Спинномозкові нерви. Шийне сплетення

СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ

 Загальна характеристика спинномозкових нервів  

Спинномозкові нерви (nervi spinales) є змішаними і утворюються у філогенезі при злитті заднього (чутливого) корінця, radix posterior (sensoria) і переднього (рухового) корінця, radix anterior (motoria). Передні корінці виходять із спинного мозку вздовж передньобічних борозен; задні корінці – вздовж задньобічних борозен. Обидва корінці одного спинномозкового нерва зближуються один з одним у ділянці міжхребцевого отвору. Тут задній корінець містить чутливий вузол спинномозкового нерва (спинномозковий вузол), ganglion sensorium nervi spinalis (ganglion spinale), до якого передній корінець тільки прилягає, не будучи з ним органічно зв’язаний. Після вузла волокна переднього корінця змішуються з дендритами нейронів спинномозкового вузла, утворюючи стовбур спинномозкового нерва (truncus nervi spinalis), який виходить з хребтового каналу через міжхребцевий отвір.

Спинномозковий вузол складається з чутливих псевдоуніполярних нейронів. Задній корінець спинномозкового нерва утворений аксонами нейронів спинномозкового вузла, які формують аферентні волокна – соматочутливі і вісцерочутливі, що йдуть до спинного мозку. Передній корінець різних спинномозкових нервів відрізняється за складом і утворений аксонами мотонейронів переднього сірого стовпа (переднього рогу) спинного мозку та аксонами вегетативних нейронів проміжного сірого стовпа (бічного рогу) або проміжної речовини спинного мозку. Ці аксони формують еферентні волокна – соматорухові (іннервують скелетні м’язи) і вісцерорухові та секреторні залежно від величини іннервованої ділянки; тому найтовстіші – крижові і нижні шийні нерви, які іннервують потужні м’язи кінцівок і значну шкірну поверхню. Задні корінці товщі від передніх, за винятком І пари шийних нервів, у якої вони тонші. Корінці спинномозкових нервів проходять спочатку в підпавутинному просторі і оточені безпосередньо м’якою оболоною. Між передніми і задніми корінцями проходить зубчаста зв’язка (lig. denticulatum). Підходячи до міжхребцевих отворів, корінці залишаються щільно вкриті всіма трьома мозковими оболонами, які біля спинномозкового вузла зростаються між собою і продовжуються у сполучну піхву.

Корінці спинномозкових нервів, розташовуючись у підпавутинному просторі, прямують від спинного мозку до міжхребцевого отвору наступним чином:

1) корінці верхніх шийних нервів розташовуються майже горизонтально;

2) корінці нижніх шийних нервів ідуть навскіс від спинного мозку вниз, знаходячись перед входом у міжхребцевий отвір на один хребець нижче від місця відходження зі спинного мозку;

3) корінці 10 верхніх грудних нервів прямують ще більш похило вниз і перед входженням у міжхребцевий отвір розміщені приблизно на 2 хребці нижче свого початку;

4) корінці двох останніх грудних нервів і наступних 5 поперекових, 5 крижових і одного куприкового нерва прямують вниз вертикально і утворюють з однойменними корінцями протилежної сторони кінський хвіст (cauda equina). Відокремлюючись від кінського хвоста, корінці прямують назовні і ще в хребтовому каналі з’єднуються у спинномозковий нерв.

Більшість спинномозкових вузлів залягає в міжхребцевих отворах у щільних мішкоподібних піхвах твердої спинномозкової оболони; нижні поперекові вузли розташовані частково в хребтовому каналі; крижові, крім останнього, містяться в крижовому каналі поза твердою оболоною.

Після виходу з хребтового каналу через міжхребцевий отвір, шийні, грудні та поперекові нерви поділяються на гілки (крижові та куприковий нерви розгалужуються в крижовому каналі).

Кожний спинномозковий нерв розгалужується на дві великі гілки (передню та задню), а також віддає назад у хребтовий канал тонку оболонну гілку, яка іннервує оболони спинного мозку. Окремо, як складову симпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи, описують сполучні гілки, які з’єднують спинномозкові нерви з вузлами симпатичного стовбура.

Задні гілки (дорсальні гілки), rami posteriores (rami dorsales) спинномозкових нервів значно тонші за передні (виняток становлять дві верхні пари шийних нервів) і за складом волокон є мішаними. Задні гілки обходять суглобові відростки хребців і йдуть назад між поперечними відростками (у крижовій кістці через задні крижові отвори). Кожна з задніх гілок (за винятком І шийного, IV i V крижових та куприкового нерва) розгалужується на присередню гілку (r. medialis) і бічну гілку (r. lateralis).

