Проекція ядер черепних нервів на ромбоподібну ямку. Середній мозок

Проекція ядер черепних нервів на ромбоподібну ямку

Сіра речовина розміщена всередині стовбура головного мозку. На ромбоподібну ямку проектуються ядра V–ХІІ пар черепних нервів, які розміщені у товщі моста і довгастого мозку. Слід зазначити, що замкнена нервова трубка на місці переходу спинного мозку в довгастий мозок і міст розкрита по своєму задньому боку, ніби книжка. Внаслідок цього сіра речовина, гомологічна заднім рогам спинного мозку, розійшлась по боках, а та, що гомологічна переднім рогам, залишалась у присередньому положенні. Тому чутливі ядра черепних нервів проектуються на ромбоподібну ямку в бічних її частинах, рухові – в присередніх, а вегетативні (парасимпатичні) ядра – у проміжних

ХІІ пара – під’язиковий нерв (n. hypoglossus) має одне рухове ядро – ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на однойменний трикутник у нижній частині ромбоподібної ямки.

ХІ пара – додатковий нерв (n. accessorius) має два рухових ядра:

1. Ядро додаткового нерва (nucleus nervi accessorii) міститься в передніх рогах шийних сегментів спинного мозку.
2. Подвійне ядро (nucleus ambiguus) міститься в довгастому мозку дорсолатерально від нижнього оливного комплексу і є спільним для ІХ, Х та ХІ пар черепних нервів.

Х пара – блукаючий нерв (n. vagus) має три ядра:

1. Ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), яке в класичному варіанті розглядають як чутливе (воно неоднорідне за будовою і функцією). Це ядро спільне для VІІ, ІХ, Х пар черепних нервів.
2. Подвійне ядро (nucleus ambiguus) є руховим і спільним для ІХ, Х та ХІ пар черепних нервів.
3. Заднє ядро блукаючого нерва (дорсальне ядро блукаючого нерва), nucleus posterior nervi vagi (nucleus dorsalis nervi vagi) проектується на трикутник блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної ямки.

ІХ пара – язико-глотковий нерв (nervus glossopharyngeus) має три ядра:

1. Ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii) є чутливим і спільним для VІІ, ІХ та Х пар черепних нервів.
2. Подвійне ядро (nucleus ambiguus) є руховим і спільним для ІХ, Х та ХІ пар черепних нервів.
3. Нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior) є вегетативним секреторним ядром, яке проектується на присереднє підвищення в нижньому трикутнику ромбоподібної ямки.

VІІІ пара – присінково-завитковий нерв (nervus vestibulocochlearis) має групу чутливих ядер, які проектуються на бічні кути ромбоподібної ямки в ділянці area vestibularis: присінкові ядра (присереднє, бічне, верхнє, нижнє), nucleus vestibularis medialis, nucleus vestibularis lateralis, nucleus vestibularis superior, nucleus vestibularis inferior.

Наявність у людини 4 ядер віддзеркалює ранні стадії філогенезу, коли у нижчих хребетних було декілька окремих сприймаючих гравітаційних апаратів.

Переднє і заднє завиткові ядра (nucleus cochlearis anterior, nucleus cochlearis posterior) проектуються латеральніше від присінкових ядер.

VІІ пара – лицевий нерв (n. facialis) має 3 ядра:

1. Ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii) є чутливим і спільним для VІІ, ІХ та Х пар черепних нервів.
2. Ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis) є руховим; волокна його роблять петлю навколо ядра відвідного нерва, за рахунок чого утворюється colliculus facialis.
3. Верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius superior) є вегетавним секреторним ядром, яке проектується на присереднє підвищення у верхньому трикутнику ромбоподібної ямки.

VІ пара – відвідний нерв (n. abducens) має одне рухове ядро – nucleus nervi abducentis, яке проектується в colliculus facialis.

