Шкіра (Cutis) (реферат)

ШКІРА (CUTIS)

є загальним покривом тіла, вона покриває тіло людини, переходячи в
слизову оболонку в галузі природних отворів.

Площа шкірного покриву залежить від зростання, ваги та віку; в середньому
становить 1,5-2 м2. Товщина шкіри без підшкірної жирової клітковини
0,5-4 мм.

Основні функції шкіри:

Шкіра є зовнішнім покривом і бар’єром між організмом та навколишнім
середовищем. 1)захисна функція (захищає організм від шкідливих дій)
довкілля (механічних, хімічних, температурних і
біологічних). Щільність рогової кулі, жирова змазка його поверхні,
еластичність волокон сполучної тканини дерми, амортизуючи дія підшкірної
жирової клітковини захищає організм від механічних травм; від дії
слабких кислот та лугів; рогова куля відносно стійка до дії електричного.
струму. Завдяки здатності до самоочищення (фізіологічне злущування,
кисла реакція), завдяки щільності рогового та блискучого шарів шкіра
попереджує проникнення. В організм мікробів. У разі проникнення
хвороботворних мікроорганізмів через пошкодження епідерміс починають
діяти антимікробні речовини, що містяться у шкірі. Вони пригнічують дію
мікробів; до вогнища пошкодження прямують лейкоцити, виникає запальна
реакція, розвивається запалення.

Однією з важливих захисних функцій шкіри є підтримання температури тіла,
захист організму від переохолодження та перегрівання: через шкіру
виділяється 80% тепла, що утворюється в організмі в основному завдяки
випаровуванню поту з поверхні шкіри; інакше ця функція називаються
функцією теплорегуляції. (теплорегуляції).

2. Шкіра бере участь у водному, сольовому, вуглеводному, жировому,
вітамінному обміні.

3. Функція газообміну – шкіра поглинає кисень та виділяє вуглекислий газ
.

4. Рецепторна функція (шкіра містить велику кількість рецепторів, що
сприймають різні подразнення із зовнішнього середовища).

5. “Депо” крові.

6. “Депо” енергетичних запасів (депо жиру).

Видільна функція.

БУДОВА ШКІРІ

Шкіра являє собою тонку, але дуже стійку еластичну оболонку, що пов’язана
з органами за допомогою кулі жирової тканини, яку зазвичай називають
підшкірною жировою клітковиною.

Шкіра складається з трьох основних шарів: епідерміса, дерми (власне
шкіри), підшкірної жирової клітковини.

І Епідерміс – це поверхнева частина шкіри, що складається з багатошарового.
плоского ороговілого епітелію У ньому розрізняють п’ять шарів:

1) найглибший – базальний, складається з одного ряду клітин, за рахунок
поділу (розмноження) яких утворюються верхні кулі епідермісу, що лежить на
базальній мембрані;

2) шипуватий – складається з 5-15 рядів клітин, що з’єднані між собою
відростками – містками, між якими циркулює міжклітинна рідина, що
жити епідерміс;

3) зернистий – складається з 1-2- рядів клітин, що містять зерна
кератогіальна – білкової речовини, з якої утворюється в подальшому
кератин – рогове речовина шкіри;

4) блискуча куля, що складається з 1-2 куль клітин, що містять емідін –
проміжний продукт перетворення кератогіаліну на кератин;

5) рогова куля, що складається з ороговівши клітин, відрізняється тим, що
мають велику стійкість до різних зовнішніх впливів.

Непокшодений роговий шар не пропускає збудників інфекційних хвороб.
Верхня частина рогової кулі в нормі постійно відторгається.
(фізіологічне лущення).

Клітини базальної кулі можуть утворювати шкірний пігмент меланін, такі
Клітини називаються меланоцитами. Базальний шар і клітини шипуватого
кулі об’єднують під назвою паросткової (мальпігієвої) кулі, клітини
якого мають загальну властивість – здатність розмножуватися, завдяки
чого відбуватиметься постійне поновлення клітин усіх шарів епідермісу.
Найтовстіший епідерміс на підошвах та ладонях.

В епідермісі відсутні кровоносні судини; але є багато вільних нервних
закінчення – рецепторів, які вважаються “вікнами нервної системи”.

ІІ. Дерма, або власне шкіра (dermis, corium) – глибока частина шкіри,
складається з щільної волокнистої сполучної тканини і основної
речовини. У дермі розміщені кров’яні судини, нерви, потові та сальні.
залози, корені волосся та нігтів. Дерма поділяється на дві кулі:
сосочковий та сітчастий.

Сосочкова куля прилягає до епідермісу, складається з пухкої волокнистої.
сполучної тканини. Виступи цієї кулі – сосочки. Вони заходять у
епідерміс і утворюють на його поверхні гребінці і борозенки, борозни
шкіри. Ці анатомічні утворення на шкірі утворюють шкірний малюнок. Вони
добре виражені на долонній поверхні і мають у кожної людини
індивідуальний малюнок, який часто використовують у кримінальній справі.
Дактилоскопія (шкіра пальця) користуються у судовій справі для
встановлення особини. Такі самі особливості малюнка шкіри на ладонях і
підошвах (дерматогліфіка) допомагають встановити спадковий характер
захворювання.