Із задніх гілок спинномозкових нервів та їхніх розгалужень потрібно окремо виділити гілки, які йдуть у потиличну і сідничну ділянки. Ці гілки одержали власні назви: підпотиличний, великий потиличний, третій потиличний нерви; верхні та середні нерви сідниці).

Підпотиличний нерв (n. suboccipitalis) є задньою гілкою І шийного нерва. Вона проходить назад, ідучи у борозні хребтової артерії атланта під хребтовою артерією, й іннервує mm. recti capitis major et minor, mm. obliqui capitis superior et inferior, m. semispinalis capitis, m. longissimus capitis.  До шкіри  потилиці n. suboccipitalis гілок не дає. Його чутлива гілка іннервує тільки суглоби – a. atlantooccipitalis et a. atlantoaxialis.

Задня гілка ІІ шийного нерва проходить між І та ІІ шийними хребцями, потім огинає нижній край m. obliquus capitis inferior і розгалужується на коротку бічну (або кілька бічних) та довгу присередню гілку. Бічна гілка іннервує m. splenius capitis et cervicis, m. longissimus capitis, m. semispinalis capitis, m. obliquus capitis inferior. Присередня гілка проходить крізь m. semіspinalis capitis та сухожилок m. trapezius і піднімається на потилицю як чутливий великий потиличний нерв (n. occipitalis major). Цей нерв іннервує шкіру потилиці і часто супроводжує a. occipitalis та її гілки.

Задня гілка ІІІ шийного нерва також відрізняється від нижчележачих гілок тим, що присередня її гілка йде на потилицю у вигляді чутливої шкірної гілки, як третій потиличний нерв (n. occipitalis tertius). Цей нерв дуже мінливий і супроводжує великий потиличний нерв, будучи розміщеним присередніше від нього.

Бічні гілки трьох верхніх поперекових нервів дістали назву верхніх нервів сідниці (nn. clunium superiores), а бічні гілки трьох верхніх крижових нервів – назву середніх нервів сідниці (nn. clunium medii). Ці нерви розгалужуються у шкірі зовнішньої периферії сідниці та іннервують її.

Передні гілки (вентральні гілки), rami anteriores (rami ventrales) спинномозкових нервів за складом волокон є мішаними і відрізняються від задніх тим, що більшість передніх гілок, з’єднуючись одна з одною петлями, утворюють сплетення. Розрізняють шийне, плечове, поперекове, крижове та куприкове сплетення. Лише передні гілки грудних нервів продовжуються у міжреброві нерви (nn. intercostales), не утворюючи  сплетень.

Від кожного спинномозкового нерва відходить гілка до спинномозкової твердої оболони – оболонна гілка (ramus meningeus), яка містить чутливі та симпатичні волокна. Раніше оболонну гілку називали поворотним нервом, тому що вона повертається у хребтовий канал через міжхребцевий отвір.

Спинномозкові нерви мають два різновиди сполучних гілок (rr. communicantes). Один з них – сполучна біла гілка (ramus communicans albus) – містить вкриті мієліном передвузлові волокна (аксони нейронів бічного проміжного ядра сірої речовини спинного мозку), які досягають певного вузла симпатичного стовбура. Ця білого кольору гілка є тільки у грудних нервів (точніше, від VIII шийного до ІІ–ІІІ поперекових нервів). Інший різновид сполучних гілок – сполучна сіра гілка (ramus communicans griseus) – містить переважно завузлові безмієлінові волокна (аксони нейронів вузлів симпатичного стовбура), що йдуть у зворотному напрямку від вузла симпатичного стовбура до спинномозкового нерва. По сполучній сірій гілці до кожного спинномозкового нерва та його відгалуження проходять завузлові симпатичні волокна.

Шийне сплетення

Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворюється передніми гілками верхніх шийних спинномозкових нервів   (С1–С4).

Воно розташоване на рівні 4 верхніх шийних хребців, спереду від місця прикріплення mm. scalenus medius, levator scapulae, splenii capitis et cervicis, і прикрите спереду верхніми відділами m. sternocleidomastoideus. У сплетенні розрізняють 4 формуючі передні гілки, 3 петлі і гілки, що відходять від останніх.

