Абсцес шкіри

Абсцес шкіри – це локальне гнійне запалення шкірних покривів, що характеризується утворенням порожнини, обмеженою так званою піогенною мембраною. Симптомами абсцесу служать почервоніння, набряк, іноді болючість, дома яких потім формується скупчення гною. Все це може супроводжуватися загальними симптомами інтоксикації (підвищення температури, слабкість, головний біль). Діагностика абсцесу шкіри здійснюється на підставі огляду пацієнта, у деяких випадках додатково призначають базові дослідження (загальні аналізи крові та сечі). Місцеве лікування проводиться хірургом – порожнина розкривається та обробляється антисептиком, у ряді випадків може бути призначена загальна антибактеріальна терапія.

Абсцес (гнійник) шкіри – як правило, гостре гнійне запалення, що вражає шкірні покриви на будь-якій ділянці тіла. На відміну від флегмони, абсцес є обмеженим, є порожниною, наповненою гноєм і оточеною піогенною мембраною. У більшості випадків ця оболонка надійно запобігає розповсюдженню інфекції на навколишні тканини, проте іноді хвороботворні мікроорганізми з осередку можуть потрапити в кров або лімфу. Це призводить до більш важких станів – лімфангітів, лімфаденітів, метастатичних абсцесів внутрішніх органів. На деяких ділянках тіла, багатих на судинні анастомози, поява гнійників особливо небезпечна – наприклад, абсцеси шкіри в області носогубного трикутника можуть призводити до запалень печеристого синуса, менінгітів, абсцесу головного мозку.

У переважній більшості випадків збудниками абсцесу шкіри є бактерії. Вони можуть проникати в шкірні покриви при їх ушкодженні, через мікротріщини, зрідка заносяться туди гематогенним шляхом інших запальних вогнищ в організмі. Тип бактерій, що викликають появу абсцесу шкіри, може бути різним – золотистий стафілокок, синьогнійна та кишкова палички. Найчастіше розвиток такого стану зумовлено не одним видом збудника, а їх сукупністю.

Велике значення у розвитку абсцесу шкіри має зниження активності місцевих захисних факторів – наприклад, при локальному переохолодженні, цукровому діабеті, наявності імунодефіциту, недотриманні правил особистої гігієни. Після проникнення бактерій всередину шкірних покривів починається їхнє розмноження з формуванням патологічного вогнища. Все це розпізнається імунною системою, яка починає реагувати насамперед неспецифічними факторами захисту – розширюються кровоносні судини, збільшується приплив крові до даної ділянки шкіри, сповільнюється всмоктування тканинної рідини.

Перелічені зміни стають причиною перших проявів абсцесу шкіри – почервоніння, набряку, хворобливих відчуттів. Після цього до осередку надходять імунокомпетентні клітини – макрофаги та нейтрофіли, які починають фагоцитувати збудників. У результаті суміші тканинної рідини, живих і загиблих нейтрофілів і бактерій формується гній – він стимулює фібробласти шкіри, які формують навколо вогнища мембрану. Запалення набуває вигляду типового абсцесу шкіри.

Розвиток абсцесу шкіри характеризується певною стадійністю, тривалість кожної стадії досить сильно відрізняється у різних випадках та залежить від багатьох факторів – стану імунітету, типу збудника, локалізації запалення. Початковий етап починається з розвитку почервоніння ділянки шкіри, появи припухлості, хворобливих відчуттів. Температура ураженої ділянки помітно вище, ніж у навколишніх постійних тканин.

Розмір почервоніння поступово збільшується, в деяких випадках досягаючи 3-4 сантиметрів – саме від цього етапу залежить, яким буде надалі діаметр абсцесу шкіри. Загальних симптомів у цей час, як правило, не спостерігається. Потім починається продукція гною – центр вогнища починає жовтіти, розм’якшується, але болючість та набряк зберігаються, іноді з’являється почуття розпирання в ураженій ділянці. Даний етап формування абсцесу шкіри здебільшого настає через 3-4 дні після маніфестації перших симптомів.

