Б.М.Котляренко (1900-1969 рр.) відомий інфекціоніст (реферат)

Пошукова робота

Українські інфекціоністи.

“Пам’яті видатного інфекціоніста

Б.М.Котляренка (1900-1969 рр.)”

20016 червня 2000р. виповнилося б 1000 років видатному інфекціоністу,
клініцисту та педагогу, відомому вченому Борису Миколайовичу Котляренко.
Б.М.Котляренко народився у м.Рязьку Рязанської губернії. У 1917 р. він
закінчивши реальне училище та вступивши до Самарського університету. Великі
здібності, працьовитість і особливе зацікавлення інфекційними хворобами
дали йому змогу з 1919р. працювати ассистентом кафедри мікробіології. У
1925 р. Борис Миколайович закінчує Ленінградський інститут медичних
знань.

Перші роки молодого лікаря пов’язані з трудом на Волховбудові, а
незабаром – біля лікарні ім.С.П.Боткіна на кафедрі одного з найвидатніших
інфекціоністів проф.Г.О.Івашенцова. Одночасно він працює у
патофізіологічній лабораторії академіка О.Д.Сперанського Під них
керівництвом формувався досвідчений клініцист та експериментатор.

Наприкінці 30-х років Б.М.Котляренко за дорученням Уряду працює лікарем
1-ої китобійної флотилії “Слава”. Під час навколосвітнього плавання вин
мав змогу досконало познайомитись з різноманітною інфекційною патологією
й тропічними хворобами В другу світову війну гвардії полковник
Б.М.Котляренко – епідеміолог фронту. Кандидатську дисертацію (“До генезу
шкірних реакцій”) захистивши у блокадному Ленінграді.

Весь час Б.М.Котляренко поєднував практичну діяльність лікаря з
викладацькою роботою у вищих навчальних закладах спочатку в Ленінграді,
а з 1951 р. до грудня 1969р. у Львові як завідувач кафедри інфекційних
хвороб та головний лікар інфекційної клініки.

Саме Б.М.Котляренко почав формувати Львівську наукову школу
інфекціоністів і перш за все – школу лікарів-інфекціоністів. Будучи
талановитим клініцистом, бездоганно володіючи всіма методами діагностики
і лікувальних (у тому числі хірургічних) втручання у клініці інфекційних
хвороб, він перший у Львові діагностував інфекційний мононуклеоз,
феліноз, розробивши та впровадивши в практику діагностичні й лікувальні
методи при кашлюку, ящурі, туляремії, правці, дизентерії, гнійних
менінгітах, енцефалітах, бешисі, черевному та висипному тифах та ін.
Досить сказати, що у практиці інфекціоністів відомо багато
діагностичних симптомів за ім’ям Котляренка

Особливо багато уваги Б.М.Котляренко приділяв удосконаленню роботи
кафедри та її клінічної бази. За його ініціативи і під його
безпосереднім керівництвом було відбудовано 3-й поверх клініки.
боксовано всі великі палати, створені біохімічна лабораторія,
рентгенівський, фізіотерапевтичний, електрофізіологічний кабінети,
операційну, патоморфологічне відділення. Організовані лекційна
аудиторія, наукова лабораторія кафедри та перший в Україні
тропічної медицини.

Очолюючи понад 15 років інфекційну службу Львівської області, він багато
зробив для її розвитку, впровадження в практику найновіших досягнень
науки і підвищення кваліфікації практикуючих лікарів, які часто виїжджали у
райони західних областей України для ліквідації загроз спалахів
інфекційних хвороб, вперше організував щомісячні науково-практичні
конференції з інсектології для медичних працівників у районах Львівської
області.

Широкий круг наукових інтересів Б.М.Котляренк знайшло відображення у 76
опублікованих працях у галузі інфекційної патології, імунології,
епідеміології та у багатьох доповідях на конференціях та з’їздах. Він з
великою любов’ю передавав свій багатий досвід клініциста та педагога
молодій зміні, виховавши цілу низку талантливих спеціалістів і науковців.
Під його керівництвом виконано 3 докторські й 23 кандидатські
дисертації, підготовлено багато кваліфікованих лікарів. Кафедра була
однією з провідних в Україні.

Правительство високо оцінив заслуги Б.М.Котляренка, нагородивши його двома
орденами та п’ятьма медалями.

Борис Миколайович був людиною з різнобічними інтересами, цікавим
співрозромовником, багато читавши, мав дуже приємний сильний баритон,
добре співав (і у концерту) зі своєю дружиною, відомою оперною співачкою
Веронікою Водяницькою, граючи на роялі.

Наведений портрет видатного лікаря і педагога був би неповним, якби не
сказати, що Борис Миколайович був скромною, чесною, чуйною,
доброзичливим і відвертим чоловіком. Таким його знали учні й колеги. 22
грудня 1969р. Бориса Миколайовича не стало. Він рано пішов з життя, але
завжди буде жити в історії вітчизняної інфектології і в пам’яті тих,
кому пощастило його знати

Знайшли друкарську помилку? Виділіть та натисніть CTRL+Enter