної фасції бічної ділянки шиї. Їхні виносні лімфатичні судини прямують до бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів.
Бічні глибокі шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales laterales profundi) поділяють на дві групи – верхні і нижні.
Бічні верхні глибокі шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales laterales profundi superiores) розташовані вздовж верхнього відділу внутрішньої яремної вени, в ділянках усть занижньощелепної і верхньої щитоподібної вен і складаються з наступних вузлів:
– яремно-двочеревцевий лімфатичний вузол (nodus lymphaticus jugulodigastricus) розташований на рівні “перехресту” заднього черевця двочеревцевого м’яза з внутрішньою яремною веною. У цей вузол впадають приносні лімфатичні судини переважно від язика та прилеглих органів і тканин;
– бічний лімфатичний вузол (nodus lymphaticus lateralis) і передній лімфатичний вузол (nodus lymphaticus anterior) розташовані в ділянці устя занижньощелепної вени. Вони приймають приносні лімфатичні судини від прилеглих м’язів, глотки, піднижньощелепної та привушної слинних залоз тощо.
Бічні нижні глибокі шийні лімфатичні вузли (nodi lymphatici cervicales laterales profundi inferiores), яких налічується до 50, розташовані вздовж нижнього відділу внутрішньої яремної вени, оточуючи її. Зокрема, до їх складу входять наступні вузли:
– яремно-лопатково-під’язиковий лімфатичний вузол (nodus lymphaticus juguloomohyoideus) розташований в місці, де нижнє черевце лопатково-під’язикового м’яза прилягає до передньої поверхні внутрішньої яремної вени. У цей вузол впадають переважно приносні лімфатичні судини від язика, а також від прилеглих м’яких тканин;
– бічний лімфатичний вузол (nodus lymphaticus lateralis) і передній лімфатичний вузол (nodus lymphaticus anterior) розташовані біля нижньої ділянки верхнього черевця лопатково-під’язикового м’яза. Ці вузли приймають приносні лімфатичні судини від прилеглих м’яких тканин, а також виносні лімфатичні судини передніх шийних вузлів. Один з найбільших бічних нижніх шийних лімфатичних вузлів, що прилягає до дуги грудної протоки, називається вузлом Вірхова;
– заглоткові лімфатичні вузли (nodi lymphatici retropharyngei), яких є 1–3 з кожного боку, містяться на передхребтовій пластинці шийної фасції, позаду і з боків від глотки – переважно на рівні верхнього м’яза-звужувача глотки. Заглоткові вузли приймають приносні лімфатичні судини від стінок глотки, слизової оболонки носової порожнини, приносових пазух, слухової труби і барабанної порожнини середнього вуха, а також від мигдаликів і піднебіння. Виносні лімфатичні судини заглоткових вузлів прямують до інших бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів. Від нижніх відділів глотки лімфа безпосередньо відтікає до бічних нижніх глибоких шийних вузлів.
Надключичні лімфатичні вузли (nodi lymphatici supraclaviculares), яких налічується до 15, розташовані позаду поверхневої пластинки шийної фасції в клітковині у вигляді ланцюжка вздовж кінцевих відділів передньої яремної вени і надлопаткової вени. Вони з’єднані між собою численними лімфатичними судинами. Ці вузли приймають приносні лімфатичні судини від м’яких тканин нижніх відділів передньої і бічної шийних ділянок. Частина виносних лімфатичних судин надключичних вузлів безпосередньо впадають у яремний лімфатичний стовбур, а інші – в бічні нижні глибокі шийні вузли.
Окрім того, в шийних ділянках можуть бути ще додаткові лімфатичні вузли (nodi lymphatici accessorii). Зокрема, позаду груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, біля його прикріплення до соскоподібного відростка скроневої кістки, міститься декілька груднинно-ключично-соскоподібних лімфатичних вузлів (nodi lymphatici sternocleidomastoidei). У бічній шийній ділянці може бути до п’яти лімфатичних вузлів, що містяться на ремінному м’язі голови, тощо.
Ділянкові лімфатичні вузли голови і шиї з’єднані між собою численними приносними та виносними лімфатичними судинами. Тому лімфа від органів і тканин проходить через багаторядні каскади лімфатичних вузлів, а потім потрапляє у лімфатичні стовбури. Лімфатичні судини анастомозують між собою.
Отже, бічні глибокі шийні лімфатичні вузли приймають виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів голови, підпідборідних і піднижньощелепних лімфатичних вузлів, а також приносні лімфатичні судини з язика, глотки, мигдаликів, піднебіння, гортані, щитоподібної залози, слизової оболонки носової порожнини, приносових пазух, слухової труби і барабанної порожнини середнього вуха, а також м’язів шиї. З виносних лімфатичних судин бічних глибоких шийних лімфатичних вузлів формуються правий і лівий яремні лімфатичні стовбури, які впадають відповідно у правий та лівий венозні кути.