V пара – трійчастий нерв (n. trigeminus) має 4 ядра:

1. Головне ядро трійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini) є чутливим і проектується в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста.
2. Спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini) є чутливим і продовжується по всьому довгастому мозку до шийного відділу спинного мозку.
3. Середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini) є чутливим і розташоване більшою мірою в середньому мозку.
4. Рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini) є руховим і розміщене в мосту присередніше чутливих ядер.

Середній мозок

Середній мозок (mesencephalon) має невеликі розміри і порівняно просту будову. Він складається з ніжок мозку та пластинки покрівлі (чотиригорбкової пластинки). Порожниною цього відділу мозкового стовбура є водопровід середнього мозку – водопровід Сільвія, який служить межею між названими вище частинами середнього мозку. Межі середнього мозку виразно виявлені з вентральної поверхні стовбура мозку: спереду це tractus opticus; ззаду – передній край моста.

Пластинка покрівлі (чотиригорбкова пластинка), lamina tecti (lamina quadrigemina), має два (більших і плоских) верхніх горбки (colliculi superiores) i два (менших і опуклих) нижніх горбки (colliculi inferiores). Горбки білого кольору і поділені двома перехрещеними під прямим кутом борозенками. У передній частині поздовжньої борозенки до верхніх горбків прилягає шишкоподібна залоза (glandula pinealis) (частина епіталамуса); у задній частині – проходить вуздечка верхнього мозкового паруса (frenulum veli medullaris superioris).

Верхній горбок продовжується вбік та вперед у ручку верхнього горбка (brachium colliculi superioris). Ручка верхнього горбка являє собою вузький валик, який іде між присереднім колінчастим тілом і подушкою таламуса і закінчується в бічному колінчастому тілі метаталамуса. Нижній горбок продовжується в ручку нижнього горбка (brachium colliculi inferioris). Ручка нижнього горбка значно ширша і закінчується в присередньому колінчастому тілі метаталамуса. Верхні горбки та бічні колінчасті тіла складають підкіркові центри зору. Нижні горбки та присередні колінчасті тіла складають підкіркові центри слуху. Ззаду від ручки нижнього горбка, спереду від верхньої мозочкової ніжки і присередніше ніжки мозку, розміщений трикутник петлі (trigonum lemnisci), у товщі якого проходять слухові нервові волокна бічної петлі (lemniscus lateralis).

Найбільша частина середнього мозку – ніжки мозку (pedunculi cerebri) мають вигляд двох товстих напівциліндричних білих валиків, які розходяться від краю моста під кутом і входять біля заднього краю tractus opticus в товщу однієї і другої півкулі великого мозку. У місці розходження ніжок є міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), дно її утворене задньою пронизаною речовиною (substantia perforata posterior). На присередньому боці кожної ніжки є поздовжня борозна окорухового нерва (sulcus longitudinalis nervi oculomotorii), яка є місцем виходу цього нерва.

Відносно внутрішньої будови середнього мозку треба зазначити, що цей відділ головного мозку розвивався в процесі розвитку під переважним впливом зорового і слухового аналізаторів. З появою у вищих хребетних кіркового кінця цих аналізаторів у кінцевому мозку, відповідні центри середнього мозку опинились у підлеглому стані і перетворилися на проміжні, підкіркові. В результаті цього в середньому мозку людини є:

1) підкіркові центри слуху і зору, важливі екстрапірамідні ядра, а також ядра окорухових нервів (ІІІ та ІV пари черепних нервів);

2) всі висхідні та низхідні проекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижчерозташованими відділами ЦНС;

3) пучки білої речовини, які зв’язують середній мозок з іншими відділами ЦНС. Відповідно до зазначеного в дорсальній частині середнього мозку (lamina tecti) розміщені підкіркові центри зору і слуху, а в вентральній (pedunculi cerebri) – переважно проходять провідні шляхи.

