Кровотеча

Кровотеча – це вихід крові зі свого русла в тканини і порожнини організму (черевну, грудну, суглоби та інші) або назовні.

Причини кровотеч

Кровотечі виникають при пошкодженні. Вони є однією з головних причин смерті осіб з травматичними ушкодженнями.

Травма – це найчастіша причина порушення цілісності стінки судини. Механічні травми сприяють утворенню ран, забоїв, переломів.
Хімічні і термічні пошкодження ведуть до опіків і руйнування судин.
Підвищення артеріального або венозного тиску може призвести до розриву стінки судини і кровотечі (інсульт, гемороїдальні кровотечі).

Види кровотеч

За способом розрізняють кровотечі, крововиливи і гематоми.

Кровотечею називають витікання крові із судини в тканини, зовнішнє середовище або порожнину тіла. Наявність крові в кожній із порожнин має спеціальну назву.

Скупчення крові в черевній порожнині називається гемоперитонеум, в плевральній порожнині – гемоторакс, в суглобі – гемартроз, в перикарді – гемоперикардіум.

Крововиливом називається дифузне просочування кров’ю будь-якої з тканин (підшкірна клітковина, мозкова тканина).

Гематомою називається скупчення крові, обмежене тканинами. Гематома виникає за пошкодження судин та накопичення крові між м’язами та фасціями.

АНАТОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІЛЯЄ

артеріальну;
венозну;
капілярну;
паренхіматозну кровотечу.

Вони відрізняються клінічною картиною і особливостями методів зупинки.

При артеріальній кровотечі кров яскраво-червона і витікає пульсуючою хвилею. Артеріальна кровотеча може досить швидко призвести до смерті у зв’язку з порушенням функцій мозку і серцево-судинної системи.

При артеріальній кровотечі джгут накладаємо вище рани.

Венозна кровотеча відрізняється темним кольором крові і повільним витіканням. Витікання струменем є тільки у випадку поранення великої вени при підвищеному венозному тиску, водночас струмінь не пульсує.

При венозній кровотечі джгут накладаємо нижче рани.

У бойових та екстримальних умовах при кровотечах джгут завжди накладається вище рани.

З УРАХУВАННЯМ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ РОЗРІЗНЯЮТЬ ТАКІ КРОВОТЕЧІ:

зовнішню;
внутрішню;
приховану.

При зовнішній кровотечі кров витікає в зовнішнє середовище або порожнистий орган, який сполучається із зовнішнім середовищем.

Внутрішньою називається кровотеча в ту чи іншу порожнину тіла (плевральна, черевна). Клінічна картина внутрішньої кровотечі залежить від того, який орган пошкоджений і в якій порожнині накопичується кров.

Загальні симптоми кровотечі

Загальні симптоми характерні для всіх видів кровотеч і проявляються блідістю, головокружінням, запамороченням, частим слабким пульсом, прогресуючим зниженням артеріального тиску і зниженням вмісту гемоглобіну в крові.

ПАМ’ЯТАЄМО! Час відновлення капілярного наповнення – це час, необхідний для відновлення нормального кольору зовнішнього капілярного шару після натискання на нього до побіління. Його можна виміряти, тримаючи руку вище рівня серця, шляхом натискання на подушечку пальця

до побіління та визначивши час, необхідний для повернення нормального кольору тканин після того, як ви відпускаєте руку. Нормальний час капілярного відновлення зазвичай менший за 2 секунди. Час відновлення капілярного наповнення слугує надійним показником стану гемодинаміки пацієнтів.

Місцеві симптоми кровотечі

При кровотечі в порожнину черепа розвиваються симптоми стиснення мозку, втрата свідомості, парези, паралічі.

Кровотеча в плевральну порожнину супроводжується стисненням легені зі сторони ураження, що викликає задишку, обмеження рухів грудної клітки під час дихання, а також послаблення дихальних шумів. При нагромадженні крові в черевній порожнині (при розриві печінки, селезінки, маткових труб) з’являються симптоми подразнення очеревини (біль, напруження м’язів живота, нудота, блювота). Кровотеча в порожнину перикарда супроводжується зниженням серцевої діяльності, синюшністю шкірних покривів.

Кровотеча в порожнину суглоба у зв’язку з анатомічними умовами не буває масивною, тому ознаки гострої анемії не виникають. Місцеві прояви: збільшення об’єму суглоба, різка болючість при русі й пальпації, обмеження рухомості.

При внутрішньотканинних гематомах явища гострої анемії спостерігаються при масивних крововиливах. З місцевих симптомів спостерігається наростаюча припухлість, синюшність або різка блідість шкіри. Шкіра холодна на дотик. Скарги на сильні болі. Внутрішньотканинні гематоми спостерігаються при пошкодженні магістральних судин кінцівок.

З УРАХУВАННЯМ ЧАСУ ПОЯВИ КРОВОТЕЧІ ВИДІЛЯЮТЬ

первинну кровотечу, яка виникає відразу після пошкодження або травми;
ранню вторинну кровотечу, яка виникає в перші години і добу після поранення до розвитку інфекції в рані. Такі кровотечі найчастіше виникають при виштовхуванні тромбу з пораненої судини потоком крові при підвищенні внутрішньосудинного тиску, або при ліквідації спазму судин;
пізню вторинну кровотечу, яка може початися в будь-який момент, після того, як в рані розвинулась інфекція. Такі кровотечі пов’язані з гнійним розплавленням тромбу в пошкодженій судині, розплавленням стінки судини запальним процесом.

ВИДІЛЯЮТЬ НЕКРИТИЧНУ ТА КРИТИЧНУ КРОВОТЕЧІ

Некритична кровотеча – це втрата крові внаслідок пошкодження невеликих вен і капілярів, що не закінчується фатально, зазвичай припиняється самостійно.

Критична кровотеча – стрімка втрата крові внаслідок пошкодження великої судини або значної кількості великих і дрібних судин, при ненаданні допомоги призводить до смерті пораненого.

Наприклад, від поранення в стегнову артерію боєць може загинути від критичної кровотечі за декілька хвилин, якщо не встигне накласти собі кровоспинний турнікет (за 35-40 секунд відбувається втрата свідомості).

Зупинка критичної кровотечі є головним завданням при наданні невідкладної медичної допомоги на полі бою.

Головні ознаки критичної кровотечі:

Травматична ампутація кінцівки.
Пульсуючий або фонтануючий крововилив із рани.
Пляма крові, яка динамічно розтікається.
Калюжа крові під тілом пораненого.