Передня гілка першого шийного спинномозкового нерва залягає спочатку на І шийному хребці, в його sulcus a. vertebralis, під розташованою тут хребтовою артерією; звідси, прямуючи латерально, воно проходить між m. rectus capitis anterior et m. rectus capitis lateralis.

Інші 3 передні гілки, як і всі нижчерозташовані, відокремившись від відповідних спинномозкових нервів, ідуть латерально, розташовуючись у проміжках між mm. intertransversarii anteriores et posteriores, причому на цьому шляху спереду них проходить хребтова артерія. Далі передні гілки, прямуючи назовні вниз, лягають на передню поверхню m. levator scapulae et m. scalenus medius і тут, з’єднуючись між собою за допомогою галужень, утворюють три петлі (ansae). При цьому нижня гілка частково входить до складу плечового сплетення (plexus brachialis), внаслідок чого утворюється четверта петля, що з’єднує обидва сплетення. Шийне сплетення пов’язане з іншими нервами сполучними гілками і сме віддає нерви до шкіри і до м’язів .

До шкірних (чутливих) гілок шийного сплетення належать: малий потиличний нерв, великий вушний нерв, шийний поперечний нерв, надключичні нерви.

Шкірні гілки шийного сплетення виходять з-під заднього краю m. sternocleidomastoideus приблизно посередині його і потім розходяться в різні боки, пронизуючи поверхневу пластинку шийної фасції, і заходять у підшкірну основу відповідної ділянки.

Малий потиличний нерв (n. occipitalis minor) складається з волокон С2 і С3. Піднімається вгору майже прямовисно і поділяється на дві гілки, які розгалужуються у шкірі позаду і над вушною раковиною, між ділянками іннервації великого потиличного (від задньої гілки ІІ шийного нерва) і великого вушного (від шийного сплетення) нервів.

Великий вушний нерв (n. auricularis magnus) виникає з волокон С3, прямує вгору, косо перетинає m. sternocleidomastoideus і розгалужується на дві гілки: задню гілку (ramus posterior) та передню гілку (ramus anterior). Задня гілка прямовисно піднімається вгору і іннервує шкіру вушної часточки, задню і зовнішню ділянки шкіри вушної раковини, а також, за допомогою гілок, які пронизують хрящ, – шкіру зовнішнього слухового ходу. Передня гілка піднімається вгору по косій лінії і іннервує шкіру привушно-жувальної ділянки та вгнуту поверхню вушної раковини.

Шийний поперечний нерв (n. transversus colli) складається з волокон С3, огинає зовнішню поверхню m. sternocleidomastoideus і прямує вперед до os hyoideum. Нерв поділяється на верхні та нижні гілки, які проходять через підшкірний м’яз шиї, але не іннервують його. Верхні гілки (rr. superiores) іннервують шкіру шиї вище рівня під’язикової кістки; нижні гілки (rr. inferiores) іннервують шкіру нижче під’язикової кістки.

Надключичні нерви (nn. supraclaviculares) виникають з С4 (частково С3) і віялоподібно йдуть під підшкірним м’язом від заднього краю m. sternocleidomastoideus вниз у fossa supraclavicularis major, де розгалужуються на присередні, проміжні та бічні надключичні нерви. Присередні надключичні нерви (nn. supraclaviculares mediales) на своєму шляху перехрещують присередню третину ключиці і іннервують шкіру великої надключичної ямки та шкіру під присередньою третиною ключиці. Проміжні надключичні нерви (nn. supraclaviculares intermedii) перехрещують середину ключиці і іннервують шкіру великої надключичної ямки та шкіру в ділянці великого грудного м’яза. Бічні надключичні нерви (nn. supraclaviculares laterales) закінчуються в шкірі, яка вкриває m. deltoideus.

М’язові (рухові) гілки шийного сплетення забезпечують іннервацію м’язів шиї (mm. recti capitis anterior et lateralis, mm. longus capitis et colli, mm. scaleni anterior, medius et posterior, m. levator scapulae, mm. intertransversarii anteriores).

М’язові гілки відходять також від шийної петлі (ansa cervicalis), яка утворюється при злитті верхнього (radix superior) та нижнього (radix inferior) корінців, що складаються з волокон С1–С3. Верхній корінець певний відрізок іде у складі під’язикового нерва, а потім відділяється від нього і з’єднується з нижнім корінцем. Від спільного з під’язиковим нервом відрізка верхнього корінця відходить щито-під’язикова гілка (r. thyrohyoideus), яка іннервує однойменний м’яз. Відгалуження шийної петлі іннервує групу м’язів, розміщених нижче під’язикової кістки, та m. geniohyoideus.

