Абсцес мови

Абсцес мови – це локальне гнійно-некротичне запалення, що характеризується формуванням у товщі язика гнійника, оточеного інфільтративною капсулою. Абсцес язика проявляє себе нездужанням, підвищенням температури тіла, болючим набуханням язика, утрудненням розмови, прийому їжі і навіть дихання. Патологія діагностується на підставі виявлених під час огляду ознак, пункції та даних мікробіологічного дослідження вмісту гнійника. Лікування сформованого абсцесу язика включає його хірургічне розтин, полоскання порожнини рота антисептичними розчинами, системну терапію антибактеріальними і протизапальними препаратами, прийом вітамінів.

Абсцес язика – локальне запальне вогнище в тканинах язика, що є порожниною з гнійним ексудатом, обмежену піогенною мембраною. Абсцес мови належить до захворювань, що досить часто зустрічаються в хірургічній стоматології. У більшості випадків виникнення абсцесу пов’язане із проникненням патогенної мікрофлори через пошкоджені тканини язика.

Абсцес є одним із найнебезпечніших гнійно-запальних захворювань порожнини рота, особливо у разі його локалізації в області кореня язика. За відсутності адекватного та своєчасного лікування абсцес язика може спричинити важкі ускладнення: флегмонозний глосит, флегмону шиї та розвиток медіастиніту, що загрожує летальним результатом. Тому надзвичайно важливо з появою перших симптомів абсцесу мови терміново звернутися до фахівця.

Безпосередньою причиною розвитку абсцесу язика є бактеріальна інфекція, етіологічними агентами зазвичай виступають стафілококи, стрептококи та анаеробна флора. Вхідними воротами для бактерій зазвичай служать рани, що виникають внаслідок різних травм: ушкодження слизової оболонки язика риб’ячими кісточками, гострими краями зубів, некоректно виготовленими зубними протезами тощо.

Можливий розвиток абсцесу язика внаслідок переходу запалення з боку передніх нижніх зубів, наприклад, при гнійному періодонтиті. Абсцес язика може бути ускладненням глоситу, виразкового стоматиту, іноді – гострого тонзиліту. Крім того, абсцес може бути викликаний проникненням інфекції через незарослий сліпий (морганієвий) отвір язика.

Анатомічні особливості будови мови відіграють важливу роль у перебігу запальних процесів у різних її відділах. Між поздовжніми, поперечними та вертикальними м’язовими пучками верхньої частини язика відсутні значні прошарки сполучної тканини. Щільна волокниста перегородка, яка розділяє групи м’язів лівої та правої половини язика, є певною мірою перешкодою на шляху розповсюдження запалення. Тому абсцес, що виник з одного боку мови, дуже рідко переходить за середню лінію, на інший бік.

У проміжках між глибоко пролягаючими м’язами язика (підборідно-мовними, шило-мовними та під’язично-мовними) присутні досить значні обсяги клітковини і розташовані лімфатичні вузли. Локалізований у цій галузі абсцес мови є дуже небезпечним і загрожує поширенням гнійно-запального процесу на прилеглі тканини шиї та середостіння.

Патологія, зазвичай, розвивається дуже швидко. По локалізації розрізняють поверхневі та глибокі абсцеси. Поверхневий абсцес розташовується прямо під слизовою оболонкою, найчастіше на спинці язика. При ковтанні та рухах язика пацієнт відчуває різкий біль, який іноді може віддавати у вухо. Візуально виявляється набрякова ділянка гіперемованої слизової оболонки, при пальпації відчувається хворобливе ущільнення. Поверхневі абсцеси язика іноді самостійно розкриваються, після чого настає полегшення стану. Тим не менш, щоб уникнути ускладнень обов’язково варто здатися фахівцю.

