Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Невідкладна допомога в офтальмології
Невідкладна допомога в офтальмології вимагає від лікаря прийняття негайних та конкретних діагностико-терапевтичних рішень. Від своєчасності та правильності невідкладної допомоги часто залежить доля зору. Лікар, який надає невідкладну допомогу, не має часу і можливості, щоб звернутися до солідних наукових праць та посібників. Він приймає рішення швидко та самостійно. Тому кожен лікар повинен знати невідкладні стани в офтальмології і вміти надавати невідкладну допомогу при гострих порушеннях кровообiгу сiткiвки, відшаруванні сітківки та флегмоні орбіти.
ГЕРПЕС ПОВІК ОПЕРІЗУВАЛЬНИЙ
Герпес повік оперізувальний спричинений вірусом Herpes Zoster. Уражаються гілки трійчастого нерва або гассерового вузла. До процесу можуть залучатись одна або обидві повіки, шкіра лоба, носа, голови, а також кон’юнтива і рогівка.
Основні симптоми: гіперемія, набряк, висипання пухирців уздовж гілки трійчастого нерва, згодом утворюються кірки. Відзначаються різка межа висипів, невралгічний біль, парестезії, збільшення регіонарних л/вузлів, слабість, підвищення температури тіла.
Невідкладна допомога: антибіотикотерапія, новокаїнові блокади вздовж скроневої артерії, аналгетики, індометацин усередину; змащують висипи 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого.
ГОСТРИЙ ЛАГОФТАЛЬМ
Порушення, як правило виникає внаслідок гострого парезу лицевого нерва.
Основні симптоми: незімкнення очної щілини, опущення кута рота, висихання рогівки.
Невідкладна допомога: інстиляції жировмісних крапель, закладання за повіки 1 % синтоміцинової емульсії; відтягування верхньої повіки вниз пластирем; у разі необхідності – блефарорафія; лікування причини лагофтальму.
АЛЕРГІЧНИЙ НАБРЯК ПОВІК (НАБРЯК КВІНКЕ)
Набряк Квінке – це алергічна реакція негайного типу, пов’язана з порушенням проникності судинної стінки. Може поширюватися на обличчя, шию, гортань.
Основні симптоми: одно- або двобічний набряк, що швидко розвивається, пастозність тканин і блідість шкіри.
Невідкладна терапія: використовують десенсибілізувальні засоби, усувають причини виникнення набряку.
ГОСТРИЙ ДАКРІОАДЕНІТ
Дакріоаденіт – гостре запалення слізної залози. Звичайно він є ускладненням переохолодження або інфекційних захворювань.
Основні симптоми: гіперемія, набряк, болючість зовнішньої частини верхньої повіки, S-подібна форма очної щілини, збільшення слізної залози та передвушних л/вузлів; можливе підвищення температри тіла, біль при повертанні очей.
Невідкладна терапія: внутрішньом’язово і всередину – НПЗП (нестероїдні протизапальні засоби): індометацин – 75–150 мг, реопірин – 75–100 мг, бутадіон – 0,45–0,6 г, вольтарен – 100–150 мг;
антигістамінні засоби – супрастин, фенкарол, тавегіл, діазолін, зіртек, клоретин у загальноприйнятих дозах.
Ослабленим хворим вводять внутрішньом’язово вітаміни групи «В» – по 1,0 мл 1 раз на добу через день; аскорбінову кислоту – по 2,0 мл 1 раз на добу щодня курсом 10 ін’єкцій.
Протизапальні краплі – макситрол, максидекс, ципромед, гаразон, пренацид по 4–6 разів на день.
Місцево – теплові процедури, електрофорез або фонофорез антибіотиків, інстиляції дезінфекційних крапель; у разі нагноєння – розтин з боку кон’юнктиви або шкіри з дренуванням.
ДАКРІОЦИСТИТ ГОСТРИЙ (ФЛЕГМОНА СЛІЗНОГО МІШКА)
Захворювання розвивається на тлі хронічного дакріоциститу в умовах непрохідності носослізної протоки.
Основні симптоми: гіперемія шкіри, набряк, болюча припухлість у ділянці слізного мішка, що поширюється на щоку, перенісся; збільшуються л/вузли, звужується очна щілина, підвищується температура тіла. У подальшому відзначаються розм’якшення та флуктуація в ділянці інфільтрату.
Невідкладна допомога: антибіотикотерапія, сульфаніламідні препарати всередину, теплові процедури; у разі розм’якшення – розтин із дренуванням.