Єдиною змішаною гілкою шийного сплетення є діафрагмовий нерв (n. phrenicus), з С3–С5. Діафрагмовий нерв іде вниз по передній поверхні m. scalenus anterior, перехрещує спереду a. subclavia і між останньою і однойменною веною проходить через верхній отвір грудної клітки в грудну порожнину. Разом з осердно-діафрагмовою артерією (гілкою внутрішньої грудної артерії) n. phrenicus йде під pleura mediastinalis до кореня легені, перетинає його спереду, лягає між pleura mediastinalis та осердям і досягає діафрагми поблизу centrum tendineum. Правий діафрагмовий нерв іде вздовж v. brachiocephalica dextra i v. cava superior більш прямолінійно і ближче до передньої грудної стінки; у діафрагму входить трохи спереду і збоку від foramen venae cavae. Лівий діафрагмовий нерв перехрещує спереду дугу аорти і обходить дугоподібно серце. На рівні І ребра до діафрагмового нерва приєднуються додаткові діафрагмові нерви (nn. phrenici accessorii) – гілки підключичного нерва.

Діафрагмовий нерв віддає рухові волокна до діафрагми, чутливі до осердя – осердна гілка (r. pericardiacus) та до пристінкової плеври. Кінцеві діафрагмово-черевні гілки (rr. phrenicoabdominales) пронизують діафрагму і потрапляють у черевну порожнину, де чутливі волокна іннервують очеревину, печінку, жовчний міхур. Останнє обумовлює існування френікус-симптому (ознака холециститу), коли пацієнт відчуває біль у правій малій надключичній ямці (між ніжками m. sternocleidomastoideus) при натискуванні у цьому місці.

Плечове сплетення

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворене передніми гілками чотирьох нижніх шийних нервів і більшою частиною передньої гілки І грудного. Вони виходять через spatium interscalenum (між m. scalenus anterior та m. scalenus medius) і конвергують, проходячи над підключичною артерією. Сплетення спускається позаду ключиці з ділянки шиї у пахвову порожнину, у зв’язку з чим у відношенні до ключиці воно може бути розділене на наді підключичну частини (pars supraclavicularis) i (pars infraclavicularis), що лежить у відповідній fossa infraclavicularis.

Надключична частина плечового сплетення пронизується a. transversa colli і дає короткі гілки (нерви) до м’язів плечового пояса. Вона представлена трьома стовбурами (trunci) та їх розгалуженнями (divisiones). Верхній стовбур (truncus superior) утворений передніми гілками IV–VI шийних нервів; середній стовбур (truncus medius) утворений передньою гілкою VII шийного нерва; нижній стовбур (truncus inferior) утворений передніми гілками VIII шийного та І грудного нервів. Волокна передніх розгалужень (divisiones anteriores) стовбурів входять до складу тих гілок (нервів) плечового сплетення, які іннервують м’язи-згиначі верхньої кінцівки. Волокна задніх розгалужень (divisiones posteriores) стовбурів входять до складу тих гілок (нервів) плечового сплетення, які іннервують м’язи-розгиначі верхньої кінцівки.

Підключична частина плечового сплетення розміщена під ключицею у пахвовій порожнині і представлена трьома пучками (fasciculi), які охоплюють a. axillaris прибічно, присередньо, позаду і беруть початок від передніх та задніх розгалужень стовбурів надключичної частини. Підключична частина дає довгі гілки (нерви) до вільної верхньої кінцівки і одну єдину коротку гілку – пахвовий нерв (n. axillaris) – до пояса верхньої кінцівки.

Гілки плечового сплетення можна умовно поділити на короткі та довгі .

Короткі гілки плечового сплетення

До коротких гілок плечового сплетення належать:

1) рухові нерви (дорсальний нерв лопатки, довгий грудний нерв, підключичний нерв, надлопатковий нерв, підлопаткові нерви, грудо-спинний нерв, бічний грудний нерв, м’язові гілки);

2) мішаний нерв (пахвовий нерв).