На фронтальному розрізі середнього мозку визначається в поперечному розрізі водопровід середнього мозку, aqueductus mesencephali (aqueductus cerebri). В цілому він має вигляд вузького каналу, вистеленого епендимою, який містить спинномозкову рідину і з’єднує між собою ІІІ та ІV шлуночки мозку. Навколо епендими розміщена центральна сіра речовина (substantia grisea centralis), що утворена пептидергічними нейронами.

Дорсально від водопроводу, в товщі верхнього горбка, пошарово (налічують 7 шарів) розміщується сіра речовина. У товщі нижніх горбків визначається група ядер нижнього горбка (nuclei colliculi inferioris).

До сірих шарів верхніх горбків прямують волокна зорового шляху. До ядер нижніх горбків прямують слухові волокна бічної петлі. Аксони нейронів сірих шарів і ядер нижніх горбків формують низхідні екстрапірамідні шляхи – покрівельно-спинномозковий шлях (tractus tectospinalis) (прямує до мотонейронів передніх рогів спинного мозку) i покрівельно-цибулинний шлях (tractus tectоbulbaris) (прямує до мотонейронів ядер черепних нервів). Ці шляхи в сукупності забезпечують можливість захисного зорово-слухового рефлексу (рухова реакція на спалах і різкий звук).

У білій речовині пластинки покрівлі міститься перехрестя волокон блокових нервів (decussatio fibrarum nervorum trochlearium), у якому перехрещуються волокна ядра блокового нерва; після перехрестя волокон блокові нерви виходять з мозку з обох боків від вуздечки верхнього мозкового паруса (блоковий нерв – єдиний з усіх черепних нервів, який виходить на дорсальній поверхні мозкового стовбура).

Вентрально від водопроводу містяться ніжки мозку; товща їх на розрізі виразно поділяється чорною речовиною (substantia nigra) на дві частини, які лежать одна над одною: дорсально – покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali); вентрально – ніжки мозку (crura cerebri).

До складу чорної речовини входить щільна частина (pars compacta), дофамінергічні нейрони якої містять пігмент меланін, і сітчаста частина (pars reticularis), нейрони якої мають червонувате забарвлення за рахунок вмісту заліза. Шляхи, пов’язані з чорною речовиною, утворені тонкими нервовими волокнами, зібраними в невеликі пучки, тому їх морфологічна ідентифікація досить складна. Методами нейрохімії встановлено, що чорна речовина одержує волокна від:

1) хвостатого тіла;

2) лушпини;

3) кори лобової частки великого мозку.

Волокна чорної речовини прямують: 1) від pars reticularis до ретикулярної формації; 2) від pars compacta до смугастого тіла. Ці останні (нігростріальні) дофамінергічні волокна прямують до смугастого тіла і інгібують його малі холінергічні нейрони. Смугасте тіло відноситься до стріопалідарної частини екстрапірамідної системи, яка регулює координацію рухів і м’язовий тонус. Збільшення дофаміну в чорній речовині призводить до блокування смугастого тіла, а від того – до розгальмування рухів, до появи супровідних і вимушених рухів (що має місце при хореї). В той же час недостатність дофаміну при пошкодженні pars compacta чорної речовини призводить до розгальмування смугастого тіла, а від того – до скутості, підвищення тонусу всіх м’язів, до тремору та ригідності м’язів, до сповільнення рухів (що має місце при хворобі Паркінсона).

У tegmentum mesencephali знаходяться скупчення сірої та білої речовини, які формують парні ядра, волокна, петлі тощо.

Найбільшим з ядер покриву середнього мозку є червоне ядро (nucleus ruber). Нейрони цього ядра містять залізо; при розрізі свіжого мозку на повітрі воно окислюється, а ядро стає кольору іржі (“червоне” ядро). Взагалі треба зазначити, що багаті на залізо нейрони характерні для структур екстрапірамідної системи. Червоне ядро складається з філогенетично старої великоклітинної частини, pars magnocellularis, і з філогенетично нової дрібноклітинної частини (pars parvocellularis).До pars magnocellularis червоного ядра від сірої речовини colliculus superior йде покрівельно-червоноядерний шлях (tractus tectorubralis). Від nucleus ruber іде червоноядерно-оливний шлях (tractus rubroolivaris) – до нижнього оливного комплексу довгастого мозку, червоноядерно-спинномозковий шлях (tractus rubrospinalis) – до мотонейронів передніх рогів спинного мозку, і червоноядерно-ядерний шлях (tractus rubronuclearis) – до рухових ядер черепних нервів.

