Абсцес селезінки

Абсцес селезінки – Це обмежене від навколишніх тканин скупчення гнійного ексудату в селезінці. Захворювання характеризується наростаючою слабкістю, лихоманкою, нудотою та блюванням. Больові відчуття локалізуються у лівому підребер’ї, іррадіюють у ліву половину тіла, посилюються при диханні. Діагностика включає огляд хірурга, УЗД чи КТ селезінки, оглядову рентгенографію черевної порожнини, дослідження крові. Абсцес відноситься до екстреної хірургічної патології та вимагає термінового оперативного втручання на фоні проведення дезінтоксикаційної та антибактеріальної терапії. Виконують черезшкірне дренування гнійника або видалення селезінки разом із осередком запалення.

Абсцес селезінки є відокремленою порожниною, заповненою гнійним вмістом. В абдомінальній хірургії як самостійна патологія зустрічається в 0,5-1% випадків. Захворювання частіше виникає вдруге при нагноєнні гематом та інфарктів селезінки, при метастазуванні інфекції з інших органів кровоносного русла. Поодинокі абсцеси можуть досягати гігантських розмірів, містити до 3-5 літрів гною. Множинні гнійники у селезінці мають багатокамерну будову, відрізняються невеликими розмірами, але мають тенденцію до злиття з утворенням однієї великої гнійної порожнини. Абсцеси можуть розташовуватися в одному з полюсів селезінки або займати всю площу органу.

Серед збудників гнійного процесу при абсцесі селезінки переважають сальмонели, стрептококи, стафілококи. Рідко патогенна мікрофлора представлена ​​грамнегативними бактеріями та грибами. До основних причин, що призводять до утворення гнійників, відносять:

1. Інфекційні захворювання. Генералізація інфекційного процесу при малярії, черевному та зворотному тифі, скарлатині, дифтерії викликає формування гнійних вогнищ в органах та тканинах, у т. ч. у селезінці.
2. Травми селезінки. Забиті місця та поранення органу, які протікають без розриву капсули, супроводжуються скупченням крові під оболонкою. У цих випадках абсцес виникає внаслідок нагноєння гематоми.
3. Розповсюдження гнійної інфекції з інших осередків. Проникнення інфекції в селезінку гематогенним шляхом відбувається при гнійно-запальних захворюваннях інших органів та систем (септичному ендокардиті, остеомієліті, сепсисі, пієлонефриті, циститі). При раку або виразці шлунка, лівому паранефриті, абсцесах черевної порожнини має місце контактний перехід патогенної флори на селезінку.
4. Ехінококоз селезінки. Абсцес може утворюватися за рахунок скупчення личинок ехінокока в лієнальній тканині та нагноєння паразитарної кісти селезінки.
5. Інфаркт селезінки. В результаті тромбозу, емболії або тривалого спазму селезінкових артерій виникає гостра ішемія та некроз частини або всього органу. Інфікування ураженої області призводить до розвитку абсцесу.

Формуванню абсцесу сприяють хвороби, що супроводжуються зниженням імунітету (серповидно-клітинна анемія, хронічний лімфолейкоз, лейкемія, ВІЛ-інфекція).

Занесення мікробних збудників у селезінку в більшості випадків відбувається по кровоносному руслу, рідше – при безпосередньому пораненні органа або контактно (з сусідніх анатомічних структур). Збудники або гнійні емболи осідають у синусоїдних капілярах, де розмножуються, викликаючи утворення запального інфільтрату з явищами некрозу.

У міру розплавлення вогнища запалення формується порожнина абсцесу, заповнена смердючим гноєм шоколадного кольору або кольору м’ясних помиїв з включеннями секвестрів селезінкової тканини. Порожнини можуть мати різні розміри, будову та локалізацію. При розташуванні гнійника в зоні верхнього полюса селезінки відзначається реакція з боку плеври: біль у лівій половині грудей, реактивний плеврит. Нижньополюсна локалізація абсцесу викликає болючість у лівому підребер’ї та напругу м’язів живота.

Клінічна картина варіабельна, залежить від масштабу поразки та локалізації гнійного вогнища. Патологічний процес може мати яскраво виражений характер та стрімкий розвиток. В цьому випадку перебіг захворювання характеризується вираженою слабкістю, підвищенням температури тіла (до 39-40 ° С), ознобом, запамороченням. Виникають диспепсичні явища (нудота, блювання, діарея).

Болючі відчуття різної інтенсивності локалізуються в області лівого підребер’я, часто іррадіюють у ліву лопатку, руку, ключицю та посилюються при диханні. При великих розмірах гнійника може спостерігатися випинання черевної стінки зліва, спленомегалія. Абсцедування може протікати без специфічних ознак та мати стерту клінічну картину. Прорив гнійника супроводжується перитонеальними симптомами (адинамією, холодним потом, акроціанозом, дефансом м’язів черевної стінки).