Дорсальний нерв лопатки (n. dorsalis scapulae), із С5, відходить біля міжхребцевого отвору від передньої гілки С5 до вступу її до складу плечового сплетення. Потім n. dorsalis scapulae проходить крізь m. scalenus medius; іде далі між останнім і m. scalenus posterior за ходом ramus descendens a. transversae colli; проникає до присереднього краю лопатки, де іннервує mm. rhomboidei та m. levator scapulae.

Довгий грудний нерв (n. thoracicus longus), із С5–С7, починається кількома тонкими стовбурцями і з’єднується над ключицею спереду m. scalenus medius у стовбур, розташований позаду плечового сплетення;

М’язи: ліктьовий м’яз-згинач зап’ястка, ліктьова частина глибокого м’яза-згинача пальців, короткий долонний, підвищення малого пальця, долонні і тильні міжкісткові, ІІІ і ІV червоподібні, привідний м’яз великого пальця, короткий м’яз-згинач великого пальця (глибока головка). Суглоби: ліктьовий, променево-зап’ястковий, кисті (частково). Шкіра підвищення малого пальця ліктьового боку долоні, променевого і ліктьового боків V і ліктьового боку ІV пальців; на тильній поверхні кисті – шкіра V, ІV і ліктьового боку ІІІ пальця

Довгі гілки плечового сплетення

До довгих гілок плечового сплетення належать:

1) мішані нерви (м’язово-шкірний нерв, серединний нерв, ліктьовий нерв, променевий нерв);

2) чутливі нерви (присередній шкірний нерв плеча, присередній шкірний нерв передпліччя).

М’язово-шкірний нерв (n. musculocutaneus), із С5–С7, мішаний нерв, відходить від бічного пучка плечового сплетення; пронизує навскоси m. coracobrachialis. Старовинна назва цього нерва – пронизний нерв Кассера (n. perforans Casseri). Далі нерв проходить між m. biceps brachii et m. brachialis в sulcus bicipitalis lateralis і дає м’язові гілки (rr. musculares), які іннервують m. coracobrachialis, m. biceps brachii, m. brachialis. Чутливі волокна м’язово-шкірного нерва утворюють бічний шкірний нерв передпліччя (n. cutaneus antebrachii lateralis), який проходить крізь fascia brachii біля fossa cubiti латерально від сухожилка m. biceps brachii і іннервує шкіру передньо-бічної поверхні  передпліччя.

Серединний нерв (n. medianus) – мішаний нерв, починається двома корінцями, які охоплюють a. axillaris. Присередній корінець (radix medialis nervi mediani), із С8–Т1, відходить від присереднього пучка плечового сплетення; бічний корінець (radix lateralis nervi mediani), з С6–С7, відходить від бічного пучка. Обидва корінці зливаються під гострим кутом попереду a. axillaris в єдиний стовбур серединного нерва, який далі проходить на плечі у sulcus bicipitalis medialis (разом з плечовою артерією та венами) і потрапляє у ліктьову ямку. З ліктьової ямки, пронизавши m. pronator teres, серединний нерв проходить на передпліччя і лягає у серединну борозну. Далі через канал зап’ястка серединний нерв виходить на долонну поверхню кисті і розгалужується на загальні долонні пальцеві нерви.

На плечі серединний нерв гілок не віддає; його гілки поширюються на передпліччі та кисті. У ліктьовій ямці від серединного нерва відходить мішаний передній міжкістковий нерв передпліччя (n. interosseus antebrachii anterior), який спускається вниз по передній поверхні міжкісткової перетинки передпліччя і іннервує m. flexor pollicis longus, m. flexor digitorum profundus (його променеву частину, що згинає вказівний та середній пальці), m. pronator quadratus, променeво-зап’ястковий та міжзап’ястковий суглоби. На передпліччі серединний нерв віддає:

1) сполучну гілку з ліктьовим нервом (r. Communicans cum nervo ulnari);

2) м’язові гілки (rr. musculares) – іннервують m. pronator teres, m. palmaris longus, m. flexor digitorum superficialis, m. flexor carpi radialis;

3) долонну гілку (r. palmaris) – проходить крізь fascia antebrachii у ділянці променево-зап’ясткового суглоба і іннервує шкіру в ділянці згину кисті (у променево-зап’ястковій його частині), а також шкіру великого пальця і долоні.

Отже, на передпліччі серединний нерв іннервує всю передню групу м’язів передпліччя, за винятком m. flexor carpi ulnaris та ліктьової частини m. flexor digitorum profundus.