У сосочковій кулі є гладкі місцеві клітини, які пикріплюються до
волосяних сумок і їх називають м’язами, що підіймають волосся. При них
скороченні з’являється так звана “гусяча шкіра”, зменшується приплив
крові, внаслідок чого зменшується тепловіддача. Ця куля містить
велика кількість:

кров’яних судин;

лімфатичних судин;

нервних волокон та нервних закінчень.

Сітчаста куля складається з щільної неоформленої сполучної тканини. Вона
мітити пучки коллагенових волокон і сітки еластичних волокон, що
зумовлюють стійкість всієї шкіри. У сітчастій кулі знаходяться потові і.
сальні залози та корені волосся.

а) Потові залози розміщені по всьому шкірному покриву, за виключенням
каймі губ, головки полового члена; особливо багато їх на шкірі ладонею,
підошв, чола. Потові залози відкриваються у дрібненькі ямки – вивідні.
відчини; вивідні протоки відкриваються на гребінцях.

Потові залози виділяють піт, до складу якого. Крім води (89%) входять
хімічні речовини в результаті обміну речовин, що проходять в організмі
– січовина, січова кислота, хлорид натрію та калію. Процеси
потовиділення відіграють важливу роль у підтриманні нормальної
Температура тіла. З потом з організму виділяється шкідливі речовини в
великої кількості.

Загальна кількість потових залоз у людини досягає 2,5 млн.

б) Сальні залози за своєю будовою є альвеолярними залозами. Вони
розміщені в сітчастому шарі, на всій поверхні тіла, особливо багато їх у
шкірі обличчя, грудей, спини, за виключенням ладонею та підошв. Вивідні
протоки цих залоз відкриваються у волосяні мішки. (волосяні волікули).
Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало – складна по хімічному.
складу жирова речовина, що складається з ефірів холестерину, жирних
кислот, білкових продуктів, гормонів Покриваючи шкіру тонкою плівкою,
шкірне сало придає їй еластичності, зменшує тертя дотикаючи поверхонь,
обмежуючи випаровування води з поверхні шкіри, захищає її від висихання.
Шкірне сало і піт створюють кислу среду на поверхні шкіри – так
звану кислу мантію шкіри, яка відіграє важливу роль у захисті шкіри від
гнійничкових захворювань Функція сальних залоз і властивості їх секрету
у значній мірі залежить від етилу ендокринної системи.

Живлення шкіри проходить за рахунок розвинутої сітки кровоносних та
лімфатичних сосудів, що утворюють численні сплетення.

ІІІ. Підшкірна жирова клітковина (підшкірний жир), складається з пухкої
сполучної тканини, петлі якої заповнені жировими часточками. Товщина
клітковини не однакова на різних ділянках: наприклад, на очній повіці
вона повністю відсутня, на щоках, животі, сідницях може досягати 10 см.

ІV. На межі між підшкірною кулею та дермою розміщена глибока артеріальна
сітка (крововонсні судини шкіри можуть вміщати до 1 л. Крові).

Колір шкіри залежить від наявності в ній пігменту меланіна, наповнення
кров’яних судин, товщини епідермісу Пігментація шкіри може
замінюватися під впливом різних факторів – наприклад, ультрафіолетового
опромінення, при деяких захворюваннях; можлива повна відсутність
пігменту.

ПОХІДНІ ШКІРИ.

І Волосся (pili) – є на всій шкірі. Воно відсутнє на ладонях, підошвах,
червоній каймі губ, головці полового члена, малих полових губах.

У волосині виділяють дві основні частини: стрижень, корінь.

Стрижень – частина, що виступає над шкірою, корінь – частина, що
знаходиться у товщині шкіри. Потовщена частина кореня називається
луковиною волосини. Стрижень волосини складається з коркової речовини.
кутикулі.

Корінь волосини знаходиться в так званому волосяному мішечку або
фолікулі.

ІІ. Нігті (unguis) – це тверді, трохи зігнуті пластини, розміщені на
кінцях пальців із тильної сторони. У нігті розрізняють тіло, корінь,
передній вільний край, задній край і два латеральні краї. Ніготь лежить
у ложі, що складається з росткового епітелію та сполучної тканини. Ш(Кіра)
нігтьового ложа має велику кількість кровеносних сосудів і чутливих.
нервних закінчень.

Рецептори шкіри. Шкіра містить велику кількість рецепторів, що
сприймають різні подразнення із зовнішнього середовища. Залежно від
характеру подразнень розрізняють больові, температурні (теплові,
холодні) та тактильні шкірні рецептори.

В епітелії особливо чутливих ділянок шкіри є так звані чутливі диски
(Клітині Мерк еля). Температурні рецептори – це кінцеві колбі.
Краузе), вони лежать у глибоких відділах дерми та підшкірному шарі.

До рецепторів дотику відносять чутливі тільця (тільця Матеснара),
залягають у сосочках шкіри, до рецепторів тиску – пластинчасті тільця
(тільця Фатера – Пучіні).

ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ

Для того, що шкіра функціонувала нормально, необхідно тримати її у
чистоті. Основним способом догляду за шкірою є миття. При якому
з поверхні шкіри ліквідовуються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові
луски, а також різні речовини, що загрязнюють шкіру в процесі роботи

Поперемінне умивання теплою та холодною водою – добра гімнастика для
судин, що сприяє поселенню. Кровообігу, а отже покращенню живлення
шкіри.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть та натисніть CTRL+Enter