Поширення запалення найчастіше не відбувається, тому розмір освіти залишається незмінним. Гній, по суті, є сумішшю токсичних продуктів розпаду тканин, які частково всмоктуються в кров та призводять до погіршення загального стану людини – підвищення температури, слабкості, порушення апетиту, іноді до нудоти та блювання. Виразність цих симптомів залежить від розміру абсцесу шкіри – чим він більше, тим хворий важче почувається, тоді як при маленьких гнійниках змін у загальному стані людини взагалі може не статися.

На кінцевому етапі свого розвитку, за відсутності лікування, абсцес шкіри найчастіше спонтанно розкривається, гній витікає у зовнішнє середовище. Це знижує болючість та набряк, покращує загальний стан людини. Однак у ряді випадків саме на цьому етапі можливий розвиток досить тяжких ускладнень абсцесу шкіри.

Найчастіше ускладнення – поширення інфекції лімфогенним шляхом з розвитком лімфангіту та регіонарного лімфаденіту. Іноді розтин порожнини абсцесу шкіри може статися не у зовнішнє середовище, а в навколишні тканини, що призводить до розлитих гнійних запалень – панікуліту, флегмони. Не виключена дисемінація бактерій гематогенним шляхом – це може призводити до метастатичних гнійних осередків, а в особливо тяжких випадках і до сепсису.

У більшості випадків постановка діагнозу «абсцес шкіри» не становить жодної проблеми, його прояви досить знайомі будь-якому лікарю-дерматологу. Під час огляду можна визначити, який стадії перебуває розвиток захворювання. На етапі формування абсцесу шкіри визначатиметься вогнище набряку та почервоніння, болюче при пальпації, щільне на дотик. При наступній стадії розвитку освіта вже матиме жовтий «віночок», стане м’якшим на дотик, але болючість і підвищена температура вогнища збережеться. Крім того, об’єктивно у хворого можуть визначатися пропасниця, блювання.

Під час огляду необхідно також перевірити регіонарні лімфатичні вузли – практично вони будуть збільшені, але безболісні. Різке збільшення їх розмірів у поєднанні з болісністю говорить про початок лімфаденіту. Загальний аналіз крові при абсцесі шкіри, як правило, містить у собі неспецифічні ознаки запалення в організмі. До них відноситься лейкоцитоз, нейтрофільний зсув вліво, збільшення швидкості осідання еритроцитів. Сукупність цих проявів дозволяє спрямувати хворого до лікаря-хірурга на лікування абсцесу шкіри.

У деяких випадках у рамках діагностики абсцесу шкіри виробляють також мікробіологічне дослідження гною – бакпосів відокремлюваного на живильні середовища для виявлення типу збудника. Це необхідно для того, щоб вибрати найбільш ефективний протимікробний препарат для лікування цього стану та його ускладнень. Однак подібне дослідження потребує багато часу (кілька днів), тому при неускладнених випадках абсцесу шкіри практично не застосовується, а антибактеріальну терапію роблять препаратами широкого спектру дії.

Лікування включає як місцеві заходи, так і загальну антибактеріальну терапію. При поводженні пацієнта з початковими проявами формування абсцесу шкіри фахівці в галузі дерматології та хірургії найчастіше рекомендують почекати (дати йому «дозріти»). Після того, як гнійник повністю сформується, хірург розкриває його, промиває порожнину антисептиком (наприклад, хлоргексидином), встановлює дренаж.

Антибактеріальна терапія необхідна при значних розмірах абсцесу шкіри або тяжких загальних проявах захворювання для профілактики ускладнень. Вона може включати як антибіотики широкого спектра дії, так і інші протимікробні препарати (наприклад, сульфаніламіди).

Прогноз, як правило, сприятливий, але при зниженні імунітету чи цукровому діабеті ускладнення абсцесу шкіри можуть створювати загрозу для здоров’я та навіть життя. Профілактикою розвитку абсцесу служить підтримка роботи імунної системи на належному рівні, правильна особиста гігієна, дотримання правил асептики при ін’єкціях, лікарських та косметологічних маніпуляціях.