У ділянці долоні серединний нерв розгалужується на три своїх кінцеві гілки. Загальні долонні пальцеві нерви (nn. digitales palmares communes) йдуть під долонним апоневрозом уздовж І–ІІІ міжп’ясткових проміжків безпосередньо до пальців і розгалужуються на власні долонні пальцеві нерви. М’язові гілки nn. digitales palmares communes іннервують більшу частину м’язів тенара (m. abductor pollicis brevis, m. opponens pollicis), поверхневу головку (m. flexor pollicis brevis) та І–ІІ mm. lumbricales. Шкірні гілки nn. digitales palmares communes іннервують шкіру долонної поверхні кисті між тенаром та гіпотенаром.

Від загальних долонних пальцевих нервів до променевого і ліктьового боків І, ІІ, ІІІ пальців і променевого боку ІV пальця відходять власні долонні пальцеві нерви  (nn. digitales palmares proprii). Їх є сім і вони іннервують попарно шкіру трьох з половиною пальців кисті: повністю шкіру долонної поверхні І–ІІІ та променевий бік IV пальця; шкіру тильної поверхні кінцевої фаланги І пальця, середньої та кінцевої фаланг ІІ та ІІІ пальців, променевого боку середньої та кінцевої фаланг IV пальця.

При ураженні серединного нерва (токсичному, інфекційному або травматичному), крім порушення чутливості в зоні іннервації, виникають рухові порушення: порушується пронація, долонне згинання кисті та перших трьох пальців і розгинання дистальних фаланг другого та третього пальців. При цьому втрачається можливість згинати перший, другий і частково третій пальці при стисканні пальців в кулак (характерна для даної патології “рука пророка”). Внаслідок атрофії тенара перший палець встановлюється в одній площині з другим пальцем і кисть набуває вигляду “мавпячої лапи”.

Ліктьовий нерв (n. ulnaris), з С8–Тh1, змішаний нерв, бере початок від присереднього пучка плечового сплетення і лягає у sulcus bicipitalis medialis. Приблизно на початку середньої третини плеча ліктьовий нерв зміщується присередніше від a. brachialis, проходить крізь septum intermusculare mediale і виходить на задню поверхню присереднього надвиростка плечової кістки, де він лежить в однойменній борозні поверхнево під шкірою і доступний для пальпації. На передпліччі ліктьовий нерв проходить у ліктьовій борозні і разом з однойменними артерією та венами йде до зап’ястка, де переходить у свою кінцеву долонну гілку.

Як і серединний нерв, ліктьовий нерв на плечі гілок не дає; іннервує відповідні ділянки передпліччя і кисті. На передпліччі м’язові гілки (rr. musculares) ліктьового нерва іннервують m. flexor carpi ulnaris та ліктьову частину m. flexor digitorum profundus, тобто м’язи, які не іннервує серединний нерв.

На межі середньої та дистальної третини передпліччя від основного стовбура ліктьового нерва відходить чутлива тильна гілка (r. dorsalis). Вона йде косо між сухожилком m. flexor carpi ulnaris і ліктьовою кісткою на тильну поверхню передпліччя в ділянці променево-зап’ясткового суглоба. Пройшовши через фасцію, r. dorsalis своїми кінцевими гілками – тильними пальцевими нервами (nn. digitales dorsales) – іннервує на тилі кисті шкіру V і ліктьового боку IV пальців.

Долонна гілка (r. palmaris) ліктьового нерва є продовженням ліктьового нерва, що проходить на долоню разом з ліктьовою артерією перед retinaculum flexorum.

Огинаючи збоку горохоподібну кістку, долонна гілка розгалужується на поверхневу та глибоку гілки. Поверхнева гілка (r. superficialis) проходить на кисті поверхнево під долонним апоневрозом, віддає рухову гілку до m. palmaris brevis і продовжується у чутливий загальний долонний пальцевий нерв (n. digitalis palmaris communis), який розгалужується на власні долонні пальцеві нерви (nn. digitales palmares proprii), що іннервують на долонній поверхні кисті шкіру V і ліктьового боку IV пальців. Глибока гілка (r. profundus) разом з ramus palmaris profundus a. ulnaris проходить між m. flexor digiti minimi brevis et m. abductor digiti minimi і супроводжує глибоку долонну дугу. Нерви, що відходять від глибокої гілки ліктьового нерва, іннервують м’язи гіпотенара (m. palmaris brevis, m. abductor digiti minimi, m. flexor digiti minimi brevis, m. opponens digiti minimi), середню групу (mm. interossei, mm. lumbricales III–IV), м’язи тенара (m. abductor pollicis та глибоку головку m. flexor pollicis brevis).