КОН’ЮНКТИВІТ ГОСТРИЙ БАКТЕРІАЛЬНИЙ
Виникає внаслідок дії різних мікроорганізмів.
Основні симптоми: гострий початок, поява великої кількості виділень з очей, відчуття стороннього тіла, ін’єкція та набряк кон’юнктиви. Невідкладна допомога: часті промивання кон’юнктивальної порожнини розчином перманганату калію 1 : 5 000, 2 % розчином борної кислоти, інстиляції 20 % розчину сульфацил-натрію, 0,25 % розчину левоміцетину, 0,05 % (1 : 5 000) розчину фурациліну, 2 % розчин коларголу.
Антибіотики: 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 %, ципрофлоксацин по 1–2 крап. 4–6 разів на добу.
Протизапальні краплі – макситрол, максидекс, ципромед, гаразон, пренацид по 4–6 разів на день;
КОН’ЮНКТИВІТ ГОСТРИЙ АДЕНОВІРУСНИЙ
Спричиняє захворювання аденовірус.
Основні симптоми: гострий початок, нечисленні виділення з очей, ін’єкція кон’юнктиви, іноді на ній з’являються петехіальні крововиливи, фолікули, плівки, у рогівці – субепітеліальні круглі інфільтрати. Захворюванню часто передують запальні явища у верхніх дихальних шляхах.
Невідкладна терапія: інстиляції 0,1 – 0,5 % розчину ДНКази, інтерферону, 0,1 % розчин оксоліну; під повіки закладають 0,5 % теброфенову або 0,1 % оксолінову мазь, під кон’юнктиву і внутрішньом’язово вводять імуноглобулін.
ГОНОБЛЕНОРЕЯ
Захворювання розвивається внаслідок дії гонокока, спостерігається у новонароджених і дорослих.
Основні симптоми: виражений набряк та ущільнення повік, численні гнійні виділення, різка гіперемія та набряк кон’юнктиви; у подальшому можливе виникнення гнійної виразки рогівки.
Невідкладна допомога: застосовують часті промивання кон’юнктивальної порожнини 0,05 % розчином перманганату калію або фурациліну, інстиляції дезінфекційних крапель 6–8 разів на день, антибіотики внітрішньом’язово, сульфаніламідні препарати всередину.
ДИФТЕРІЙНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ
Збудник захворювання – паличка Леффлера.
Основні симптоми: щільний набряк повік, великі каламутні кров’янисті виділення з ока, різка гіперемія кон’юнктиви; на кон’юнктиві повік плівки сіруватого кольору, що їх важко зняти.
Невідкладна допомога: госпіталізація в інфекційне відділення, терміново беруть мазки з поверхні плівок для бактеріологічного дослідження, хворого ізолюють. У разі підтвердження діагнозу введення 10 000 АО протидифтерійної сироватки за Безредкою; промивання 2 % розчином борної кислоти, краплі антибіотиків – бензилпеніциліну, 1 % розчин канаміцину, 1 % розчин еритроміцину, 20–30 % розчин альбуциду, мазі – флоксал, тобрекс, тетрациклінова, еритроміцинова.
ЕПІСКЛЕРИТ
Найчастіше відзначається епісклерит ревматичного походження з переважанням алергічних чинників.
Основні симптоми: поява болючого вогнища гіперемії та набряку з розширеними судинами.
Невідкладна допомога: кортикостероїдні препарати у вигляді субкон’юнктивальних ін’єкцій, інстиляції протизапальних крапель, закладання мазей за повіки, бутадіон та індометацин усередину, УВЧ, електрофорез кальцію, десенсибілізувальна терапія.
ГНІЙНА (ПОВЗУЧА) ВИРАЗКА РОГІВКИ
Захворювання спричиняють різні мікроорганізми, частіше пневмокок; розвивається, як правило, після травматичної ерозії рогівки. Основні симптоми: різко виражена світлобоязнь, сльозотеча, біль в оці, змішана ін’єкція. На рогівці спершу з’являється інфільтрат жовтого кольору, а потім гнійна виразка з “повзучим” краєм, нерідко відзначається гіпопіон, можливий розвиток іридоцикліту або прорив рогівки.
Невідкладна допомога: припалюють прогресуючі краї виразки або тушують 5 % спиртовим розчином йоду; антибіотики вводять під кон’юнктиву і внутрішньом’язово, сульфаніламідні препарати – всередину, інстиляції 20–30 % розчину сульфацил-натрію або антибіотиків 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 % ципрофлоксацин по 1–2 крап. 4–6 разів на добу.
