Абсцес передміхурової залози

Абсцес передміхурової залози – це обмежене скупчення гною у тканинах простати, що розвивається на тлі простатиту або інфекційно-гнійного процесу екстрагенітальної локалізації. Проявляється різким пульсуючим болем у промежині та прямій кишці, інтоксикацією, ознобами, лихоманкою, утрудненими сечовипусканням та дефекацією. Діагностика включає ректальне пальцеве дослідження простати, ТРУЗІ, пункцію гнійника. У процесі лікування проводять розтин абсцесу через промежину або пряму кишку, призначають протимікробну та дезінтоксикаційну терапію.

Абсцес передміхурової залози може розвиватися первинно (як самостійна патологія) або вдруге (як результат гострого простатиту). Є серйозним інфекційно-запальним захворюванням, яке характеризується гнійним розплавленням тканин залози з формуванням замкнутого гнійника. При несприятливому перебігу може ускладнитися проривом гною в мошонку, промежину, уретру, клітковину малого таза, передню черевну стінку чи черевну порожнину. Небезпека невчасного розпізнавання хвороби полягає у ймовірності розвитку перитоніту чи сепсису. Летальність при абсцесі простати реєструється у 3-16% випадків.

До розвитку захворювання привертає ослаблення місцевого та загального імунітету, викликане переохолодженням, венозним застоєм у тазу, інтеркурентними захворюваннями, курінням, порушенням регулярності статевого життя. Безпосередньою причиною виникнення гнійного процесу є:

• Гострий простатит. Формування абсцесу передміхурової залози відбувається у 5% пацієнтів із цією патологією. Цьому сприяє неадекватна терапія простатиту чи необережне виконання трансуретральних інструментальних втручань.
• Хірургічні втручання. У ряді випадків абсцес простати ускладнює проведення операцій на передміхуровій залозі та сечовому міхурі (трансуретральній резекції простати, ТУР сечового міхура та ін.).
• Каменеутворення. Причиною патології може бути обструкція вивідних проток залози каменями, що утворилися, що нерідко зустрічається при хронічному простатиті, аденомі простати, уретриті та ін.
• Віддалені вогнища інфекції. Вторинний абсцес виникає внаслідок гематогенного перенесення інфекції з вогнищ екстрагенітальної локалізації, наприклад, при гідраденіті, фурункульозі, остеомієліті, ангіні, хронічному тонзиліті та ін. Етіологічними агентами у цьому випадку виступають грампозитивні мікроорганізми.

У розвитку абсцесу виділяють інфільтративну та гнійно-деструктивну стадії. Клінічні прояви найбільше виражені в інфільтративній стадії. Патологія характеризується симптомами тяжкого септичного захворювання: вираженою інтоксикацією, високою температурою гектичного типу з ознобами, пітливістю, тахікардією, іноді порушенням свідомості та маренням. Болі, як правило, мають односторонню локалізацію, що відповідає ураженій частці простати.

Відзначається іррадіація болю в промежину та пряму кишку; характер болю – різкий, пульсуючий. Дефекація та сечовипускання утруднені та вкрай болючі; іноді розвивається гостра затримка сечі та випорожнення, невідходження газів. У другій стадії внаслідок відмежування гнійної порожнини настає покращення стану: вщухають болі, спадає температура. Однак це не означає, що хвороба минула – у цей період абсцес передміхурової залози, що сформувався, може розкритися в різні органи і тканини з розвитком ускладнень.

Абсцес простати може прорватися в парауретральну клітковину або навколоміхуровий простір з розвитком флегмони. При розтині гнійника в уретру з’являється піурія, сеча стає каламутною, з домішкою гною, неприємним різким запахом. У разі розтину абсцесу простати в пряму кишку формується прямокишковий свищ, про що свідчить домішка слизу та гною в калі. Проте, повного випорожнення гнійної порожнини при прорив абсцесу не настає, а це означає, що можливий рецидив нагноєння простати. Найбільш грізними ускладненнями захворювання є перитоніт і сепсис.

У клінічній урології діагноз абсцесу передміхурової залози встановлюється на основі сукупності проявів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, діагностичних операцій (біопсії абсцесу простати). Призначаються такі процедури:

• Пальцеве ректальне дослідження. У процесі пальпаторного обстеження простати визначається округлий виступає утворення, відчувається флюктуація за рахунок рідкого вмісту абсцесу; передміхурова залоза збільшена, напружена та надзвичайно болюча. При абсцесі дослідження виконується вкрай обережно через небезпеку розвитку бактеріотоксичного шоку.
• УЗД передміхурової залози. ТРУЗІ виявляє на тлі збільшеної та набрякової простати гіпоехогенне вогнище округлої або овальної форми. УЗД допомагає не тільки виявити гнійник, а й визначити його розміри, локалізацію, проконтролювати виконання пункції абсцесу та забір вмісту для ідентифікації збудника.
• Лабораторні дослідження. У крові визначаються типові ознаки гострого запалення: збільшення кількості лейкоцитів та швидкості осадження еритроцитів; у загальному аналізі сечі – лейкоцитурія, протеїнурія. При бактеріологічному дослідженні сечі чи мазка з уретри виявляється патогенна мікрофлора.

При підозрі на розвиток нориць проводиться уретроскопія, цистоскопія, УЗД сечового міхура, аноскопія, консультація проктолога. Захворювання диференціюють із гострим простатитом, пієлонефритом, епідидимітом.

При підтвердженні діагнозу показана екстрена госпіталізація до урологічного стаціонару. Тактика щодо гнійного процесу залежить з його стадії. В інфільтративній стадії застосовується антибіотикотерапія цефалоспоринами, фторхінолонами, аміноглікозидами; внутрішньовенні інфузії розчинів з метою дезінтоксикації, імуностимулююча терапія. З метою усунення гострого больового синдрому виробляються пресакральні та парапростатичні блокади.

Якщо за даними пальпації та УЗД визначається сформований абсцес передміхурової залози, здійснюється його проміжне або трансректальне розтин та дренування. Для профілактики пошкодження сечівника в нього вводиться металевий буж, тобто виконується попереднє бужування уретри. У більшості випадків перевага надається проміжному доступу, що дозволяє широко розкрити абсцес, уникнувши при цьому вторинного інфікування та утворення прямокишково-уретральних нориць. У післяопераційному періоді призначається протимікробна та дезінтоксикаційна терапія.

Своєчасне лікування абсцесу передміхурової залози сприяє сприятливому прогнозу для життя та збереженню репродуктивної функції. Працездатність втрачається лише на час хвороби. Нерозпізнаний абсцес цієї локалізації, як правило, призводить до генералізації інфекції та уросепсису.

Профілактика патології – це передусім профілактика гострого простатиту. Вона включає фізичну активність, виключення переохолоджень, нормалізацію ритму статевого життя, лікування хронічних вогнищ інфекції та урологічних хвороб. З появою початкових симптомів захворювання необхідна негайна консультація лікаря-уролога.