При ураженні ліктьового нерва в межах його іннервації спостерігаються розлади всіх видів чутливості. Порушується також долонне  згинання  кисті,  згинання  четвертого  і  п’ятого  пальців,  зведення і розведення пальців кисті і приведення великого пальця. Виникає атрофія міжкісткових м’язів, а також гіпотенара. Внаслідок цього та перерозгинання проксимальних фаланг, згинання середніх та дистальних фаланг пальців кисть набуває характерного вигляду “пазуристої  (кігтистої)  лапи”.

Присередній шкірний нерв плеча (n. cutaneus brachii medialis), з С8–Тh1, чутливий і найтонший з усіх довгих нервів верхньої кінцівки; відходить від присереднього пучка плечового сплетення. Він супроводжує a.axillaris і своїми гілками іннервує шкіру присередньої поверхні плеча, з’єднуючись з міжреброво-плечовими нервами (nn. intercostobrachiales) – бічними шкірними грудними гілками І–ІІІ міжребрових нервів.

Присередній шкірний нерв передпліччя (n. cutaneus antebrachii medialis), з С8–Тh1 – чутливий нерв, який відходить від присереднього пучка плечового сплетення. Він супроводжує a. brachialis; потім на середині плеча, разом з v. basilica, пронизує фасцію плеча і відразу розгалужується на передню і задню гілки. Передня гілка (r. anterior) цього нерва іннервує присередню ділянку шкіри передньої поверхні передпліччя, а задня гілка (r. posterior) іннервує присередню ділянку шкіри верхніх двох третин задньої поверхні передпліччя.

Променевий нерв (n. radialis), з С5–Тh1, мішаний, найтовщий з нервів плечового сплетення, є продовженням заднього пучка плечового сплетення. Спочатку лежить позаду плечової артерії, потім іде вниз та назад в canalis humeromuscularis (разом з a. profunda brachii) і через нижній отвір цього каналу потрапляє у ліктьову ямку. Дещо нижче рівня бічного надвиростка плечової кістки променевий нерв розгалужується на поверхневу та глибоку гілки. Поверхнева гілка (r. superficialis) променевого нерва тонша, чутлива, йде на передпліччі у sulcus radialis (разом з променевими артерією та венами) до нижньої межі передпліччя, де переходить під m. brachioradialis на тил передпліччя, пронизує фасцію передпліччя і досягає тилу кисті, де розгалужується на 5 тильних пальцевих нервів (nn. digitales dorsales). Тильні пальцеві нерви іннервують шкіру тильних поверхонь проксимальних фаланг І–ІІ пальців з обох боків та ІІІ пальця з променевого боку (решта поверхні шкіри цих пальців одержує іннервацію від nn. digitales palmares proprii серединного нерва). Глибока гілка (ramus profundus) променевого нерва, яка складається майже виключно з рухових волокон, пронизуючи m. supinator, переходить на тил передпліччя між глибокими та поверхневими розгиначами і іннервує всі розгиначі передпліччя. Чутливі волокна глибокої гілки променевого нерва складають задній міжкістковий нерв передпліччя (n. interosseus antebrachii posterior), який іде по задній поверхні міжкісткової перетинки передпліччя до кисті, віддає гілки до цієї перетинки, кісток передпліччя та суглобів кисті.

За своїм ходом променевий нерв віддає:

1) м’язові гілки (rr. musculares) – іннервують всі задні м’язи плеча та м’яз передпліччя (m. brachioradialis);

2) задній шкірний нерв плеча (n. cutaneus brachii posterior) – відходить від променевого нерва у саvitas axillaris, йде косо назад, пронизує фасцію плеча і іннервує шкіру задньої поверхні плеча;

3) нижній бічний шкірний нерв плеча (n. cutaneus brachii lateralis inferior) – відгалужується від променевого нерва на плечі і іннервує шкіру бічної поверхні плеча нижче дельтоподібної ділянки;

4) задній шкірний нерв передпліччя (n. cutaneus antebrachii posterior) – пронизує фасцію плеча приблизно посередині між epicondylus lateralis humeri і місцем прикріплення m. deltoideus; іннервує шкіру задньої поверхні передпліччя.