Присипання виразки порошком левоміцетину або сульфацил-натрію; парацентез із промиванням передньої камери ока антибіотиками. У разі дакріоциститу показана термінова дакріоцисториностомія.
ІРИДОЦИКЛІТ
Основні симптоми: світлобоязнь, сльозотеча, біль в оці, зниження гостроти зору, змішана ін’єкція, війкова болючість, зміна кольору і рисунка райдужної оболонки, звуження зіниці, поява задніх синехій, помутніння вологи передньої камери та склистого тіла, виникнення преципітатів на задній поверхні рогівки.
Невідкладна допомога: інстиляції мідріатиків для розширення зіниці (1 % розчин атропіну, 0,25 % розчин скополаміну, 1% розчин гоматропіну, 0,1 % розчин адреналіну); аплікації з адреналіном, субкон’юнктивальні ін’єкції 0,1мл 0,1 % розчину адреналіну;
Кортикостероїдні препарати (дексон, дексазон, дексаметазон, гідрокортизон) в ін’єкціях під кон’юнктиву і парабульбарно.
Протизапальні краплі – макситрол, максидекс, ципромед, гаразон, пренацид по 4–6 разів на день;
Краплі НПЗП– дикло-Ф, дифталь, наклоф.
Антибіотики та сульфаніламідні препарати – внутрішньом’язово, парабульбарно та субкон’юнктивально.
Перорально – ібупрофен по 400–600 мг 4 рази на день або індометацин по
25 мг 3 рази на день на впродовж 1 тижня;
П’явки на скроню; 40 % розчин гексаметилентетраміну з 5мл 10 % розчину глюкози внутрішньовенно, електро- або фонофорез мідріатиків та антибіотиків.
Захворювання розвивається в умовах інфікованих проникних поранень очного яблука або внаслідок метастазування.
Основні симптоми: змішана ін’єкція ока, різке зниження гостроти зору, набряк кон’юнктиви, біль в оці, жовтавий рефлекс зіниці. При панофтальміті ознаки захворювання значно посилюються, відзначається хемоз кон’юнктиви, обмеження рухливості очного яблука. Можливі поява екзофтальму, підвищення температури тіла.
Невідкладна допомога: гнійний ендофтальміт, травматичний, після- операційна діагностична вітректомія (мазок та посів на флору, при цьому в склисте тіло вводять антибіотики); концентровані краплі антибіотиків (цефазолін або ванкоміцин почергово з гентаміцином або тобраміцином (закапувати той чи інший препарат кожні півгодини – не капати одночасно!).
Субкон’юнктивальне введення антибіотиків – гентаміцин 40 мг і ванкоміцин 25–50 мг або кліндаміцин 40 мг; системні антибіотики – цефазолін 500–1 000 мг в/в кожні 6 годин, або ванкоміцин 500 мг в/в кожні 6 годин і гентаміцин 2,0 мг/кг в/м одноразово, надалі по 1,0 г/кг кожні 8 годин, додати кліндаміцин по 600 мг в/в кожні 8 годин при підозрі на анаеробну флору; інтравітреально антибіотики – амікацин 0,4 мг в 0,1 мл або цефтриаксон 2 мг в 0,1 мл і ванкоміцин 1,0 мг в 0,1 мл; кліндаміцин 1 мг в 0,1–0,2 мл може бути використаний замість ванкоміцину під час вітректомії; циклоплегіки – атропін 1 % 3–4 рази надень; кортикостероїди – в краплях, під кон’юнктиву та в склисте тіло. Субкон’юнктивально триамцинолон 40 мг; кеналог 40 під час вітректомії, інколи щодня. Оглядати хворого кожні 4–8 годин.
Під час погіршення стану хворого через 48 годин – повторна вітректомія з уведенням антибіотика.
Внутрішньовенну антибіотикотерапію продовжувати впродовж 6– 10 днів залежно від стану ока, тоді перейти на оральні антибіотики до загальної тривалості курсу 14 днів. Показом для проведення ургентної вітректомії з метою видалення гнійного склистого тіла є момент, коли починає зникати рефлекс з очного дна!
Грибковий ендофтальміт – флуконазол 200–400 мг на день перорально, у резистентних до терапії хворих призначити в/в амфотерицин B (дуже токсичний!) у добовій дозі 1 мг/кг упродовж кількох тижнів, не перевищуючи загальної дози 2 г! Місцево – циклоплегіки.
