Курорти місцевого значення, принципи відбору на курортне лікування

Реферат

на тему:

“Курорти місцевого значення, принципи відбору на курортне лікування”.

2000

Курорт – це місцевість з набором лікувальних факторів, певними
кліматичними, географічними та гігієнічними умовами.

Наразі в нашій країні налічується близько 400 курортів, більше
ніж 450 мінеральних джерел. Щорічно на курортах країни відпочиває кілька
мільйонів трудящих.

Курорти поділяються на кліматичні, бальнеологічні та брудові. У
більшості випадків вони є змішаними – бальнеокліматичними або
кліматобальнеологічними. За кліматичними особливостями розрізняють
курорти приморські, гірські, розташовані на рівнинах (у лісовій
місцевості, лісостеповій, у степах, за умов клімату степів).

Основними лікувальними засобами кліматичних курортів є аеротерапія,
геліотерапія, морські купання (таласотерапія), купання в озерах та
річках, кумисотерапія, лікування виноградом.

Найважливіші кліматичні курорти знаходяться на березі Криму. У
Приморській зоні розташовані курорти для нетуберкульозних хворих: Ялта,
Алушта, Гурзуф, Ліва дія, Місфор та ін. У Сімеїзі та Алупці є санаторії
для хворих на туберкулез легенів, лімфатичних вузлів, нірок, з
туберкульозними ураженнями гортані

Євпаторія – дитячий кліматичний та брудний курорт, що відзначається
поєднанням теплого помірного вологого морського та степового клімату
Одним із лікувальних факторів є мульовий бруд і ропа Майнакського озера.
Для приморської зони характерні сухе, гаряче та сонячне літо, тепла, ясна.
і тривала осінь, рання весна, коротка зима. Протягом року можлива
аерогеліотерапія, морські купання з травня до жовтня.

У північній частині Чорноморського узбережжя Кавказу знаходиться
дитячий астматичний курорт Анапа, південніше – великий курорт Геленджик
– Туапсе зі значною кількістю санаторіїв та будинків відпочинку.

Вологі субтропіки характеризуються гарячі літом, м’якою зимою,
субтропічною рослинністю. Майже цілий рік можлива аерогеліотерапія.
Купальний сезон із травня до жовтня. Представники цієї групи – Сочинський
район (Сочі – бальнеокліматичний курорт із сірководневою мінеральною
водою), Гагра, Новий Афон, Гудаута, Сухумі, Батумі. Широко
застосовується грязелікування – мулові грязі Одеський лиманів. У цій
групі багато санаторіїв кардіологічного профілю. Широко відомі
приморські курорти північно-західних районів країни. Для цієї
кліматогеографічної зони характерне поєднання прохолодного помірного
приморського клімату з лісовим. Це створює сприятливі умови для
кліматотерапії пацієнтів, що страждають на серцево-судинні захворювання
– гіпертонічною хворобою, атеросклерозом. До курортів цієї групи
належать відомі курорти, розташовані на узбережжі Балтійського моря:
Зеленоградськ та Світловодськ (Калінінградська обл.), Паланга (Литова),
Ризьке узбережжя, Юрмала (Латвія). До найвідоміших гірських курортів
належить Кисловодськ, Тіберда, район Іссік-Кулю, курорти Закавказзя.
Залежно від висоти курорту над рівнем моря знижується національний тиск
кислорода, у зв’язку з чим у людини розвивається ряд пристосовних реакцій:
рефлекторне ???????? дихання, пульсу, збільшення в крові кількості
еритроцитів та вмісту у них гемоглобіну; відзначено подразнюючих вплив
на кістковий мозок з посиленням еритропоезу, посилення активності
тканинних ферментів.

У лісостеповій та степовій зонах розташовані кліматокумисолікувальні
курорти з сухою та високою температурою повітря влітку. На цих
курортах з лікувальною метою застосовують куміс – газовий, кислуватий.
напій, приготований з кобилячого молока. У ньому міститься значна
кількість білка і жиру, які добре всмоктуються. Завдяки вмістові
вуглекислого газу, молочної кислоти, незначної кількості спирту, куміс
збудливо діє на залози травного тракту, сприяє підвищенню апетиту. Крім
того, вуглекислий газ подразнює дихальний цент, сприяє поглибленню
дихання, кращої вентиляції легенів, підвищуючи окисні процеси. Вперше
лікування кумісом у санаторіях було застосовано лікарем М.В.Плотніковим.
У Самарі було відкрито кумисолікувальний заклад – санаторій. Широко
відомі кумисолікувальні курорти Боброве (Казахстан), Шафранове
(Башкирстан), “Степовий маяк”, “Червона галявина” (Оренбурзька обл.),
Лебяжье (Алтайський край), Лісне (Куйбишевська обл.). Окреме місце
займають курорти із сухим кліматом пустель. Зокрема на курортні
Байрам-Алі (Туркменістан) клімат гарячий, сухий, з великою кількістю
сонячних днів. У такому кліматі посилюється функція потових залоз, що
зменшує фізіологічне навантаження на почки, сприяє поліпшенню почки
кровообігу у зв’язку з постійною дією теплого повітря на шкірні покриви

