Шийні, грудні, поперекові хребці

Шийні хребці (vertebrae cervicales).

У людини, як у всіх ссавців, є 7 шийних хребців. До речі, і довга шия жирафа, і коротка шия миші містять по 7 хребців. Шийні хребці людини відрізняються від інших хребців не тільки меншими розмірами, але й круглим отвором у поперечному відростку – поперечний отвір (foramen transversarium), що дуже важливо (рис. 56).

Через ці отвори, починаючи з VI шийного хребця догори, проходить хребтова артерія, що кровопостачає  головний  мозок.  Кожен  поперечний  відросток закінчується переднім горбком і заднім горбком (tuberculum anterius et tuberculum posterius). Передній горбок VI шийного хребця значно більший, ніж горбки інших хребців. Біля нього проходить загальна сонна артерія, тому його називають сонним горбком (tuberculum caroticum). При кровотечах в ділянках голови і шиї до нього можна притиснути сонну артерію і зупинити кровотечу. Суглобові відростки мають круглу гладку суглобову поверхню, причому на верхніх відростках вона спрямована назад і дещо догори, а на нижніх – вперед і дещо вниз.

Остисті відростки короткі, їх довжина зростає від II до VII хребця, а кінці остистих відростків ІІ–V хребців роздвоєні. Найдовшим і потовщеним є остистий відросток VII хребця, він дещо виступає, тому VII хребець називають виступним хребцем (vertebra prominens). Верхівку цього остистого відростка легко знайти на живій людині, він служить орієнтиром проведення межі між ділянкою шиї та спини.

Перший і другий шийні хребці людини за будовою  значно  відрізняються  від  інших   хребців, бо з’єднують череп з хребтом.

I  шийний хребець 

Атлант (atlas) не має тіла, остистого і суглобових відростків. Форма його кільцеподібна. З боків І хребця розташовані бічні маси атланта (massae laterales atlantis), до яких приєднані передня і задня дуги атланта (arcus anterior atlantis et arcus posterior atlantis), утворюючи великий круглий хребцевий отвір (рис. 57).

На передній поверхні передньої дуги є передній горбок (tuberculum anterius), на внутрішній поверхні дуги – ямка зуба (fovea dentis) для з’єднання із зубом II шийного хребця. На задній поверхні задньої дуги атланта виступає задній горбок (tuberculum posterius). Поперечні відростки атланта мають всі характерні для шийних хребців структурні елементи. На верхній і нижній поверхнях бічних мас міститься верхня суглобова поверхня і нижня суглобова поверхня (faсіes articulаris superior et faсіes articularis inferior). Верхні суглобові поверхні еліпсоподібної форми, ввігнуті, служать для з’єднання з виростками потиличної кістки, нижні – з осьовим хребцем.

II шийний  хребець

Осьовий  хребець  (axis). Його А. Везалій назвав обертовим. При поворотах голови атлант разом із черепом обертається навколо зуба. Ця особливість відрізняє II хребець від інших хребців (рис. 58). Від його тіла відходить догори зуб осьового хребця (dens axis) циліндричної форми, що має верхівку зуба (apex dentis) і дві суглобові поверхні. Передня суглобова поверхня (faсіes articularis anterior) з’єднується з ямкою зуба атланта, а задня суглобова поверхня (faсіes articularis posterior) – з поперечною зв’язкою атланта. З боків від зуба розташовані дві верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) для з’єднання з нижніми суглобовими поверхнями атланта. Осьовий хребець має типові нижні суглобові відростки, їхні суглобові поверхні спрямовані вперед і вниз. Остистий відросток короткий, масивний, з роздвоєним кінцем.

Дванадцять грудних хребців (vertebrae thoracicae) з’єднуються з ребрами, що обумовлює особливості їх будови (див. рис. 55). На бічних поверхнях тіл хребців розташовані верхня і нижня реброві ямки (foveae costales superior et inferior), які на суміжних хребцях утворюють ямку для головки ребра. Винятком є І, Х, ХІ, ХІІ грудні хребці. На тілі I грудного хребця є ціла ямка для головки I ребра і пів’ямка для головки II ребра. X грудний хребець має на верхньому краї тіла лише верхню пів’ямку для головки Х ребра, а на тілі XI і XII хребців розміщені цілі ямки для прикріплення головок ХІ і ХІІ ребер.

Поперечні відростки грудних хребців довгі, відхилені назад, їхні кінці потовщені. На передній поверхні кожного поперечного відростка десяти верхніх грудних хребців є реброва ямка поперечного відростка (fovea costalis processus transversі) для з’єднання з горбком відповідного ребра. На коротких поперечних відростках XI і XII грудних хребців реброві ямки відсутні, бо вони з ребрами не з’єднуються. Остисті відростки грудних хребців довші, ніж шийних хребців, нахилені вниз. Суглобові відростки грудних хребців розташовані у лобовій площині. Суглобові поверхні верхніх суглобових відростків спрямовані назад, а нижніх – вперед.

П’ять поперекових хребців (vertebrae lumbales) мають всі основні структурні компоненти типових хребців, але наявні певні відмінності (рис. 59). У зв’язку з великим навантаженням тіла поперекових хребців є найбільш масивними.  Поперечний розмір тіла хребця більший за передньо-задній, а їх висота поступово збільшується від I до V хребця. Хребцевий отвір великий, трикутної форми із закругленими кутами. Поперечні відростки тонкі та плоскі,  розташовані  у  лобовій  площині, їх кінці дещо відхилені назад. Біля основи кожного поперечного відростка є невеликий виступ – додатковий відросток (processus accessorius). Остисті відростки короткі і плоскі, їх кінці стовщені, спрямовані назад. Таке положення остистих відростків поперекових хребців забезпечує велику рухливість хребта в цій ділянці. Суглобові поверхні на суглобових відростках розташовані в стріловій площині; на верхніх відростках ці поверхні обернені до середини, а на нижніх – назовні. Кожен верхній суглобовий відросток має невеликий горбок – соскоподібний відросток (processus mamillaris).