Площини

Для чіткого визначення положення, розмірів, просторових відношень судин, органів у порожнинах тіла людини, проекції органів на ділянки її тіла користуються поняттями площин і осей. Тіло людини в нормальній анатомії вивчають у вертикальному положенні з кінцівками спрямованіми донизу, а долоні рук обернуті вперед.

Існує три основні, взаємно перпендикулярнї площини (plana), які умовно можна проводити через будь-яку точку органа чи ділянки тіла людини, причому, кількість площин може бути довільною (мал. 10).

Ці площини такі: горизонтальна (plana horizontalia); фронтальна, лобна (plana frontalia); сагітальна, стрілова (plana sagittalia). Площини проводяться відносно вертикальної осі тіла людини.

Горизонтальна (horizontalis – паралельно горизонту) площина перетинає тіло чи орган упоперек, поділяючи їх на верхню та нижню частини. Для позначення утворень розташованих вище від горизонатальної площини застосовують термін “верхній” (superior), або “черепний” (cranialis), що означає розташований ближче до головного кінця тіла. Терміном “нижній” (inferiror), або “хвостовий” (caudalis) визначається положення нижче від горизонтальної площини, тобто ближче до хвостового кінця тіла.

Фронтальна, лобна площина (plana frontalis) проводиться паралельно площині лоба, поділяючи тіло на передній і задній відділи. Терміном “передній” (anterior) та його синонімом “черевний” (ventralis) позначаються органи, утворення або частини тіла, розташовані попереду від лобної площини, тобто ближче до його передньої поверхні. Для визначення органів чи утворень, розташованих позаду від лобної площини застосовують термін “задній” (posterior) та його синонім “спинний” (dorsalis).

Третя площина йде під прямим кутом до лобної і горизонтальної площин, проводиться в напрямку стріли, що пронизує тіло вздовж – спереду назад. Цю площину називають сагітальною, стріловою (plana sagittalis). Її проводять по середині тулуба, поділяючи його на праву (правий – dexter) і ліву (лівий – sinister) симетричні половини і називають серединною площиною (planum medianum). Розташування частин тіла, органів чи ліній відносно стрілових площин позначають термінами: медіальний, “присередній” (medialis) – розташований ближче до середини і “бічний” (lateralis) – розташований збоку, далі від середини.

Відповідно до трьох площин виділяють осі, які дозволяють орієнтувати різні анатомічні утворення, органи відносно вертикального положення тіла. Осі також визначають напрямок рухів у суглобах. Фронтальна, лобна (поперечна) співпадає з лобною площиною. Наприклад, навколо лобної осі здійснюються нахили тулуба вперед і назад. Сагітальна, стрілова вісь проходить спереду назад у відповідній площині. Як приклад руху навколо цієї осі – нахили тулуба в правий і лівий боки. Вертикальна вісь проходить зверху вниз у стріловій площині. Навколо цієї осі тулуб людини повертається вправо й вліво.

Крім цих найменувань є широко вживані в анатомії і в клінічній практиці спеціальні терміни. Так, для визначення порівняльних розмірів схожих утворень користуються термінами “більший” (major), “менший” (minor) і “найменший” (minimus). Терміни величини – “великий” (magnus), “малий” (minor). Для позначення частин кінцівок використовують терміни: “ближчий” (proximalis), тобто розташований ближче до тулуба і “дальший” (distalis) – віддалений від тулуба. Коли характеризують положення органів, які розташовані в порожнинах тіла і в його частинах, застосовують термін “внутрішній” (internus) і “зовнішній” (externus). Терміном “поверхневий” (superficilis) позначають поверхневе розташування відносно поверхні тіла чи органа; глибоке розташування позначають терміном “глибокий” (profundus).