Відмороження

Найбільш вразливими до обмороження є периферійні частини кінцівок, вушні раковини та ніс.

За тяжкістю та глибиною розрізняють 4 ступені обмороження:

І ступінь (легкий). Характеризується ураженням шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем. Такий стан триває кілька днів, потім поступово проходить.

ІІ ступінь (середньої тяжкості). Проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. В зоні обмороження утворюються пухирці, наповнені прозорою чи білуватою рідиною. З’являється сильний біль. Спостерігаються підвищення температури тіла, погані сон та апетит. ІІІ ступінь (тяжкий). Відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. В перші дні спостерігається поява пухирців, заповнених темною рідиною. Через кілька днів з’являються ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль.

IV ступінь (вкрай тяжкий). Характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, заповненими чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділянка швидко чорніє і висихає. Відбувається муміфікація тканин. Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5-2 місяці).

Перша допомога при обмороженні:

Необхідно припинити охолоджувальну дію навколишнього середовища: тепло закутати потерпілого, дати йому гарячі напої, змінити вологий одяг та взуття, перенести потерпілого в тепле приміщення.
При відмороженні вушних раковин, кінчика носа та щік необхідно обробити їх спиртом та змастити будь-якою антисептичною маззю на жировій основі.
Якщо у потерпілого виявлена гіпотермія, її лікування має пріоритет над лікуванням обморожень.
Больові відчуття, пов’язані з фазою відтавання, можна зменшити за допомогою ібупрофену.
Зніміть прикраси з обморожених пальців.
Забезпечте обморожену кінцівку стерильною пов’язкою, кожен палець окремо. Потім слід знерухомити кінцівку і злегка підняти, щоб обмежити набряк.
Оберігайте обморожені тканини від травм, а якщо вони вже відтанули – від повторного заморожування.
Якщо відморожену частину тіла не розігріто – використайте теплу ванну. Оптимальна температура води становить ≈ 38°C. Час зігрівання 30–60 хв. Розморожувана кінцівка не повинна торкатися стінок посудини. У воду можна додати йод або хлоргексидин. Після ванни, якщо в тканинах не спостерігаються зміни, обморожені ділянки протирають спиртом або одеколоном і розтирають ватним тампоном чи сухими руками до почервоніння шкіри.

ПАМ’ЯТАЄМО! Категорично забороняється відморожені ділянки розтирати снігом, зігрівати біля пічки та вогнища (лід призводить до подряпин, а висока температура – до перегрівання шкіри).

Надання домедичної допомоги при ураженні отруйними речовинами

Види бойових отруйних речовин (БОР):

нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, V-гази); слинотеча, звуження зіниць (міоз), підвищене виділення поту, слабкість, важке дихання, нудота, блювота, втрата свідомості, судоми – з’являються через 1-15 хв.
шкірнонаривної дії (іприт, азотистий іприт, люізит); речовини із запахом гірчиці. Через 2 години на місці ураження з’являється еритема, без болю, але часто з інтенсивним свербінням. Ще через 1224 години навколо еритеми з’являються пухирі, наповнені рідиною, які поступово зливаються, і через 2-3 доби на місці з’являються виразки. Загоєння поступове (від 1-2 тижнів до 1-2 місяців).
загальнотоксичної дії (синильна кислота, хлорціан); запах гіркого мигдалю, металевий присмак в роті, стиснення за грудиною, слабкість, головний біль, нудота, блювота, задишка, біль в серці, збудження, страх смерті.
задушливої дії (фосген, діфосген, хлор); запах зіпрілого сіна або гнилих яблук, кашель, важке дихання, нудота, блювота, страх смерті.
психотоміметичної дії (ДЛК, ВZ); розширені зіниці, зниження зору на близьких відстанях, сухість у роті, втрата орієнтування у часі і просторі, порушення свідомості, зорові, слухові і тактильні галюцинації, страх, психоз. Потрібно забрати зброю, зв’язати.
подразнюючої дії (дифенілхлорарсин, адамсіт, CS, CR).
лакримаційної дії (хлорацетофенон, бромбензилцианід, хлорпікрин).

Що робити:

Щільно зачиніть вікна та двері, вентиляційні отвори.
Використовуйте протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою.
При ураженні хлором змочуйте пов’язку 2-5% розчином питної соди.
При ураженні аміаком змочуйте пов’язку оцтовою або лимонною кислотою.

На вулицю не біжіть, не торкайтеся ніяких пред- метів, не наступайте у калюжі.
Швидше залиште зону ураження, рухаючись по- перек потоку повітря чи вітру.
У разі викидів хлору рухаємося по підвищеннях, у разі викидів аміаку – низинами.
Нічого, що може бути уражено, не їжте й не пийте.
Збільшіть споживання рідини до 2-3 літрів на день для дорослих.
Декілька разів на день приймайте душ, проми- вайте ніс та горло.
У разі отруєння нервово-паралітичними газами (зарином, …) антидотом є атропін.
При отруєнні парами хлору потрібно подихати парами 0,5% розчину питної соди.
Прийміть активоване вугілля.

Надання домедичної допомоги при радіоактивному ураженні

Зайдіть в укриття, підвал або всередину будівлі.
Після повернення додому зніміть верхній шар одягу. Так позбудетеся до 90% радіоактивного матеріалу.
Помийтесь. Якщо є можливість, прийміть душ з милом, голову помийте шампунем.
Зробіть кількаденний запас води у герметичних ємностях.
Продукти загорніть у плівки і покладіть у холодильник або шафу.
Використовуйте протигаз, маску, респіратор або ватно-марлеву пов’язку для захисту органів дихання.
Проведіть йодну профілактику, приймаючи протягом 7 днів по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію, а для дітей віком до 2-х років – частину таблетки (0,04 г).
Якщо йодистого калію немає, використовуйте йодистий розчин: 3-5 крапель 5% розчину йоду на склянку води, дітям до 2-х років – 1-2 краплі.