Абсцес молочної залози

Абсцес молочної залози – обмежене запальне вогнище в товщі м’яких тканин грудної залози, що є інкапсульованою гнійною порожниною. Захворювання розвивається і протікає гостро, зі значним підвищенням температури та явищами інтоксикації, інтенсивним болем, почервонінням та набряком грудей, гнійним відокремлюваним із соска. У діагностиці важливі дані анамнезу та скарги, об’єктивний огляд та додаткові методи дослідження (УЗД молочної залози, рентгенографія, бактеріологічний посів відокремлюваного з грудей). Лікування абсцесу грудної залози лише хірургічне (розтин гнійника) з паралельним призначенням антибіотиків.

Абсцес молочної залози – це завжди вторинна патологія, що є ускладненням хвороби грудної залози, що раніше виникла (гематоми, маститу та інших гнійно-запальних процесів). Захворювання частіше зустрічається у жінок, у 2% випадків розвивається у матерів-годувальниць, але також може вражати чоловіків, підлітків і новонароджених. Абсцес грудей, що асоціюється з лактацією, виникає протягом перших шести тижнів після пологів. У новонароджених гнійні утворення молочних залоз розвиваються віком 1-1,5 місяців. Гнійник, як правило, формується з одного боку, двосторонні абсцеси діагностуються дуже рідко, зазвичай у немовлят.

Захворювання обумовлено проникненням у тканину молочної залози патогенних бактерій (стафілококи, стрептококи, протей, кишкова паличка або їх асоціації). Розплавлення тканини залози з формуванням осумкованого гнійника відбувається внаслідок таких захворювань:

• Мастит. Виникає внаслідок застою молока у грудях. Запалення молочної залози призводить до активного розмноження бактерій у її тканинах, що на 6–11% закінчується абсцедуванням.
• Травма грудей. Забій молочної залози нерідко супроводжується формуванням гематоми. За відсутності лікування гематома нагноюється та інкапсулюється.
• Галактофоріт. Це запалення молочних проток, найчастішою причиною якого є травма молочної залози. Захворювання відноситься до нелактаційних маститів.
• Кіста або доброякісна пухлина. Новоутворення здавлюють молочні протоки, викликаючи їхню закупорку. Внаслідок приєднання вторинної інфекції відбувається формування осумкованого гнійного утворення.
• Гормональний збій. Гормональні розлади провокують застій лімфи та крові у молочних залозах, що активізує розмноження патогенної мікрофлори. Дисбаланс гормонів спостерігається при мастопатіях, у період новонародженості та при різних ендокринних патологіях.
• Гнійно-запальні захворювання. Причиною абсцесу грудей можуть бути такі захворювання: фурункульоз, пахвовий лімфаденіт, піодермія, карбункул. Патогенні мікроби гематогенним шляхом проникають у тканини грудних залоз, викликають у них запальний процес з подальшим формуванням абсцесу.

Існує ряд факторів, наявність яких підвищує ризик розвитку захворювання. До них відносяться ослаблення імунітету, лактостаз, тріщини сосків молочної залози, куріння, ендокринні захворювання. Проведення інвазивних медичних маніпуляцій (дуктографія, малі оперативні втручання на грудях), пірсингу соска з недотриманням умов асептики може сприяти проникненню інфекції.

Вхідною брамою для інфекції частіше служить сосок або його пошкоджена ареола. У деяких випадках інфекційні агенти потрапляють до молочної залози зі струмом крові з інших гнійних утворень. Бактерії по молочних протоках поширюються у тканинах залози, починають активно розмножуватися, виділяючи токсини та продукти розпаду, що призводить до розвитку інтоксикаційного синдрому.

Запальний набряк, що виникає у стінках молочних ходів, є результатом імунної відповіді на дію антигенів бактерій та викликає розлад мікроциркуляції. Проникність судинної стінки збільшується, міжклітинна рідина виходить у просвіт молочних проток, виникає їхня закупорка. Лактостаз посилює запальний процес у молочних ходах, який поширюється і на навколишні тканини. Надалі відбувається розплавлення запалених тканин, відмежування їх від здорових щільною капсулою та формування порожнини, що містить гній.

У мамології використовують загальноприйняту класифікацію абсцесів грудей. Систематизація гнійних утворень молочної залози проводиться за їх локалізації, кількістю гнійників, ураженням однієї або обох залоз. Залежно від розташування виділяють:

• Підшкірний абсцес. Знаходиться поверхнево, легко діагностується через просвічування гною.
• Субареолярний абсцес. Розташовується під соском та його ареолою. Найчастіше зустрічається у жінок, що лактують.
• Інтрамамарний абсцес. Розташовується в товщі залізистої тканини грудей.
• Ретромамарний абсцес. Знаходиться між ретромамарною жировою клітковиною та грудними м’язами. Найнебезпечніша форма захворювання, що становить високий ризик гнійного розплавлення м’язів і прорив абсцесу в грудну порожнину.

Залежно від залучення до патологічного процесу однієї чи обох молочних залоз розрізняють односторонній та двосторонній абсцеси. За кількістю гнійників в одній залозі абсцеси поділяються на одиночні та множинні.

Захворювання починається гостро, з підвищення температури до 38–39°С. У разі попередньої травми грудей ознаки сформованого гнійного утворення з’являються на 3-5 добу. Хворих турбує різкий, пульсуючий біль у молочній залозі, почервоніння шкіри над гнійним осередком, його болючість при пальпації. Біль у залозі посилюється при трясці в автомобілі, ходьбі та стрибках.