Сітчастий утвір, або ретикулярна формація (formatio reticularis) середнього мозку складається з груп нейронів, дифузно розкиданих між чорною речовиною та водопроводом середнього мозку – сітчастих ядер (nuclei reticularеs), та ядер шва (nuclei raphes).

У tegmentum mesencephali містяться також ядра ІІІ пари черепних нервів – окорухового нерва (nervus oculomotorius):

1) ядро окорухового нерва (nucleus nervi  oculo-motorii) – рухове ядро;

2) додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii) – вегетативне парасимпатичне ядро, нейрони якого забезпечують іннервацію війкового м’яза та м’яза-звужувача зіниці ока. Крім того, в цьому відділі середнього мозку визначається рухове ядро блокового нерва (nucleus motorius nervi trochlearis) – ІV пара черепних нервів.

Спереду від ядер ІІІ пари черепних нервів розташоване ядро присереднього поздовжнього пучка (Даркшевича), nucleus fasciculi longitudinalis medialis (Darkshewitch), а також проміжне ядро (Кахаля), nucleus interstitialis (Cajal), які відносяться до екстрапірамідної системи. Ці ядра одержують нервові волокна від смугастого тіла (corpus striatum) від присінкових ядер VІІІ пари черепних нервів, перехрещені волокна від мозочка. Від цих ядер починаються низхідні волокна, які йдуть спочатку у вигляді пучка у складі fasciculus longitudinalis medialis, а далі у вигляді проміжно-спинномозкового шляху (tractus interstitiospinalis) (розміщеного в передніх канатиках спинного мозку).

Експерименти на тваринах показали, що n. interstitialis i poзташоване біля нього передпроміжне ядро (n. prestitialis) є важливими транслюючими (релейними) ядрами екстрапірамідної системи, які забезпечують автоматичні рухи. n. interstitialis забезпечує ротацію тіла навколо довгої осі, a n. prestitialis – випрямлення верхньої частини тіла та голови.

У білій речовині покриву середнього мозку проходять: lemniscus medialis, lemniscus lateralis, fasciculus longitudinalis medialis, fasciculus longitudinalis posterior, а також центральний покривний шлях (tractus tegmentalis centralis).

Центральний покривний шлях є одним з головних низхідних екстрапірамідних шляхів стовбура головного мозку. Він прямує через весь стовбур і закінчується в нижньому оливному комплексі довгастого мозку.

Цей шлях має три складові частини:

1) волокна від смугастого тіла;

2) волокна від ретикулярної формації і від центральної сірої речовини середнього мозку;

3) волокна від дрібноклітинної частини червоного ядра, які формують спочатку пучок, а далі відокремлюються в дуже розвинений саме у людини червоноядерно-оливний шлях (tractus rubroolivaris).

Серед перехрестів tegmentum слід відзначити:

1) заднє покришкове перехрестя (decussatio tegmentalis posterior), в якому перехрещуються волокна tractus tectospinalis, tractus tectobulbaris i tractus tectorubralis;

2) переднє покришкове перехрестя (decussatio tegmentalis anterior), в якому перехрещуються волокна tractus rubrospinalis i tractus rubronuclearis.

В ніжці мозку (crus cerebri) проходять:

1) волокна від кори часток півкуль великого мозку до моста – fibrae frontopontinae, fibrae occipitopontinae, fibrae parietopontinae, fibrae temporopontinae;

2) пірамідні волокна – fibrae corticospinales, fibrae corticonucleares;

3) волокна від кори півкуль великого мозку до ретикулярної формації – fibrae corticoreticulares.