Глосарій

МЕАТОПЛАСТИКА – пластика дефекту барабанної перетинки шкірою зовніш нього слухового проходу.

МЕАТОТОМІЯ – оперативний розтин зовнішнього отвору сечовипускального каналу.

МЕБІУСА (P. J. MOEBIUS) СИМПТОМ – при фіксації погляду на близькому предметі очі не можуть перебувати в стані конвергенції і…

МЕБІУСА (P. J. MOEBIUS) СИНДРОМ (1) – параліч окорухового нерва у хворих з періодичною мігренню; вважається, що даний симптомокомплекс розвивається…

МЕГА- (мегал-, мегало-; грец. megas, megalu – великий) – частина складних слів, яка означає «великий», «збільшений».

МЕГАДОЛІХОКОЛОН – патологічне розширення і гіпертрофія стінок товстої кишки на всій її довжині.

МЕГАДОЛІХОСИГМА – див.: Доліхомегасигма.

МЕГАДУОДЕНУМ – різке збільшення розмірів дванадцятипалої кишки; виникає як аномалія розвитку або внаслідок патологічного процесу.

МЕГАЕЗОФАГУС – значне збільшення розмірів стравоходу, яке виникає як аномалія розвитку або внаслідок патологічного процесу.

МЕГАКАЛІКОЗ – вроджене збільшення ниркових чашок; як правило, уражаються всі чашки, інколи тільки деякі.

МЕГАКАЛІКС – див.: Мегакалікоз.

МЕГАКАРІОБЛАСТ – клітина – попередник тромбо цитопоезу, утворюється із клітини – попередника мієлопоезу, має діаметр 25–40 мкм, округлу форму, кругле…