Показання для курортного лікування є хронічні нефриті з неєретичним
компонентом без порушення азотовидільної функції нірок та значного
підвищення артеріального тиску. Подібні курорти, крім Байрам-Алі, є у
сухих степах південного Заволжя та в Ялті. При низьких ниркових
хвороб позитивно впливає клімат курорту Яні-Курган.

Бальнеологічні курорти – це лікування мінеральною водою. Мінеральні
води для пиття (Єсентуки, Боржомі, Трускавець, Мор шин). Мінеральні води
відрізняються від звичайної води хімічним складом, запахом, смаком,
температурою. Мінеральні води утворюються у недрах землі. Запропоновано
різні класифікації цих мінеральних вод. За класифікацією В.В.Іванова,
Г.О.Невраєва мінеральні води діляти на сім основних бальнеологічних
груп: води без “специфічних” компонентів та властивостей; вуглекислі;
сульфатні; залізисті, миш’яковисті та інші; бромні, йодні та з високим
вмістом органічних речовин; радонові (радіоактивні); крем’янисті терми.
Приймання мінеральних вод усередину призначають при захворюваннях
шлунково-кишкового тракту, хворобах нірок, при порушенні обміну речовин.
При підвищеній кислотності застосовують гідрокарбонатні води у теплому.
виді за 1-2 години до їди. При зниженій кислотності – хлоридно-натрієві.
води у холодному вигляді за 15-30 хв перед їжею. При хворобах печінки та
жовчних шляхів – рекомендують сульфато-магнієві води. При прийманні
всередину мінеральні води нормалізують секреторну функцію шлунка,
вимивають слиз, зменшують катаральні явища, діють як жовчогінні,
покращують перистальтику та обмінні процеси. Найбільш відомими курортами
є Єсентуки, Желєзноводськ, Боржомі, Друскінінкай, Трускавець, Моршин,
Миргород, Березовські мінеральні води, Джермук.

У нашій країні функціонує близько 100 грязелікувальних курортів, де
основним лікувальним фактором є бруд. Це курорти – Єсентуки, Любінь
Великий, Трускавець. У грязях містяться витамини, ферменти, гормони,
бактериофаги, антибіотики, речовини на кшталт холіну, гістаміну. Основне
місце серед показань для грязелікування займають хвороби опорно-рухового
апарату, захворювання суглобів ревматичного походження, артриту
інфекційного походження, ревматоїдний поліартрит,
дегенеративно-дистрофічний поліартрит, наявність рубців, спайок, зрощень
інфільтратів, гематом, радикуліт. при травмах периферичних нервів,
травми спинного мозку; хронічні гінекологічні захворювання тощо.

Відповідно до існуючих положень, медичний відбір хворих для
санаторно-курортного лікування належить до обов’язків лікуючого лікаря і
завідуючого відділом, а там де його нема, головного лікаря лікарні,
поліклініки. диспансеру, медсанчастини. Лікуючі лікарі несуть
відповідальність за правильність відбору для санаторного та амбулаторного
лікування на курортах та у місцевих санаторіях. Встановлено обов’язковий
перелік досліджень і консультацій, необхідних для рекомендації
санаторно-курортного лікування: клінічний аналіз крові, аналіз січі,
рентгеноскопія грудної клітки. Для уточнення показів повинні бути
проведені додаткові дослідження: електрокардіограма при захворюваннях
серця. Лікуючі лікарі видають хворому на руки для отримання путівки
медичну довідку, в якій вказують рекомендовані курорти або місцеві
санаторії. Довідку хвороб пред’являє у профспілкову організацію, дійсна
вона протягом 2 місяців. Після отримання путівки лікар контролює
відповідність її рекомендованому курортові і видає пацієнтові
санаторно-курортну карту, без якої путівка недійсна. Для
обґрунтованості лікарського контролю після санаторного лікування
пацієнтові видають на руки курортну книжку, де вказано, яке лікування
він приймав у санаторії і з яким результатом виписань. У курортну
книжку записують також рекомендації щодо подальшого лікування на режим
пацієнта.

Література: Загальна фізіотерапія та курортологія.

Автори: Є.М.Панасюк, Я.М.Федорів, В.М.Меделевський.

Видавництво “Світ” при Львівському держуніверситеті.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть та натисніть CTRL+Enter