Фасції таза

У ділянці таза розрізняють дві фасції: пристінкову та нутрощеву. Пристінкова фасція вкриває стінки та м’язи таза, нутрощева — органи таза. За походженням фасції таза є ущільненою сполучною тканиною (вкриває стінки й органи), частково редукованим лобково-куприковим м’язом (вкриває м’яз — підіймач відхідника), зрощенням і редукцією листків первинної очеревини (черевно-промежинний апоневроз). Листки фасцій переходять один в один у місці прилягання анатомічних утворень, які вони вкривають, формуючи при цьому сухожилкові дуги та фасціальні вузли.

Нутрощева фасція таза є продовженням внутрішньочеревної фасції. Вона зростається з кістками в ділянці термінальної лінії таза і, спускаючись униз, вкриває його стінки. Спереду фасція вистеляє лобковий симфіз, кістки та м’язи в ділянці затульного отвору, в нижній частині, ущільнюючись, переходить у фасцію передміхурової залози у чоловіків і фасцію сечового міхура у жінок, утворюючи парні лобково-передміхурові або лобково-міхурові зв’язки. Між цими зв’язками міститься глибока ямка, на дні якої у фасції є отвори. Через них проходять вени, що з’єднують міхурове або передміхуровозалозове венозне сплетення з венами зовнішніх статевих органів. Фасція, продовжуючись на вени, утворює їх покрив. Таким чином формуються сполучення клітковинних просторів промежини та таза. Вистеляючи бічні стінки таза, пристінкова фасція від нижньої частини лобкового симфізу до сідничої ості ущільнюється, утворюючи сухожилкову дугу фасції таза (arcus tendineus fasciae pelvis). Після чого, розщеплюючись, переходить на м’яз — підіймач відхідника, вкриваючи його верхню та нижню поверхні, та на внутрішній затульний м’яз нижче сухожилкової дуги. Пристінкова фасція, вкриваючи судинно-нервові пучки, формує фіброзні канали. Вище діафрагми таза утворюється затульний канал, по ходу якого сполучаються бічна клітковина таза та присередній м’язово-фасціальний футляр стегна. Нижче діафрагми таза формується соромітний канал (canal pudendalis), що містить однойменний судинно-нервовий пучок і сполучає клітковинні простори сідничної ділянки, сіднично-прямокишкової ямки та промежини.

По присередньому краю м’яза — підіймача відхідника верхній і нижній листки його фасції зростаються, формуючи присередню сухожилкову дугу таза, на рівні якої фасція зростається з нутрощевим листком.

Ззаду фасція вкриває передню поверхню крижа та куприка, переходить на діафрагму таза та куприково-відхідникову зв’язку і продовжується в пристінкову фасцію прямої кишки. Своїми відрогами вона формує фасціальні піхви судин і нервів передкризового простору. У місці виходу судин і нервів через над- та підгрушо-подібні отвори фасція зрощена з краями отворів. Це пояснює розриви цих судин у разі переломів кісток таза та виникнення гематом значного об’єму. По ходу цих піхв пристінкова клітковина таза сполучена з міжм’язовою клітковиною сідничної ділянки.

Нутрощева фасція таза. У підочеревинному поверсі таза внаслідок ущільнення клітковини навколо кожного органа формується нутрощевий фасціальний покрив. Фасція, що оточує орган, утворює замкнуті футляри, в яких завдяки проходженню судин і нервів виникають канали та щілини. Найвираженіший фасціальний футляр формується навколо передміхурової залози (капсула передміхурової залози (Пирогова—Ретціуса) та прямої кишки (капсула прямої кишки (Амюсса). У чоловіків фасції органів сечової і статевої систем міцно зрощені з капсулою передміхурової залози. Фасціальний покрив сечового міхура формують передміхурова фасція та фасція облітерованих пупкових артерій. Передміхурова фасція починається від передміхурової капсули, вкриває передню та частково бічну стінку сечового міхура та піднімається до пупка по передній стінці облітерованої сечової протоки. Фасція пупкових артерій вище сечового міхура піднімається до пупка у вигляді трикутника, обмеженого артеріями. Перекидаючись над сечовим міхуром, вона вкриває його задню та верхню стінки, на бічній стінці зростається з передміхуровою фасцією та віддає бокову пластинку до пристінкової фасції, розмежовуючи передміхуровий і бічний клітковинні простори таза.

Черевно-промежинний апоневроз (Саліщева—Денонвільє) формується в період поділу клоаки на сечостатеву пазуху та пряму кишку завдяки зрощенню листків первинної очеревини, що вкривали її та зімкнулися внаслідок поділу. Апоневроз починається від прямокишково-міхурової заглибини (кишені Дугласа), проходить попереду прямої кишки та кріпиться до сухожилкового центру промежини. З боків він стоншується та переходить на бічну стінку прямої кишки, продовжуючись у нутрощеву фасцію. У бічній частині фасція прямої кишки віддає листки, що вкривають середні прямокишкові артерії та вени. Так формуються бічні зв’язки прямої кишки. Таким чином, черевно-промежинний апоневроз є задньою частиною капсули передміхурової залози та передньою частиною капсули прямої кишки. У жінок зазначений апоневроз, який називають прямокишково-вагінальною перегородкою, є менш вираженим.