Кортикостероїди – протипоказані! При проведенні діагностичнолікувальної пункції склистого тіла вводять у склисте тіло амфотерицин в 5 мкг в 0,1 мл. Контролювати стан нирок!
КРОВОВИЛИВИ В СКЛИСТЕ ТІЛО – ГЕМОФТАЛЬМ
Крововиливи спостерігаються після травми ока, в умовах гіпертонічної хвороби, захворювань крові, високої короткозорості. Великі крововиливи діагностують як гемофтальм.
Основні симптоми: зниження гостроти зору різного ступеня, при гемофтальмі – до світловідчуття, зниження або відсутність рефлексу з очного дна під час дослідження в прохідному світлі.
Невідкладна допомога – призначити постільний режим з підняттям голови, бінокулярна пов’язка впродовж 2–3 днів, інстиляції хлориду кальцію, глюкози з аскорбіновою кислотою, пілокарпін 1 % – 2 рази на день. Субкон’юнктивально вводять 12,5 % розчин дицинону. Загальна терапія: аскорутин, вікасол, амінокапронова кислота, дицинон у таблетках і в/м, глюконат кальцію 10 % в/м.
Після 2–3 днів – розсмоктуючі препарати: калію йодид, діонін, лідаза. Кортикостероїди в краплях та субкон’юнктивально, фібринолітики – фібринолізин, колалізин, гемаза.
Автогемотерапія. ФІБС. Фізіотерапевтичні засоби лікування. При неефективності лікування впродовж 4–5 тижнів показана задня вітректомія.
Помутніння склистого тіла – розсмоктувальна терапія, лікування основного захворювання.
ГОСТРИЙ НАПАД ПЕРВИННОЇ ГЛАУКОМИ
Захворювання починається гостро, нерідко вночі.
Основні симптоми: застійна ін’єкція очного яблука, набряклість рогівки; передня камера дрібна, зіниця розширена, тьмяна. Рефлексу з очного дна немає, зниження гостроти зору, різко підвищений ВОТ, сильний біль в оці й відповідній половині голови; можливі церебральні ознаки – нудота, блювання.
Невідкладна допомога: місцева і загальна офтальмогіпотензивна терапія з метою щвидкого зниження ВОТ. Упродовж перших 2–3 годин інстиляції 1 % розчину пілокарпіну кожні 20–30 хв., а потім щогодини.
Препарати для зниження ВОТ – простогландини: травотан, ланотан, ксалатан, тафлотан по 1 крап. на ніч.
Водночас призначають усередину інгібітори карбоангідрази – діакарб або фонурит по 0,25 г 2 рази на день, гліцерин або сечовину по 1 г на 1 кг маси тіла; внутрішньом’язово 2 мл 1 % розчину лазиксу. Паралельно вдаються до відволікаючої терапії. Якщо упродовж 3–4 год. напад не вдається купірувати, призначають внутрішньом’язово літичну суміш – по 1мл 2,5 % розчину аміназину, 2,5 % розчину піпольфену (або 1 % розчин димедролу), 2 % розчин промедолу. Можна призначити сольовий проносний засіб (25 г), увести внутрішньовенно 10 мг 10 % розчину натрію хлориду, застосувати аналгетики.
Якщо впродовж 1-ї доби ефекту від консервативної терапії немає, вдаються до хірургічного лікування.
ВІДШАРУВАННЯ СІТКІВКИ
Гостре первинне відшарування сітківки може статися внаслідок травми в осіб із високою короткозорістю, після захворювань склистого тіла. Звичайно воно супроводжується розривом сітківки.
Основні симптоми: поява «полуди» в полі зору, «спалахів і блискавок» при рухові очей, викривлення контурів предметів при їх розгляданні, зниження гостроти зору. Під час офтальмоскопії зона відшарування сіруватого кольору, має складки; судини сітківки темні, із перегином по краю відшарування. Може бути добре помітний розрив по краю сітківки. Невідкладна допомога: іммобілізація ока (бінокулярна пов’язка), госпіталізація хворого в офтальмологічне відділення; після локалізації розриву – оперативне лікування.
ГОСТРА НЕПРОХІДНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АРТЕРІЇ СІТКІВКИ
Порушення виникає внаслідок спазму, тромбозу та емболії. Тромбоз, як правило, розвивається на тлі атеросклерозу і гіпертонічної хвороби в осіб похилого віку, емболія – в умовах ревматичного ендокардиту у молодих, а спазм – при нейроциркуляторних дистоніях, стресових станах у різному віці.
