Абсцес мошонки

Абсцес мошонки – це капсульоване гнійне вогнище в тканинах мошонки. Може бути первинним або вторинним, поверхневим або внутрішньомошонним. Зустрічається рідко. Розвивається при інфікуванні атером, хірургічних втручаннях та травматичних ушкодженнях або є ускладненням бактеріальної інфекції в області яєчка та його придатку. Симптомами абсцесу мошонки є інтенсивні болі, набряк, гіперемія та локальна гіпертермія у зоні ураження. Спостерігаються підвищення температури тіла до фебрильних цифр, слабкість, розбитість, біль голови, болі в суглобах і м’язах. Лікування хірургічне, потрібне розтин та дренування абсцесу на фоні антибактеріальної терапії.

Абсцес мошонки – рідкісний патологічний стан. Частота розвитку невідома, у літературі згадуються поодинокі випадки без вказівок на поширеність захворювання. Може виникати первинно чи розвиватися і натомість інших патологічних процесів. Найчастіше діагностуються абсцеси мошонки, що є ускладненням гострого гнійного епідідімоорхіту.

Незважаючи на досить поверхневе розташування гнійного вогнища, захворювання може представляти труднощі в ході діагностики через виражені набряково-інфільтративні процеси і розлиті болі в області рясно іннервованих м’яких тканин мошонки, промежини і статевого члена. Лікування абсцесу мошонки здійснюється за загальними принципами гнійної хірургії. Лікувальні заходи проводять фахівці у галузі андрології та урології.

Збудником гнійного процесу найчастіше стають гемолітичний стафілокок, золотистий стафілокок або мікробні асоціації. Рідше діагностуються абсцеси мошонки, спричинені сальмонелами, бруцелами, блідими спірохетами, кандидами та анаеробними мікроорганізмами. До місцевих факторів, що сприяють розвитку абсцесів мошонки, відносять

• малу товщину епідермісу
• підвищену вологість шкіри органу
• рихлу підшкірну клітковину
• велика кількість потових та сальних залоз.

Через близькість уретри та заднього проходу на шкіру мошонки потрапляє велика кількість високовірулентних мікроорганізмів, здатних викликати абсцес. Особливості крово- та лімфопостачання мошонки створюють сприятливі умови для уповільнення відтоку рідини та розвитку вираженого набряку на фоні тромбофлебіту та лімфостазу.

Загальними факторами, що збільшують ймовірність виникнення абсцесу мошонки, є

Безпосередньою причиною абсцесу мошонки у дорослих найчастіше стає гнійне запалення яєчка та його придатка. Рідше як причину виникнення даної патології вказують піодермію (гнійничкові ураження, фурункули, карбункули), нагноєння атером, відкриті травматичні пошкодження (колоті та різані рани, вогнепальні поранення) та інфекцію в області післяопераційних ран.

Описані випадки, коли абсцес мошонки у дорослих розвивався при хворобі Крона, параколіті та гострому деструктивному панкреатиті внаслідок поширення інфекції по клітковині заочеревинного простору та малого тазу. У дітей молодшого віку причиною абсцесу мошонки іноді стає поширення інфекційного процесу від внутрішніх органів у мошонку через незарощений відросток піхви очеревини.

З урахуванням локалізації виділяють:

• поверхневі (розташовуються в шкірі та поверхневих шарах органу)
• внутрішні або внутрішньомошонкові (внутрішньоічкові та внутрішньопіхвові) абсцеси мошонки.

З урахуванням причин розвитку розрізняють:

• первинні
• вторинні (що є ускладненням іншого патологічного процесу) ураження.

Поверхневі гнійні осередки можуть бути як первинними, і вторинними. Внутрішні абсцеси мошонки зазвичай мають вторинний характер і виникають внаслідок поширення інфекції з органів мошонки, рідше – з інших анатомічних областей.

Для абсцесу мошонки характерний швидкий розвиток. У пацієнта виникають болі, з’являється набряк у ділянці мошонки. У наступні кілька днів відзначається різке посилення больового синдрому та прогресування набряку. Шкіра мошонки червоніє, відзначається підвищення локальної температури. Місцеві симптоми абсцесу мошонки поєднуються із загальними ознаками гнійного процесу. Пацієнт скаржиться на слабкість, розбитість, головні та м’язово-суглобові болі. Виявляється підвищення температури до 38-39 градусів.

У деяких випадках спостерігається септичний варіант абсцесу мошонки з бурхливим прогресуванням симптоматики та вираженими системно-запальними реакціями. При інфікуванні грибками, блідою спірохетою та мікобактерією туберкульозу може спостерігатися стерта течія з помірним больовим синдромом та підвищенням температури до субфебрильних цифр. За відсутності лікування можливий прорив абсцесу мошонки та подальше поширення інфекції. Іноді через порушення кровотоку в ділянці шкіри мошонки виникають крововиливи з подальшим утворенням поверхневих осередків інфекції в уражених тканинах.

При огляді хворого з абсцесом мошонки виявляється значна набряклість, локальна гіперемія та гіпертермія у ділянці ураження. Мошонка різко болісна при пальпації. Проводять такі діагностичні процедури:

• УЗД мошонки. Для уточнення локалізації та стадії абсцесу зазвичай призначають сонографію.
• Лабораторні дослідження. За аналізами крові визначаються підвищення ШОЕ та лейкоцитоз зі зсувом вліво.

При підозрі на поширення інфекційного процесу з малого тазу, черевної порожнини або ретроперитонеального простору використовують КТ та МРТ, які дозволяють отримати інформацію про стан кількох анатомічних областей, уточнити локалізацію первинного вогнища та шляхи поширення інфекції.

Пацієнта екстрено госпіталізують до андрологічного або урологічного відділення. На ранніх стадіях призначають антибактеріальні та протизапальні засоби. Після «дозрівання» гнійника здійснюють розтин та дренування абсцесу мошонки. При тяжких деструктивних процесах в області яєчка проводять орхіектомію. При поширенні гнійного процесу інших анатомічних областей обсяг втручання розширюють. Надалі виконують перев’язки, коригують антибактеріальну терапію з урахуванням чутливості мікрофлори.

Прогноз для життя при абсцесі мошонки зазвичай сприятливий. При тривалому перебігу захворювання можливе формування нориць і затіків в області промежини та параректальної клітковини. Рідкісним, але небезпечним ускладненням абсцесу мошонки є гангрена Фурньє – блискавичний некроз тканин мошонки. Імовірність розвитку летального результату при цьому ускладнення за різними даними коливається від 50 до 80%. У віддаленому періоді після абсцесу мошонки іноді спостерігається порушення функцій яєчка, придатка яєчка та сім’явивідної протоки з розвитком андрогенної недостатності або чоловічої безплідності.