Глибокий абсцес локалізується у товщі тканин язика. Для цієї форми патології характерним є загальне погіршення самопочуття: слабкість, нездужання, порушення сну та апетиту, головний біль, тахікардія, підвищення температури тіла до 38–40°C, іноді з ознобом. Спостерігається збільшення підщелепних та підпідборідних лімфатичних вузлів, рясне слиновиділення, набряклість та болючість язика. Його слизова оболонка набуває синюшного кольору, покривається брудно-сірим нальотом; з ротової порожнини відчувається гнильний запах.

Мова значно збільшується в обсязі, іноді настільки, що не міститься в роті, особливо якщо гнійник локалізується в корені язика. Через це мова стає невиразною, утруднюється дихання, що викликає у пацієнта збудження та почуття страху. Крім того, хворий зберігає вимушене сидяче положення тіла. При пальпації виявляється наявність щільного болючого інфільтрату; у разі неясної флюктуації виявлення гнійника використовується пункція. Якщо спостерігаються рецидивні абсцеси в центрі мови, то це є ознакою незарощення сліпого отвору.

Абсцес мови діагностується стоматологом на підставі анамнезу, виявлених клінічних проявів та необхідних лабораторних досліджень. За результатами загального аналізу крові визначаються ознаки запального процесу – підвищення ШОЕ та лейкоцитоз. Для визначення збудників виробляється мікробіологічний посів гнійника, що відокремлюється.

Диференційна діагностика

Рентгенологічне дослідження інформативне для диференціальної діагностики абсцесу мови, уточнення одонтогенного джерела інфекції та виявлення ускладнень. Абсцес язика необхідно диференціювати від схожих за симптоматикою захворювань, таких як флегмона дна ротової порожнини (ангіна Людвіга), абсцедуючий лімфаденіт підпідборідних лімфатичних вузлів та інших патологій.

Лікування поверхневого абсцесу язика починається з консервативних заходів: полоскань ротової порожнини антисептичними розчинами, наприклад, хлоргексидином або нітрофуралом, прийому антибактеріальних препаратів. Ці заходи у багатьох випадках дозволяють уникнути оперативного втручання, проте, якщо консервативна терапія не дає успіху, вдаються до операції.

Лікування глибокого абсцесу язика здійснюється виключно хірургічним шляхом. Для запобігання подальшому поширенню інфекції стоматолог-хірург розкриває гнійну порожнину поздовжнім розрізом. У разі локалізації гнійника біля кореня язика розтин може бути зроблено з боку шкірного покриву під підборіддям.

При розсіченні стінки абсцесу зазвичай спостерігається вилив гною під великим тиском, і пацієнт практично відразу відчуває полегшення дихання та ковтання. Після цього здійснюється промивання порожнини абсцесу розчином протеолітичних ферментів з антибіотиками, а потім дренують рану для забезпечення відтоку гнійного ексудату.

При наростанні симптому утрудненого дихання здійснюють трахеотомію. Крім хірургічного лікування, призначається терапія антибіотиками, антигістамінними та протизапальними препаратами, прийом полівітамінів та часті зрошення ротової порожнини антисептиками, у тому числі розчинами соди або марганцевокислого калію. Також проводяться полоскання теплими відварами лікарських рослин – ромашки та шавлії. Крім того, у комплексному лікуванні рекомендується використання УВЧ-терапії.

Успіх лікування гнійно-запальних захворювань багато в чому залежить від часу звернення до фахівця та загального стану здоров’я пацієнта. Якщо лікувальні заходи при абсцесі язика розпочато своєчасно, прогноз сприятливий – захворювання виліковується протягом 14 днів. При значній занедбаності патології можливий розвиток тяжких ускладнень, серед яких – флегмона, медіастиніт та сепсис. У разі прогноз несприятливий, можливий навіть летальний результат.

Для профілактики розвитку абсцесу мови рекомендується ретельне дотримання правил гігієни ротової порожнини та уникнення травм слизової оболонки. Якщо діагностовано захворювання, яке може ускладнюватись абсцесом, необхідно своєчасно проводити його правильне лікування.