При обмацуванні залози можна виявити епіцентр болю. Молочна залоза набрякає, з соска можлива поява гнійного відділення, що нерідко з кров’яними згустками. Пахвові лімфовузли з боку ураження збільшені в розмірах та болючі при пальпації. До місцевих симптомів додаються загальні ознаки інтоксикації: нудота та блювання, слабкість, адинамія, відсутність апетиту, почастішання серцебиття.

Провідні симптоми залежить від локалізації абсцесу. При субареолярному розташуванні гнійного утворення мають місце збільшення соска та його ареоли за рахунок набряку. Під навколососковою зоною пальпується щільне та болісне утворення. При розташуванні інтраммамарного абсцесу на незначній глибині у місці його локалізації є щільна та гіперемована ділянка. У разі глибокого залягання гнійника зовнішні зміни молочної залози відсутні. Якщо сформувався ретромаммарний абсцес, то заліза піднімається і набуває вигляду напівсфери, спрямованої вперед і вгору.

Відсутність своєчасного лікування призводить до прориву абсцесу та розвитку ускладнень. При поверхневому розташуванні гнійного утворення висока ймовірність формування нориці. Також можливий розвиток флегмон молочної залози, прорив гнійника в чумацькі ходи з подальшим виділенням молока з домішкою гною та кров’яних згустків. Довго існуюче гнійне запалення в молочних протоках руйнує їх стінки і викликає метаплазію (переродження) епітеліальних клітин, що може спричинити формування злоякісних процесів. Найнебезпечнішим ускладненням абсцесу грудей є розвиток сепсису, при якому бактерії зі струмом крові розносяться по всьому організму, що призводить до утворення нових множинних гнійних вогнищ у різних органах та тканинах.

Діагностикою абсцесу грудей займається мамолог чи хірург. Лікар з’ясовує анамнез, уточнює зв’язок захворювання з лактацією, зниженням імунітету або травмою, проводить огляд молочної залози та виявляє характерні ознаки гнійного утворення: гіперемія шкіри, болючість та флюктуація певної ділянки залози, збільшені пахвові лімфовузли. Також у діагностиці абсцесів грудей застосовуються лабораторні та інструментальні методи дослідження:

• Клінічні аналізи. У периферичній крові виявляється лейкоцитоз зі зрушенням вліво, прискорення ШОЕ (ознаки запалення), у сечі можливі протеїнурія та лейкоцитурія.
• Бактеріологічний посів секрету грудей. Досліджується виділення з соска або вміст абсцесу, отриманий за допомогою пункції, визначається збудник та його чутливість до антибіотиків.
• УЗД молочної залози. Уточнюється локалізація, розміри, глибина знаходження та кількості гнійників, їх сполучення з молочними протоками та один з одним.
• Мамографія. Допомагає визначити форму та розміри гнійного утворення, його приблизну локалізацію та провести диференціальну діагностику з незапальними хворобами грудей.
• КТ молочної залози. Незамінна при незадовільних результатах мамографії та УЗД, за наявності ретромаммарного абсцесу та при проведенні диференціальної діагностики гнійної освіти з іншими патологіями молочної залози.

Диференціальну діагностику абсцесу грудей проводять із флегмоною, гематомою, фіброаденомою, карциномою молочної залози, з жировим некрозом та низкою інших захворювань. З цією метою виконується цитограма відокремлюваного із соска, пункція освіти та аналіз пунктату, біопсія підозрілої ділянки з наступним гістологічним дослідженням.

В основі лікування сформованого гнійника лежить екстрене хірургічне втручання – розтин абсцесу та його дренування. Розрізи виробляються від центру (ареоли соска) до периферії (основи залози). У деяких ситуаціях доцільніше робити розріз у складці під молочною залозою. Рану оглядають, розкривають усі виявлені гнійники і з’єднують в одну порожнину, гній видаляють і промивають рану розчином антисептика. Потім встановлюють дренаж і рану частково ушивають.

Дренаж залишають у рані на 3 – 4 дні, до припинення відокремлюваного, після чого рану вшивають наглухо. Можлива пункційна аспірація гною з абсцесу та введення в його порожнину розчину антибіотика. Подібне втручання малотравматично і не залишає рубця після загоєння, але недостатньо ефективно. Пункція виконується лише за наявності невеликого одиничного абсцесу.

Паралельно з хірургічним втручанням призначаються антибіотики відповідно до чутливості виділених збудників (пеніциліни, цефалоспорини, фторхінолони), з метою дезінтоксикації проводиться інфузійна терапія. Також показаний прийом НПЗЗ, які усувають больовий синдром, знижують температуру та зменшують ознаки запалення. З метою стимуляції імунітету рекомендовано прийом імуномодуляторів.

При своєчасному зверненні до лікаря та проведення адекватного лікування прогноз сприятливий. Функція молочної залози повністю відновлюється, наслідки, крім рубця, відсутні. Профілактика абсцесу грудей у ​​період лактації полягає у дотриманні правил грудного вигодовування: повноцінне зціджування молочних залоз, прийом повітряних ванн для грудей, обмивання залоз до та після годування, попередження та своєчасне лікування тріщин сосків, щоденна зміна бюстгальтера. До заходів загальної профілактики відносяться здорове харчування, дотримання режиму дня та відпочинку, виявлення та корекція ендокринних порушень, відмова від шкідливих звичок та пірсингу соска, зміцнення імунітету.