При дотику абсцесу селезінки з петлями кишечника формуються нориці, які викликають кишкову кровотечу. Розрив гнійника супроводжується попаданням гнійного вмісту в черевну порожнину та розвитком розлитого перитоніту. Проникнення патогенних бактерій у кров’яне русло спричиняє сепсис. У поодиноких випадках відбувається розтин абсцесу в просвіт бронхів, шлунка, кишечника з наступним виходом гнійних мас назовні. При попаданні гнійного вмісту до плевральної порожнини розвивається емпієма плеври.

У зв’язку з варіабельністю клінічної картини та частою відсутністю специфічних симптомів діагностика абсцесу селезінки викликає труднощі. При підозрі на наявність патології необхідно провести такі обстеження:

• Опитування, огляд. Включає вивчення анамнезу життя та захворювання, фізикальне дослідження (пальпація, аускультація живота). При огляді хірурга виявляється болючість у підребер’ї зліва, пальпується збільшена селезінка.
• Інструментальну діагностику. В першу чергу проводять УЗД селезінки, в ході якого абсцес визначається як гіпоехогенна або анешогенна округла тінь. На оглядовій рентгенографії черевної порожнини візуалізується затемнення під діафрагмою зліва. Комп’ютерна томографія (КТ селезінки) дозволяє отримати точну інформацію про розміри, локалізації гнійника, додаткові утворення і випот у черевній або плевральній порожнині. Для виявлення осередку запалення проводять радіонуклідну сцинтиграфію (з цитратом 67Ga).
• Аналіз крові (ОАК, біохімія). Неспецифічні види дослідження, що визначають наявність запального процесу у організмі. При абсцесі в аналізі крові відзначається лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, анемія, гіпопротеїнемія.

Диференціальну діагностику абсцесу проводять із гострими запальними захворюваннями сусідніх органів: лівостороннім паранефритом, запаленням низхідної ободової та сигмоподібної кишки (колітом, сигмоїдитом), піддіафрагмальним абсцесом зліва. Гематоми та інфаркти селезінки супроводжуються схожою симптоматикою. Прорив гнійника диференціюють з прободною виразкою, панкреонекрозом та перитонітом іншого генезу.

Лікування здійснюють спеціалісти у сфері абдомінальної хірургії. Під час підтвердження діагнозу показано термінове втручання. Тактика оперативного лікування залежить від локалізації та величини гнійного вогнища, наявності ускладнень та загального стану пацієнта. В даний час застосовують такі види хірургічної тактики:

• Надшкірне дренування та санація гнійника. Під контролем УЗД пункційною голкою видаляють гнійний вміст і вводять у порожнину абсцесу лікарські засоби. Для визначення патогенної мікрофлори проводять дослідження одержаного гною. Маніпуляцію виконують при поодиноких абсцесах до 4-5 см і протипоказання до проведення лапаротомії (важкий соматичний стан пацієнта, захворювання системи згортання крові).
• Спленектомія з ревізією черевної порожнини. Оперативне видалення селезінки разом з абсцесом здійснюється при великих одиночних чи множинних гнійниках, неефективності малоінвазивних методів лікування, розвитку кровотеч та перитоніту. У деяких випадках проводять аутотрансплантацію з поверненням частини органа до черевної порожнини для збереження імунної функції.

Вибір оперативного підходу залежить від розташування абсцесу селезінки. Локалізація гнійника у верхній частині органа передбачає трансторакальний доступ, у нижній частині – через черевний. Всім хворим у післяопераційному періоді призначають антибактеріальні та знеболювальні препарати. При прориві гнійника додатково показано масивну протизапальну та дезінтоксикаційну терапію. У період реабілітації (1-2 місяці) слід утриматися від занять спортом, важкого фізичного навантаження, прийняття гарячих ванн.

Прогноз при абсцесі селезінки залежить від розмірів гнійника та наявності ускладнень. При своєчасно виконаній операції та грамотному післяопераційному догляді прогноз хвороби задовільний. Пацієнти вже за 2 місяці можуть переходити до звичного розпорядку життя. Прорив гнійника, розвиток перитоніту та бактеріємії призводять до різкого погіршення стану аж до коми. Несвоєчасне лікування у 100% випадків призводить до смерті.

Профілактика абсцесу селезінки спрямована на своєчасну діагностику захворювань, що служать патогенетичною та морфологічною основою для формування гнійника. Пацієнти не повинні ігнорувати симптоми хвороби, а при виникненні їх своєчасно звертатися до лікаря.