Основні симптоми: різке зниження гостроти зору до світловідчуття або нуля. На очному дні в ділянці заднього полюса сітківка молочно-білого кольору, центральна ямка жовтої плями червона. Артерії звужені, диск зорового нерва блідий, межі його у зв’язку з набряком сітківки нечіткі.
Невідкладна допомога: терапія має бути спрямована на швидке розширення судин. Показані судинорозширювальні препарати: нітрогліцерин (0,0005) під язик, інгаляції карбогену (суміш 5 % оксиду вуглецю (іv) з киснем), вдихання амілнітриту (2–3 краплі на ватці). Внутрішньовенно застосовують 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну з 20 мг 20 % розчину глюкози, ретробульбарно – 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Внутрішньом’язово вводять 1 % розчин нікотинової кислоти за схемою (від 1 до 5 мл) 1 мл. 1 % розчину дибазолу з 2 мл 2 % розчину папаверину. Під кон’юнктиву доцільне застосування 0,3 мл 10 % розчину кофеїну. Усередину – 0,04 г но–шпи, 0,3 г компламіну, 0,1 г галідору, папаверин з дибазолом. Проводять антикоагулянтну терапію: внутрішньовенно вводять 10 000 ОД фібринолізину з 10 000 ОД гепарину в 300 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.
ГОСТРА НЕПРОХІДНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЕНИ СІТКІВКИ
Порушення розвивається в осіб, старших за 50 років, на тлі гіпертонічної хвороби та атеросклерозу.
Основні симптоми: різке й швидке зниження гостроти зору, як правило, до сотих часток, на очному дні диск зорового нерва збільшений, із нечіткими межами, темночервоного кольору. Вени різко розширені та покручені, вздовж судин відзначаються численні крововиливи, можлива поява плазморагій.
Невідкладна допомога: лікування проводять під контролем протромбінового індексу та інших показників коаулограми.
Застосовують антикоагулянти, протизапальні та розсмоктувальні засоби. Внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну в 20 мл 20 % розчину глюкози, внутрішньом’язово – 10 мл 25 % розчину магнію сульфату, ретробульбарно – 500 од гепарину з 1 000 од фібринолізину. поперемінно з уведенням 0,5 мл 0,4 % розчину дексаметазону з 500 од гепарину (8–10 ін’єкцій).
Внутрішньовенно краплинно застосовують 30 000 ОД фібринолізину та 10 000 ОД гепарину в 300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Для підтримання гіпокоагуляційного ефекту показані повторні внутрішньом’язові ін’єкції 500–10 000 ОД гепарину через кожні 4 год. під контролем часу згортання крові. Із 2–3-го дня додають антикоагулянти непрямої дії. Усередину приймають но-шпу по 0,04 г 3 рази на день. Є також інші схеми лікування.
НЕВРИТ ЗОРОВОГО НЕРВА
Неврит зорового нерва виникає як ускладнення запальних процесів в орбіті, придаткових пазух носа, захворювань центральної нервової системи, інфекційних процесів.
Основні симптоми: значне й швидке зниження гостроти зору, на очному дні – гіперемія диска зорового нерва, його збільшення, розмитість меж, вени розширені. На диску і навколо нього численні крововиливи й плазморагії.
Невідкладна допомога: антибіотики внутрішньом’язово та парабульбарно (цефтриаксон, цефалексин, лінкоміцин). Внутрішньовенно вводять гексаметилентетрамін із глюкозою, натрію хлорид, калію хлорид, ретробульбарно – 1 мл дексазону або 0,5 мл 2,5 % розчину гідрокортизону. У разі риногенного походження невриту показані адреналін–новокаїнові блокади відповідної половини носа. Проводять дегідратаційну терапію (всередину призначають діакарб, фуросемід, внутрішньом’язово 25 % розчин магнію сульфату), електрофорез або іонофорез антибіотиків, преднізолон – ендоназально. Антигістамінні препарати – супрастин, фенкарол, тавегіл, діазолін, зіртек, клоритин у загальноприйнятих дозах; вітамінні препарати.
РЕТРОБУЛЬБАРНИЙ НЕВРИТ
Виникає здебільшого в умовах захворювань центральної нервової системи (менінгоенцефаліт, розсіяний склероз, оптико–хіазмальний арахноїдит).
Основні симптоми: гострий початок, різке зниження госроти зору, іноді – біль при рухах очей, випадіння центральної частини поля зору. На очному дні на початкових стадіях змін, як правило, немає. Підтвердженням вище наведеного діагнозу є наявність центральної скотоми.