Променевий нерв є продовженням заднього пучка плечового сплетення; іннервує задню групу м’язів плеча і передпліччя; поширюється у шкірі задньої поверхні плеча, передпліччя і кисті; тому його можна назвати “заднім нервом верхньої кінцівки”.

При ураженні променевого нерва у межах його іннервації спостерігаються розлади всіх видів чутливості та відзначається типова картина “повислої кисті”. Хворий не може розігнути руку в ліктьовому, променево-зап’ястковому та п’ястково-фалангових суглобах, відвести великий палець, а також не може відвертати (супінувати) кисть та передпліччя.

Передні гілки грудних нервів

Передні гілки ІІ–ХІ грудних нервів не утворюють сплетень. Відокремившись від задніх гілок, вони йдуть латерально і вперед, кожний у своєму міжребровому просторі, розміщуючись відразу нижче однойменної артерії; звідси їх назва – міжреброві нерви (nn. intercostales). І міжребровий нерв (передня гілка І грудного нерва) дуже тонкий, бо головна частина його волокон входить до складу плечового сплетення. ХІІ міжребровий нерв (передня гілка ХІІ грудного нерва) йде під останнім ребром, тому одержав назву підребровий нерв  (n. subcostalis),  (частина його волокон бере участь в утворенні поперекового сплетення). Перші два міжреброві нерви йдуть по нижній поверхні І і ІІ ребер, в ділянці кутів цих ребер вкриті fascia endothoracica і pleura costalis, а наперед від кута ще і mm. intercostales interni. VII–ХІІ міжреброві нерви проходять крізь діафрагму в щілинах між зубцями її ребрової частини і далі йдуть між m. obliquus internus abdominis et m. transversus abdominis наперед по задній стінці піхви прямого м’яза живота.

Міжреброві нерви віддають м’язові гілки (rr. musculares), які іннервують аутохтонні м’язи тулуба вентрального походження. М’язові гілки верхніх семи міжребрових нервів іннервують mm. intercostales externi et interni, mm. subcostales, mm. levatores costarum, m. serratus posterior superior, m. transversus thoracis і верхню частину m. rectus abdominis. Нижні міжреброві нерви іннервують mm. levatores costarum, m. serratus posterior inferior, mm. obliqui abdominis (externi et interni), m. transversus abdominis, m. rectus abdominis, m. pyramidalis.

У кожному міжребровому нерві розрізняють дві шкірні гілки – передню і бічну. Виняток передня становить І міжребровий нерв, який не має бічної шкірної гілки.

Передні шкірні гілки є кінцевими гілками міжребрових нервів. Вказані гілки від верхніх шістьох nn. intercostales проходять крізь m. pectoralis major i, під назвою rr. cutanei anteriores pectorales, іннервують шкіру грудної клітки, досередини від соскової лінії. Від них до груді відходять присередні гілки груді (rr. mammarii mediales). Передні шкірні гілки нижніх шістьох міжребрових нервів розгалужуються у шкірі передньої стінки живота під назвою rr. cutanei anteriores abdominales.

Бічні шкірні гілки відгалужуються від міжребрових нервів приблизно посередині міжребрового проміжку. Шість верхніх бічних шкірних гілок проходять крізь відповідні зовнішні міжреброві м’язи, з’являються на поверхні грудної клітки між зубцями m. serratus anterior, мають назву rr. cutanei laterales pectorales і іннервують шкіру грудної клітки латеральніше соскової лінії. Від них до груді відходять бічні гілки груді (rr. mammarii laterales). Шість нижніх бічних шкірних гілок проходять крізь зовнішній косий м’яз живота і виходять на поверхню між зубцями вказаного м’яза і m. latissimus dorsi під назвою rr. cutanei laterales abdominales. Вказані гілки іннервують шкіру стінки живота до бічного краю прямого м’яза живота.

Бічні гілки І(ІІ)–ІІІ міжребрових нервів з’єднуються з присереднім шкірним нервом плеча (гілкою плечового сплетення) за допомогою міжреброво-плечових нервів (nn. intercostobrachiales) і беруть участь в іннервації шкіри присередньої поверхні верхньої третини плеча. Такі анатомічні зв’язки зумовлюють те, що серцевий біль при інфаркті міокарда з ділянки проекції серця на передню грудну стінку передається (іррадіює) в ліве плече (іноді в обидві руки).