Абсцес навколощелепний

Навколощелепний абсцес – це утворення запального гнійного осередку в тканинах щелепно-лицьової зони обличчя. Проявляється локальною припухлістю, почервонінням та флюктуацією (зиблінням) шкіри над вогнищем запалення, асиметрією обличчя, утрудненням та болісністю ковтання, явищами інтоксикації. Може розвинутися у розлите запалення – флегмону, із залученням у процес навкологлоткової та підочної ділянки, шиї. Лікування завжди хірургічне – розтин та дренування порожнини абсцесу.

Абсцес навколощелепний – обмежене вогнище гнійного запалення тканин щелепно-лицьової зони. За відсутності лікування абсцесів починається гнійний розпад та гнійне розплавлення сусідніх тканин.

Абсцес викликає стрептококова та стафілококова мікрофлора, найчастішою причиною є захворювання зубів та запальні процеси у щелепно-лицьовій зоні. Фурункульоз, ангіна, тонзиліт при хронічній течії ускладнюються навколощелепними абсцесами. Ушкодження шкіри та слизової оболонки в області рота, занесення інфекції під час стоматологічних процедур можуть спровокувати абсцес навколощелепної зони.

Загальні інфекційні захворювання, що протікають на кшталт сепсису, внаслідок поширення мікроорганізмів кров’ю і лімфою, викликають множинні абсцеси у різних органах і тканинах, зокрема і абсцеси околощелепной зони. Абсцес навколощелепної зони може виникнути через травми обличчя. Під час військових дій та стихійних лих через відсутність першої допомоги, вивихи та переломи щелеп часто ускладнюються абсцесами. Навколоверхівкові та перикоронарні вогнища запалення та пародонтальні кишені при загостреннях можуть спровокувати абсцес щелепи через резорбцію кісткової тканини.

Формуванню абсцесу передує зубний біль як за періодонтиту. Надкушування в ураженій зоні посилює болючі відчуття. Далі приєднується щільний набряк із формуванням болючого ущільнення. Для абсцесу, що розвивається під слизовою оболонкою, характерна яскрава гіперемія та випинання ураженого вогнища. Іноді відзначається асиметрія обличчя.

У разі відсутності терапії погіршується загальний стан пацієнта: підвищується температура тіла, спостерігається відмова від їжі. Після мимовільного розтину абсцесу біль стихає, контури особи набувають нормальних обрисів, загальне самопочуття стабілізується. Але через сприятливі умови для мікроорганізмів у порожнині рота, процес хронізується, тому його мимовільне розтин не говорить про лікування.

При короткострокових ослабленнях імунної системи навколощелепні абсцеси загострюються. Можливе хронічне гноетечение зі свищових ходів, воно супроводжується неприємним запахом з рота та заковтуванням гнійних мас. Відбувається сенсибілізація організму продуктами розпаду, загострюються алергічні захворювання.

Для абсцесів дна ротової порожнини характерна гіперемія в під’язичній зоні зі швидким утворенням інфільтрату. Розмова та прийом їжі стають різко болючими, відзначається гіперсалівація. Знижується рухливість язика, він злегка піднімається догори, щоб не стикатися з абсцесом, що формується. У міру збільшення припухлості погіршується загальний стан. При мимовільному розтині гній поширюється в окологлоточную область і шию, що призводить до виникнення вторинних гнійних вогнищ.

Абсцес піднебіння частіше виникає як ускладнення періодонтиту верхнього другого різця, ікла та другого премоляра. Під час формування абсцесу спостерігається гіперемія та болючість твердого піднебіння, після вибухання біль стає інтенсивнішим, прийом їжі утруднюється. При мимовільному розтині гнійний вміст поширюється на всю площу твердого піднебіння з розвитком остеомієліту піднебінної пластини.

Якщо виникає абсцес щоки, то залежно від локалізації та глибини, припухлість та почервоніння можуть бути більш виражені із зовнішнього боку або з боку слизової порожнини рота. Болючість вогнища помірна, під час роботи мімічних м’язів біль посилюється. Загальний стан практично не страждає, але абсцес щоки небезпечний поширенням на сусідні відділи обличчя ще до розтину гнійника.

Абсцес язика починається з хворобливістю в товщі язика, мова збільшується в обсязі, стає малорухливою. Мова, жування та ковтання їжі різко утруднені та болючі. Іноді при абсцесі може виникнути відчуття задушення.

Діагноз ставлять на підставі візуального огляду стоматолога та скарг пацієнта. Іноді під час опитування з’ясовується, що мали місце фурункули лицьової зони, є хронічні інфекційні захворювання. До візиту до лікаря рекомендується приймати анальгетики, полоскати ротову порожнину антисептичними розчинами, самостійний прийом антибіотиків неприпустимий. Кінцевою метою лікування є повна ліквідація інфекційного процесу та відновлення порушених функцій у максимально короткий термін.

Схема лікування залежить від стадії захворювання, від вірулентності мікроорганізму та від особливостей реакції у відповідь з боку макроорганізму. Локалізація абсцесів навколощелепної зони, вік пацієнта та наявність супутніх захворювань суттєво впливають на принципи лікування. Чим більше факторів, що ускладнюють, тим інтенсивнішою має бути терапія.

У період лікування абсцесів навколощелепної зони рекомендується дотримуватись дієти з переважанням протертих супів та пюре. Якщо спостерігається стійка відмова від їжі, вдаються до внутрішньовенного введення білкових розчинів. За наявності сформованого абсцесу показано його розтин з подальшим дренуванням порожнини. В інших випадках вдаються до антибіотикотерапії, і лише за її недоцільності порушується питання хірургічному лікуванні.

Антибіотики призначають у вигляді ін’єкцій або таблетованих формах, додатково проводять курс вітамінотерапії. Показані імуностимулятори та дезінтоксикаційна терапія. Полоскання порожнини рота теплими розчинами фурациліну та соди знімає набряклість та запобігає поширенню інфекції. За наявності яскраво вираженого больового синдрому застосовують анальгетики. При вчасно розпочатій комплексній терапії прогноз зазвичай сприятливий, одужання настає протягом 6-14 днів.