Невідкладна допомога: антибіотики внутрішньом’язово та парабульбарно (цефтриаксон, цефалексин, лінкоміцин). Внутрішньовенно вводять гексаметилентетрамін із глюкозою, натрію хлорид, калію хлорид, ретробульбарно – 1 мл дексазону або 0,5 мл 2,5 % розчину гідрокортизону. У разі риногенного походження невриту показані адреналін-новокаїнові блокади відповідної половини носа. Проводять дегідратаційну терапію (всередину призначають діакарб, фуросемід, внутрішньом’язово – 25 % розчин магнію сульфату), електрофорез або іонофорез антибіотиків, преднізолон – ендоназально. Антигістамінні препарати – супрастин, фенкарол, тавегіл, діазолін, зіртек, клоретин у загальноприйнятих дозах; вітамінні препарати.
ГОСТРЕ ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ ЗОРОВОГО НЕРВА
Порушення виникає здебільшого на тлі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, діабету, артеріїту.
Основні симптоми: різке зниження гостроти зору, випадання ділянок поля зору. На очному дні артерії звужені, диск зорового нерва блідий, відзначається набряклість сітківки, що оточує його. Можуть виявлятися парацентральні скотоми.
Невідкладна допомога: лікування проводять під контролем протромбінового індексу та інших показників коагулограми. Застосовують антикоагулянти, протизапальні та розсмоктувальні засоби.
Внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну в 20 мл 20 % розчину глюкози, внутрішньом’язово – 10 мл 25 % розчину магнію сульфату, ретробульбарно – 500 од гепарину з 1 000 ОД фібринолізину. Поперемінно з уведенням 0,5 мл 0,4 % розчину дексаметазону з 500 ОД гепарину (8–10 ін’єкцій).
Внутрішньовенно крапельно застосовують 30 000 ОД фібринолізину та 10 000 ОД гепарину в 300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Для підтримання гіпокоагуляційного ефекту показані повторні внутрішньом’язові ін’єкції 500–10 000 ОД гепарину через кожні 4 год. під контролем часу згортання крові. Із 2–3-го дня додають антикоагулянти непрямої дії. Усередину приймають но-шпу по 0,04 г 3 рази на день. Є також інші схеми лікування.
ФЛЕГМОНА ОРБІТИ
Найчастіше флегмона орбіти розвивається як ускладнення гнійного запалення придаткових пазух носа, а може виникнути після поранень, в умовах абсцесу повіки, флегмони слізного мішка при загальному сепсисі, бешисі, загальних інфекціях.
Основні симптоми: гострий початок, сильний біль за оком, головний біль, підвищена температура тіла, можливі нудота, блювання. Повіки й кон’юнктива різко набряклі, гіперемійовані, рухливість очного яблука обмежена, екзофтальм, птоз; іноді різко знижується гострота зору за рахунок залучення в процес зорового нерва.
Невідкладна допомога: з метою з’ясування причини розвитку флегмони необхідна термінова рентгенографія придаткових пазух носа та орбіти. Потрібна консультація отоларинголога, оскільки здебільшого спеціалізовану допомогу надають у ЛОР-відділенні. При лікуванні в очному відділенні призначають внутрішньом’язово і внутрішньовенно антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати всередину, гексаметилентетрамін із глюкозою, хлорид кальцію внутрішньовенно, дегідратаційну, дезінтоксикаційну, вітамінну терапію. Якщо є показання, орбіту розтинають і дренують. Розріз як правило, роблять у зовнішньому відділі очної ямки та вводять турунду з гіпертонічним розчином.
ПОРАНЕННЯ ПОВІК І КОН’ЮНКТИВИ
Поранення повік, кон’юнктиви, а іноді і слізних канальців, як правило, поєднані. Ступінь кровотечі й перше враження під час огляду не завжди відповідають справжній тяжкості ушкодження. Нерідко травми ока поєднуються з ушкодженням оточуючих тканин обличчя.
Невідкладна допомога: вводять протиправцеву сироватку за Безредкою, очищають краї рани, обробляють рани повік розчином брильянтового зеленого, зупиняють кровотечу. За показаннями здійснюють хірургічне оброблення, на шкіру повік і кон’юнктиви накладають шви, моно- або бінокулярну пов’язку. Характер швів визначається глибиною пошкодження. При поверхневих пораненнях накладають звичайні вузлуваті шви, при наскрізних – шви у 2 шари або 8-подібні, у разі розриву слізних канальців у них вводять і фіксують капронову нитку або волосінь. У післяопераційний період призначають антибіотики – 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 % ципрофлоксацин по 1–2 кап. 4–6 разів на добу та сульфаніламідні препарати.
