Глосарій

МІЄЛ(О)- (грец. myelos – мозок) – частина складних слів, яка зазначає належність до кісткового чи спинного мозку або мієліну.

МІЄЛІН – суміш ліпоїдних та білкових речовин, що входить до складу внутрішнього шару оболонки нервового волокна.

МІЄЛІНІЗАЦІЯ – процес формування мієлінових оболонок навколо відростків нервових клітин у період їх дозрівання як в онтогенезі, так і при…

МІЄЛІНОЛІЗ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПОНТИННИЙ – захворювання, яке характеризується демієлінізацією центральних відділів головного мозку; може розвиватися при хронічних захворюванннях, які супроводжуються швидкими…

МІЄЛІТ – запалення спинного мозку.

МІЄЛІТИЧНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, що спостерігається при ураженні спинного мозку; характеризується поєднанням сегментарних порушень рухів і чутливості на рівні ураження…

МІЄЛОАРХІТЕКТОНІКА – розділ архітектоніки головного мозку, що вивчає розміщення, будову, просторове спів від ношення нервових волокон у корі півкуль великого…

МІЄЛОБЛАСТ – клітина-попередник гранулоцитопоезу; розміри клітини досягають 20–25 мкм; більшу її частину займає округле ядро зі сніжно-сітчастою структурою хроматину, з…

МІЄЛОБЛАСТОЗ – наявність мієло блас тів у периферійній крові або значне збіль шення їх вмісту в кістковому мозку.

МІЄЛОГЕННИЙ – такий, що походить із кісткового мозку; кістково-мозковий.

МІЄЛОГРАМА – результати кількісного і якісного дослідження пунктату кісткового мозку.

МІЄЛОГРАФІЯ – рентгенологічне або радіоізотопне дослідження спинного мозку і його оболонок шляхом введення контрастної речовини або радіонукліда в спінальний субарахноїдальний…