Інстиляції кортикостероїдів – 2,5 % суспензії гідрокортизону, 0,3 % преднізолону, 0,1 % дексаметазону по 1–2 краплі 6 разів на день.
Протизапальні краплі – макситрол, максидекс, ципромед, гаразон, по 4–6 разів на день.
Краплі НПЗП – дикло–Ф, дифталь, наклоф, антибактеріальні краплі специфічної дії.
СТОРОННІ ТІЛА КОН’ЮНКТИВИ ТА РОГІВКИ
Сторонні тіла кон’юнктиви. Дрібне стороннє тіло, що потрапило до кон’юнктивального мішка, найчастше затримується під верхньою повікою.
Основні симптоми: відчуття стороннього тіла, сльозотеча, світлобоязнь, рефлекторне зімкнення повік, біль при рухах очного яблука.
Невідкладна допомога: необхідно ретельно оглянути кон’юнктивальну порожнину, відтягнувши повіку донизу і завернувши верхню повіку. Стороннє тіло видаляють вологим ватним тампоном, змоченим будь-яким дезінфекційним розчином.
Сторонні тіла рогівки. У рогівку проникають дрібні металеві сторонні тіла, що відлітають під час оброблення деталей та інструментів. Їх видаляють при боковому освітленні рогівки або за допомогою щілинної лампи.
Основні симптоми: сльозотеча, світлобоязнь, відчуття стороннього тіла, біль в оці, гіперемія ока. Стороннє тіло виявляють у вигляді темної плями на різній глибині в рогівці.
Невідкладна допомога: після повторного закапування 0,25–0,5 % розчину дикаїну стороннє тіло видаляють списоподібною голкою, долотом або тонкою ін’єкційною голкою, потім закапують в око 20 % розчин сульфацил–натрію або 0,25 % розчин левоміцетину, 1 % розчин хлориду хініну.
Антибіотики – 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 % ципрофлоксацин по 1–2 крап. 4–6 разів на добу та сульфаніламідні препарати.
НЕПРОНИКНІ ПОРАНЕННЯ РОГІВКИ
Такі травми виявляють у вигляді поверхневих ерозій або більш глибоких ушкоджень рогівки.
Основні симптоми: світлобоязнь, сльозотеча, біль. З метою діагностики закапують у кон’юнктивальний мішок 1 % розчин флуоресцеїну.
Невідкладна допомога: закапують дезінфекційні краплі (20 % розчин сульфацил–натрію, 0,5 % розчин фурациліну), 1 % розчин хініну.
Антибіотики – 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 % ципрофлоксацин по 1–2 крап. 4–6 разів на добу та сульфаніламідні препарати.
Протизапальні краплі – макситрол, максидекс, ципромед, гаразон, пренацид по 4–6 разів на день.
ПРОНИКНІ ПОРАНЕННЯ ОЧНОГО ЯБЛУКА
Основні симптоми: наскрізна рана рогівки або склери, випадання внутрішніх оболонок у рану, наявність стороннього тіла в оці; передня камера глибока або мілка, гіпотонія ока. Клінічна картина залежить від тяжкості ушкодження.
Перша допомога: закапують дезінфекційні краплі, накладають стерильну пов’язку, транспортують хворого санітарним транспортом до травматологічного центру.
Невідкладна офтальмологічна допомога: вводять протиправцеву сироватку за Безредкою, антибіотики внутрішньом’язово і парабульбарно, сульфаніламідні препарати всередину. Здійснюють оглядову рентгенографію орбіти, за показаннями – з очними протезами. Проводять хірургічне оброблення проникного поранення. Обсяг втручань визначається тяжкістю травми. Накладають шви на рогівку або склеру, а у разі необхідності – також на райдужку. При ушкодженні кришталика вдаються до його екстракції з імплантацією інтраокулярної лінзи, відновлюють передню камеру.
Магнітне стороннє тіло видаляють з ока ургентно. На операційному столі під кон’юнктиву вводять розчин антибіотиків і кортикостероїдних препаратів.
Інстиляції кортикостероїдів – 2,5 % суспензії гідрокортизону, 0,3 % преднізолону, 0,1 % дексаметазону по 1–2 краплі 6 разів на день; протизапальні краплі – макситрол, максидекс, ципромед, гаразон, пренацид по 4–6 разів на день; антибіотики – 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 % ципрофлоксацин по 1–2 крап. 4–6 разів на добу та сульфаніламідні препарати.
КОНТУЗІЇ ОРГАНА ЗОРУ
Контузії органа зору різні за клінічними симптомами. Вони можуть проявлятися крововиливами у повіки, під кон’юнктиву, у передню камеру і склисте тіло, розривами райдужки й зміщенням кришталика, субкон’юнктивальними розривами склери та порушеннями цілісності кісток орбіти.
Невідкладна допомога визначається характером і тяжкістю ушкодження. Треба виключити або встановити наявність загальних симптомів контузії, а також зміни з боку внутрішніх оболонок ока. При крововиливах у повіки, під кон’юнктиву особлива терапія не потрібна, проте у цьому випадку необхідне виключення перелому основи черепа. У разі ушкодження райдужки та контузійних зміщень кришталика потрібен нагляд за такими хворими та за показаннями – хірургічне лікування.
ОПІКИ ОЧЕЙ
Ступінь опіку очей визначається передусім глибиною пошкодження. Опіки поділяють на 4 ступені. Обсяг і характер невідкладної допомоги при опіках очей залежить не лише від їх тяжкості, але й від виду пошкоджувального агента (хімічний або термічний).
Невідкладна допомога: долікарська – при хімічних опіках – негайне рясне промивання очей водою, водночас з’ясовують анамнез. Промивають очі струменем води з груші, ундинки, шприца, чайника або повторним віджиманням над оком вати, добре змоченої водою. Тверді частинки хімічної речовини в кон’юнктивальній порожнині або на рогівці треба негайно видалити тампоном, пінцетом. В умовах опіків чорнильним олівцем застосовують свіжий 3–5 % розчин таніну; при опіках кристалами калію перманганату – 5 % розчин аскорбінової кислоти; у разі опіку фосфором – 1 % розчин сульфаміду міді або 0,5 % розчин хлораміну; при опіках вапном використовують 3 % розчин ЕДТА (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) при опіках кислотами – 2 % розчин натрію гідрокарбонату або ізотонічний розчин натрію хлориду.
Після промивання в кон’юнктивальний мішок інстилюють 20 % розчин сульфацил-натрію або 0,25 % розчин левоміцетину, закладають 1 % синтоміцинову емульсію, шкіру повік змащують дезінфекційною маззю. Хворого направляють до офтальмологічного відділення стаціонару.
У разі термічних опіків перша допомога така сама, за винятком промивання очей. Офтальмологічна допомога: при опіках ІІ, ІІІ, ІV ступенів підшкірно вводять протиправцеву сироватку (1 500–300 МО) за Безредкою.
У разі хімічних опіків потрібне повторне промивання ока. Обпалену шкіру змащують 1 % синтоміциновою емульсією, 1 % тетрацикліновою або 5 % левоміцетиновою маззю; закапують 20 % розчин сульфацилнатрію, 0,25 % розчин левоміцетину, 0,05 % розчин еуфіліну, вітамінні краплі, краплі аевіту; закладають дезінфекційні мазі, уводять під кон’юнктиву 0,3–0,5 мл аутокрові з антибіотиками щотижня (7–10 разів). закапують також 0,01 % розчин цитралю, обліпихової олії. Подальше лікування визначається характером і тяжкістю опіку.
УШКОДЖЕННЯ ОЧЕЙ УЛЬТРАФІОЛЕТОВИМИ ПРОМЕНЯМИ
Електроофтальмія, або «електричне запалення очей», проявляється через 5–8 годин після опромінення пекучими болями в очах, світлобоязню, сльозотечею, різкими спазмами повік. Болі можуть бути настільки сильними, що постраждалого доставляють до лікарні.
Подібні ушкодження можливі при електрозварюванні, опроміненні очей кварцовими лампами, дуговими лампами під час кінозйомок, при спалахах у разі замикання електричного струму, а також у альпіністів, гірськолижників, полярників.
Невідкладна допомога: тимчасове пербування хворого у темному приміщенні, інстиляції в кон’юнктивальний мішок розчинів анестетиків (дикаїну, тримекаїну) і дезінфекційних крапель (сульфацилнатрію), штучної сльози. Виробляються мазеві аплікації еритроміцину або тетрацикліну, солкосерил (актовегін). Дозволяється використання місцевих холодних примочок на повіки з метою зменшення вираженості набряку.
